Негативні наслідки прояву повеней:

Періодичні, особливо катастрофічні повені призводять до затоплення заплав річок, територій населених пунктів, сільськогосподарських угідь, господарських об’єктів, комунікацій і спричиняють значні збитки народному господарству, навколишньому середовищу, життю і здоров’ю людей. Збитки, що завдають повені, можна поділити на екологічні, економічні та соціальні.

Економічні збитки від вилучення з сільськогосподарського використання прируслових і заплавних земель становлять в середньому 10 тис. грн. на 1 км протяжності русла. Затоплення сільськогосподарських угідь, населених пунктів та виробничих об’єктів на водозборах середніх рівнинних річок під час повеней призводять до економічних збитків у середньому 5 тис. грн. на 1 га. Крім того, це стихійне лихо призводить до повної або часткової втрати врожаю, пошкодження та зниження продуктивності лісів, загибелі тварин, зниження продуктивності тваринництва через нестачу кормів, пошкодження виробничих приміщень, обладнання, сільськогосподарської техніки, ліній електропередач, зв’язку, газопроводів, систем водопостачання та водовідведення, шосейних і залізничних шляхів і споруд на них, водогосподарських об’єктів тощо.

Екологічні збитки внаслідок повеней проявляються у заболоченні території, замуленні поверхні ґрунту неродючими наносами, змиві родючого шару або вимиванню з нього поживних речовин і мікроелементів. Відбувається ерозія і зсуви ґрунту на схилах, розлив берегів і русел річок, утворюються селеві потоки з суміші ґрунту, каміння і води.

В річках і водоймах, які є джерелами питного водопостачання, збільшується мутність води і вміст у ній біогенів та пестицидів, забруднюються підземні води. Великої шкоди завдає повінь рослинному і тваринному світу. Вимокають внаслідок тривалого затоплення і перезволоження дерева, гинуть тварини тощо.

Соціальні збитки. Найбільших втрат зазнає суспільство, коли катастрофічні повені та паводки призводять до загибелі людей. Під час повеней погіршується санітарно-епідеміологічна ситуація в населених пунктах через відсутність якісної питної води і порушення систем водовідведення. З’являються інфекційні захворювання та хвороби, викликані переохолодженням організму і стресами, що оцінюється згідно оплати за листами непрацездатності та санаторного лікування.

Крім того, населення зазнає прямих збитків від втрат чи пошкодження житла, господарських будівель, особистого майна, знищення врожаю з присадибних ділянок і запасів продуктів харчування, свійських тварин тощо.

Так, під час катастрофічних повеней в Закарпатті відповідно в 1998р. і 2001р. постраждало 195 тис. і 200 тис. чоловік в 119 і 255 населених пунктах. Зазнало затоплення 12500 і 33569 будинків, серед них зруйновано3248 і 1629 відповідно.

Всі протиповеневі заходи можна поділити на такі види:

1.Організаційні;

2. Агролісомеліоративні;

3. Інженерні.

До організаційних відносяться заходи, що проводяться завчасно до проходження повені. Вони включають прогнозування погоди і підйому рівнів води в річках, визначення зон затоплення на основі створення сучасних систем збору та обробки гідрометеорологічної інформації, управління господарською діяльністю, організацію аварійно-рятувальних, евакуаційних заходів та відновлювальних робіт, страхування та екологічне виховання населення, контроль за забудовою повененебезпечних територій тощо.

До агролісомеліоративних заходів можна віднести обмеження вирубок лісу, в тому числі суцільних, проведення лісовідновлення, протиерозійних заходів на крутих схилах і заплавах, лісонасадження вздовж річок і на заплавах, регулювання землекористування, виділення додаткових площ для заповідних територій, запровадження сучасних технологій ведення лісового господарства тощо.

Основні інженерні заходи:

1. Водозахисні дамби – це лінійні гідротехнічні споруди вздовж річок, водосховищ і узбережжя морів у вигляді штучних валів з місцевого ґрунту, що перешкоджають надходженню на прилеглу територію води при підйомі її рівня. Захист території може відбуватись за суцільною схемою, коли огороджується вся територія, або за локально, коли захищаються найбільш важливі об’єкти і ділянки. Захисні дамби можуть бути незатоплюваними і затоплюваними.

2. Регулювання русел річок. Часто причиною підйому рівнів води в річках є їх мала водопропускна здатність. Вона виникає внаслідок малих розмірів і похилів русла, його замулення, великої звивистості і захаращеності. В окремих випадках тільки шляхом регулювання русла вдається знизити максимальні рівні води на 1,0...1,5 м.