Сільськогосподарські меліорації

Агрохімія і грунтознавство

1. Загальний аналіз природних умов регіонів України

1.1. Географічне положення та рельєф

1.2. Загальні кліматичні умови

1.3. Несприятливі природні явища

2. Природні зони України та визначення необхідності в меліораціях

2.1. Природні зони України.

2.2. Визначення необхідності в меліораціях.

2.3. Види меліорацій.

3. Причини перезволоження ґрунтів

3.1. Види надлишково зволожених земель.

3.2. Типи водного живлення і причини надлишкового зволоження земель.

3.3. Норма осушення.

3.4. Вимоги рослин до водно-повітряного режиму ґрунтів.

3.5. Водний баланс.

3.6. Методи і способи осушення ґрунтів.

4. Конструкція і склад осушувальних систем

4.1. Типи меліоративних систем.

4.2. Склад осушувальних систем.

4.3. Регулююча мережа.

4.4. Провідна мережа.

4.5. Огороджувальна мережа.

5. Конструкція і склад зрошувальної системи

5.1. Вплив зрошення на ґрунт і рослину.

5.2. Види зрошення. Обводнення земель.

5.3. Способи зрошення.

5.4. Конструкція і склад зрошувальної системи.

6. Режим зрошення сільськогосподарських культур

6.1. Оптимальні умови для розвитку с/г культур

6.2. Водоспоживання

6.3. Зрошувальна і поливна норми

6.4. Поливні режими

6.5. Режим зрошення рису

7. Способи і техніка зрошення сільськогосподарських культур

7.1. Поверхневий полив

7.2. Дощування

7.3. Дрібнодисперсне зволоження

7.4. Внутрішньогрунтове зрошення, крапельне і субіригація

7.5. Проектування зрошувальної системи

8. Зміна умов еволюції ґрунтів при зрошуванні. Меліорація засолених земель.

8.1. Зміна умов еволюції ґрунтів при зрошуванні.

8.2. Прогнозування еколого-меліоративного стану земель у процесі зрошення.

8.3. Меліорація засолених земель.

Лекція 1

1. Загальний аналіз природних умов регіонів України

1.1. Географічне положення та рельєф

1.2. Загальні кліматичні умови

1.3. Несприятливі природні явища

З набуттям Україною державного суверенітету по-новому розглядаються проблеми її географічного і геополітичного положення, оцінки природних ресурсів, природокористування, геоекологічні ситуації та ін.

Необхідними є дослідження й оцінка гідрологічних і гідрогеологічних умов, збереження земельних і водних ресурсів.

На сьогодні багато робіт присвячено вивченню і використанню ґрунтового покриву, водних ресурсів рослинного і тваринного світу.

З'явилися нові тенденції в дослідженні природних компонентів і ландшафтів.

По-іншому бачаться проблеми районування (природно-географічного, економіко-еколого-географічного, природно-господарського та ін.).

1.1. Географічне положення та рельєф

Аналіз фізичної карти країни свідчить про різноманітність її поверхні. Це пов'язано з розташуванням її території в межах Східноєвропейської рівнини, Українських Карпат та Кримських гір. Особливістю поверхні є те, що рівнини займають 95 % загальної площі країни, з них близько 70 % на низині й 25 % на височині.

Рівнинний рельєф України сприяє інтенсивному господарському освоєнню її території.

Характерна для Східноєвропейської рівнини зональність ландшафтів: мішано-лісові, широколистяно-лісові, лісостепові та степові ландшафти помірного поясу. І лише на Південному березі Криму поширені субтропічні ландшафти середземноморського типу.

Територія України і її поверхня формувались упродовж тривалої геологічної історії. З цим пов'язані її геологічна будова, палеогеографічні умови антропогенного періоду, характер та інтенсивність рухів земної кори, поширеність і ресурси ґрунтових і підземних вод, від яких залежить водозабезпечення території. На формування сучасної поверхні помітний вплив спричинила тривалість господарської діяльності (землеробство, гідротехнічне, меліоративне, житлове будівництво, лісове господарство).

Наприклад, за таким показником як відношення орних земель до площі сільськогосподарських угідь (біля 80 %) Україна в декілька разів перевищує Німеччину, Англію, Італію, США. Це досить негативний фактор, який до того ж підсилюється малою лісистістю і заповідністю території країни і значним впливом промислового виробництва на природне середовище.

1.2. Загальні кліматичні умови

Об’єктивний аналіз врахування температурного режиму, кількості опадів, сили вітру, прогнозу їхніх змін є важливою умовою для господарської діяльності людства, пошуку засобів зменшення негативної дії кліматичних і погодних аномалій.

Радіаційні фактори клімату. Провідна роль з формування клімату належить сонячному світлу і теплу. Тепло надходить на поверхню Землі у вигляді сонячної радіації. Частина сумарної радіації поглинається земною поверхнею, а частина відбивається нею.

Максимум прямої сонячної радіації припадає на липень, мінімум – на грудень.

Для території України характерний широтний розподіл показників прямої й сумарної річної радіації, що має великий вплив на природний стан ландшафтів.

На кліматичні фактори країни впливає й атмосферна циркуляція. Взаємодіючи із сонячною радіацією вона є фактором перерозподілу тепла і вологи на земній поверхні.

Надходження повітряних мас має сезонну мінливість, що зумовлює складність погодних умов. Важливу роль у їхньому формуванні відіграють циклони. У середньому за рік спостерігається більше 40 циклонів. Загальна тривалість: 136 днів із циклонами й 242 - з антициклонами.

Значний вплив на кліматичні умови виявляють структура і занятість земної поверхні (рельєф, водойми, стан ґрунту й рослинності, великі міста, промислові центри, видобування корисних копалин тощо), які взаємодіють з радіаційними і циркуляційними чинниками.

Над гірськими пасмами створюються умови для зливових опадів, грозової діяльності, накопичення значної товщі снігу, проходження селів тощо. На кількість опадів впливає орієнтація схилів стосовно руху атмосферних мас. Так, у південно-західних макросхилах Карпат за рік випадає до 1200 мм, тоді як на північно-східних схилах – 790 мм. У передгір'ях Криму за рік випадає 300…500 мм, а на Ай-Петрі – 1000 мм.

Аналогічний вплив на кліматичні умови здійснюють великі водосховища й озера, заболоченні масиви, річки. Наявність різних угідь (лісів, лук, орних земель, населених пунктів) зумовлюють неоднорідність у розподілі сонячної радіації, радіаційного балансу, впливають на місцеву циркуляцію повітря.

За кліматичними умовами та економічними умовами територію України поділяють на три природно-географічні зони: Полісся, Лісостеп і Степ. Кожна із зон поділяється на підзони, з характерною ландшафтно-морфологічною структурою, яка визначає особливості раціонального господарського використання земель.