Семінарське заняття на тему: "Сучасні політичні технології"

Технологія - наука про способи і засоби переробки первинних матеріалів у предмети вжитку, споживання. Технологія поділяється на технічну, що займається зміною форми первинних речовин, і хімічну, що займається зміною складу речовин. До першої відносяться різні механічні виробництва, машинобудування, суднобудування тощо. До другої - обробка тваринних продуктів, виробництво живильних продуктів (вино, пиво, цукор і ін.). Є Т текстильної, хімічної, металургійної промисловості. Засновником технології, як окремої дисципліни, єЙоганн Бекман(І739- 1811 pp.).

Політична технологія - сукупність методів і систем послідовних дій, спрямованих на досягнення необхідного політичного результату. Вони включають у себе, насамперед, вивчення та набуття знань щодо реально існуючих об'єктивних умов, в яких відбувається діяльність суб'єктів політики.

Технологія виборів - способи, засоби, методи процедури передачі влади, або незгоди її передавати, як акт відмови посадовій особі, лідеру тощо у владі.

Технологія політичного управління - система принципів, методів і способів впливу на процеси управління виробництвом чи організацією життєдіяльності людини відповідними засобами.

Політичний менеджмент (від англ. management -управляти) - система управління політичними процесами; наука і мистецтво аналізу тенденцій політичного розвитку, передбачення його наслідків, вироблення рекомендацій для політичного керівництва та забезпечення їх реалізації у політичній практиці.

Політичний маркетинг - різновид некомерційного маркетингу, діяльність, спрямована на створення, підтримання чи зміну

140

поведінки людей щодо конкретних політичних лідерів, операцій, ідей громадського значення, які виступають активними компонентами політичного життя суспільства.

Технологія прийняття та реалізації політичних рішень - процес визначення і реалізації політичної мети. Будь-яке політичне рішення є невід'ємним елементом політичного процесу і результатом попередніх дій.

Технологія керівництва - вибір стилю керівництва, який характеризується найбільш актуальними напрямками діяльності: перехід до економічних методів управління; від ретельності і рішучості у виконанні рішень вищих органів до самостійності та ініціативності в умовах ринкової економіки; від авторитарних до демократичних методів керівництва підлеглими; від волюнтаризму в організації та техніці управління до управлінської культури.

Семінарське заняття на тему: "Суб'єкти і об'єкти політики: загалміонауковий аналЬ"

Суб'єкт політики - діюча особа, соціальна група, організація, які керуючись тими чи іншими інтересами й використовуючи політичні засоби, виявляють себе у сфері політики.

Об'єкт політики - особа, соціальна група, організація, а також суспільні явища, процеси й ситуації, на які спрямовані діяльність і вплив політичних суб'єктів.

Первинні та вторинні суб'єкти політики - це два основних типи суб'єктів політики, які мають додаткові назви: соціальні та інституціональні суб'єкти. Соціальні суб'єкти охоплюють індивідів та різні соціальні верстви, втому числі професійні, етнічні, демографічні та ін. Сюди належать: особа, професійні групи, нації, класи, еліти тощо. Інституціональні - включають державу, політичні партії, професійні спілки, політичні рухи, групи інтересів тощо.

141

Держава - базовий інститут політичної системи і політичної організації суспільства, який створюється для налагодження життєдіяльності суспільства в цілому і здійснення політичної влади домінуючою частиною населення у соціально-неоднорідному суспільстві з метою забезпечення його цілісності й безпеки, задоволення загальних соціальних потреб.

ООН (Організація Об'єднаних Націй) - міжнародна організація, яка створена за ініціативною участю антигітлерівської коаліції на основі добровільного об'єднання зусиль суверенних держав з метою підтримки і зміцнення міжнародного миру та безпеки розвитку й співробітництва між ними.

Людина - вища із земних істот, обдарована розумом, волею і словесною мовою.

Народ - історично змінна спільність соціальних груп, яка включає в себе на різних етапах історії класи і прошарки, що беруть участь у вирішенні проблем суспільного розвитку. Згідно з більш широким визначенням до народу відносять все населення певного пол ітико-географічного середовища.

Нація (від лат. natio - народ) -тип етносу, соціально-економічна і духовна спільнота людей з певною психологією і свідомістю, виникнення якої відбулося історично і якій притаманна стійка сукупність сутнісних характеристик: культурно-психологічні особливості людей, об'єднаних спільною долею; мова, звичаї, культура, релігія; політичні та неполітичні інституції; історія, з якою нація себе ідентифікує та певна територія.

Клас - 1) розряд однорідних предметів; - 2) суспільна група, сукупність людей з однаковим родом занять і соціальним становищем, об'єднаних спільністю економічних інтересів. Класова свідомість може виражатися в організованому захисті загальних інтересів класу; -

3. визначений період навчання у школі, звичайний рік чи півріччя; -

4. ступінь державної служби, чин. 142

Соціальні групи - основні складові елементи соціальної структури суспільства. С.г. - одиниці соціального поділу суспільства, що виділяються на основі однієї або кількох суспільних чи природних відмінностей,асаме: соціальних, економічних, політичних, демографічних, етнічних, правових, релігійних, психологічних та інших. До критеріїв відмінності між соціальними групами відносяться також особливості психології, свідомості, ідей, мотивів, стимулів, цілей, духовної культури, освіти, способу життя та трудової поведінки особистості. В сукупності з класами, соціальними верствами та прошарками соціальні групи складають соціальну структуру суспільства.

Партія - союз людей, що об'єдналися для досягнення визначених цілей у державному і громадському житті. Цілі і завдання партії визначаються у програмі партії, організація партії - у її статуті. Партії зароджувалися здебільшого у формі нелегальних, таємних (революційних) організацій, що ставили перед собою завдання вдосконалити державний устрій.

Громадська організація - добровільне масове об'єднання громадян, що виникає внаслідок їхнього владного волевиявлення на основі спільних інтересів і завдань.

Лобі (лобізм) (від англ. lobby- кулуари) - сукупність прийомів, засобів діяльності представників різних ділових кіл, які ставлять за мету реалізацію своїх інтересів шляхом прийняття або блокування законів за допомогою впливу на законодавців та інших офіційних осіб. Йдеться про кулуарно означувану діяльність соціальних груп, які відстоюють свої особливі політичні інтереси через групи тиску на органи законодавчої і виконавчої влади.

Бюрократія - тип організації управління, для якої характерний спеціалізований розподіл праці, чітка управлінська ієрархія, правила і стандарти, показники оцінки роботи, принципи найму, що грунтуються на компетенції працівника. Б. є специфічною формою соціальних

143

організацій і відносин у суспільстві (політичних, економічних, ідеологічних тощо). В них центри виконавчої влади практично незалежні від більшості їхніх членів. Це вищий, привілейований прошарок чиновників-адміністраторів у державі. Бюрократизм - ієрархічно організована система управління державою (суспільством) з допомогою особливого апарату, наділеного специфічними функціями та привілеями.

Б. - термін, що описує різноманіття форм прояву і функціонування бюрократів як особливого соціального феномену. Наприклад, орієнтація при конструюванні органів виконавчої влади тільки на ознаки людей, які не є основною цінністю для управлінської діяльності (вік, професія, релігійність, партійність, національність).

Меритократія (від лат. meritus - гідний і грец. kratos - влада; букв. - влада найбільш обдарованих) - одна з елітарних концепцій у сучасній політичній науці, в основу якої покладено принцип індивідуальної заслуги у здійсненні політичної влади і соціального управління.

Церква - тип релігійної організації, об'єднання віруючих того w іншого напряму на основі спільного віровчення і культу.

Семінарське заняття на тему: "Людина у політичній життєдіяльності"

Людина - вища із земних істот, обдарована розумом, волею і ловесною мовою.

Індивід - істота, якій притаманна єдність свідомості та яка у сіх змінах свого фізичного і психічного стану усвідомлює свою отожність з собі подібними.

Особа - мовна категорія, що виражає відношення до участі у овному акті. Звичайно виявляється у трьох значеннях: перша особа казує на того, хто говорить, друга - на адресата мови, третя - на эго, хто не бере участі у мовному акті.

Соціальне становления особистості - двоєдиний процес індивідуального і групового набуття сутності людини, яка детермінується сукупністю всіх суспільних відносин. Йдеться про становлення суспільної сутності людини як соціального феномену.

Політична соціалізація (від лат. socialis - суспільний) -процес засвоєння індивідом упродовж його життя політичних знань, норм і цінностей суспільства, до якого він належить. Політична соціалізація є складовою частиною багатогранного процесу, в ході якого відбуваються відтворення і подальший розвиток політичних структур і відносин, а також розвиток суспільно-політичних якостей суб'єктів, які підтримують і реалізують ці відносини у своїй життєдіяльності.

Соціогеиез - історичний розвиток соціуму, еволюція людського суспільства на всіх етапах історії у тих чи інших проявах тенденцій, особливостей, закономірностей, а також циклів і ритмів історії, змін життєдіяльності цивілізацій, рас, етносів, націй, класів, верств населення. Y конкретно соціологічному аспекті соціогенез є історичним періодом протиріч матеріалізації загальних закономірностей суспільного розвитку.

Політична свобода - різновид соціальних свобод, що означає здатність і можливість особистості і суспільства діяти відповідно до своїх інтересів і цілей. Політична свобода передбачає визнання за кожною людиною права користуватися свободами, які є продуктом культурно-історичної екзистенції, умовою самоствердження індивіда у політичному житті, ступенем відбиття духовного стану особистості, сумарним виразником загальної політичної атмосфери у сучасній людській цивілізації.

Аполітичність (від грец. а - заперечення ipolitike - мистецтво управляти державою) - суспільний феномен, який історично виникає внаслідок негативного чи індиферентного ставлення до політики. Це

145

відчуження індивіда, соціальних груп, верств та інших суб'єктів від політичного житгя.

Політичний конформізм (від пізньолат. conformis- подібний, відповідний, згодний) - пасивне, пристосовницьке прийняття готових стандартів у поведінці та безапеляційне визнання існуючих порядків, норм і правил під тиском зовнішніх умов і обставин, всупереч власним переконанням.

Політичні цінності-об'єкти, явища, ідеї, процеси політичного життя та їх властивості, до яких людина ставиться як до задовольняючих її соціальні потреби, інтереси і котрі залучає до сфери своєї життєдіяльності.

Політична свідомість людини - рушій громадської діяльності, що формується за допомогою інститутів політичної системи, політичних та правових норм, традицій політичної культури.

Абсентеїзм (від лат. absens - відсутній) байдуже ставлення людей до здійснення своїх політичних прав, ухиляння від здійснення громадянських обов'язків, у першу чергу, від участі у виборах. Абсентеїзм найчастіше є наслідком того, що певна частина населення не визнає значущості й не довіряє політиці у своєму житті.

Політична орієнтація (франц. orientation - звернений на схід) - певні уявлення політичних суб'єктів (соціальних груп, індивідів) про цілі й завдання діяльності політичних партій, політичного режиму, суспільства в цілому. Політична орієнтація є складовою частиною політичної культури суспільства, як сукупності індивідуальних позицій, цінностей і настанов учасників даної політичної системи, що складають основу політичних дій і надають їм певного значення.

Політична адаптація людини - пристосування особистості до політичних умов та факторів суспільного середовища. Політична адаптація є першою стадією політичної соціалізації особи. 146

Семінарське заняття на тему: "Політичні лідери і політичні еліти"

Політичний лідер - член групи, який у вирішальних ситуаціях здатний справляти суттєвий вплив на поведінку її членів.

Лідерство політичне (від англ. leader - ведучий, керівник) -процес взаємодії між людьми, в ході якого наділені реальною владою авторитетні люди здійснюють легітимний вплив на суспільство (чи певну його частину), котра добровільно віддає їм частину своїх політико-владних повноважень і прав.

Імідж лідера (від англ. image) - образ, що цілеспрямовано формується й покликаний справити емоційно-психологічний вплив на певних осіб з метою популяризації, політичної реклами і т. ін.

Культ особи (від лат. kultus - шанування, поклоніння) -єдиновладдя тоталітарного типу часто релігійного характеру, що означає раболіпство, сліпе поклоніння божеству. Витоки культу особи слід шукати в одній з найдавніших досить поширених форм релігії-обожнювання мертвих.

Суб'єктивізм - свавільний, не науковий підхід до явищ і фактів дійсності. Філософською основою суб'єктивізму є ігнорування об'єктивних закономірностей розвитку природи і суспільства, заперечення об'єктивної істини.

Волюнтаризм (від лат. voluntas - воля) - у політиці - позиція суб'єкта політики, згідно з якою головним фактором досягнення поставленої мети є воля, особисті прагнення та політичні наміри.

Еліта (від франц. elite - краще, відбірне, вибране) - політична меншість суспільства, що становить собою самостійну, вищу, відносно привілейовану групу, наділену особливими психологічними, соціальними і політичними якостями, яка бере безпосередню участь у прийнятті рішень, пов'язаних з використанням державної влади або з впливом на неї.

147

Елітаризм - панівне становище еліти у державі.

Егалітаризм (від франц. egalite - рівність) - суспільно-політична теорія, що обстоює загальну зрівняльність як принцип організації суспільного життя (русоїзм, якобінство, більшовизм, певною мірою лібералізм та ін.).

Бюрократ - представник канцелярської системи керування, що має всі переваги і недоліки бюрократії; чиновник високого рангу.

Олігарх—член олігархії, найчастіше фінансовий магнат чи аристократ. У сучасному розумінні, людина, яка є фінансовим магнатом (нафтовим, банківським тощо), та займає керівну посаду в державних органах влади.

Маса - безліч людей, що не мають чіткого централізованого керування, цілей та задач.

Натовп - безліч людей (збіговисько, штовханина), що разом зійшлись; орда, орава, ватага.

Аристократ — член аристократії або той, хто підтримує їх правління, хто підноситься над народними масами.

Надлюдина - термін, уведений Ф.Ніцше, означає тип створеної людини, що має стати вінцем розвитку людства. Ніцше також називає надлюдиною узагалі людину геніальну, що є двигуном культури, творцем нових духовних цінностей. За Ніцше, створення надлюдини -ціль культури й історії людства.

Політична номенклатура - перелік осіб, яких рекомендують чи які вже посідають керівні державні посади. Вперше офіційно цей термін виник у постанові Оргбюро ЦК РКП (б) 12 листопадаї 923року.

Семінарське заняття на тему: "Соціальні групи як об'єкти і суб'єкти політичної діяльності"

Соціальна група - відносно стійка сукупність людей, які мають загальні інтереси, цінності, норми поведінки, що складаються у рамках історично визначеного суспільства. С.г. -основний складовий елемент 148

соціальної структури суспільства. С.г. -одиниця соціального поділу суспільства, що виділяється на основі однієї або кількох суспільних чи природних відмінностей, а саме: соціальних, економічних, політичних, демографічних, етнічних, правових, релігійних, психологічних та інших. До критеріїв відмінності між соціальними групами відносяться також особливості психологи, свідомості, ідей, мотивів, стимулів, цілей, духовної культури, освіти, способу життя та трудової поведінки особистості. У сукупності з класами, соціальними верствами та прошарками соціальна група складає соціальну структуру суспільства.

Верстви соціальні - соціальні спільності, які виникають в результаті соціальної мобільності і характеризуються за однією чи декількома близькими ознаками диференціації суспільства-прибутками, престижем професії, рівнем освіти, культури тощо. Верстви можуть розглядатись як складові частини великих соціальних груп (робітники, зайняті працею низької, середньої та високої кваліфікації; селяни - механізатори та зайняті немеханізованою роботою; спеціалісти -зайняті працею середньоїта високої кваліфікації). Але загальна стратифікаційна лінійка може бути застосована і до всього суспільства при виділенні, наприклад, верств, які розрізняються за рівнем прибутків чи престижем, ступенем впливу на прийняття рішень, а також за іншими ознаками. Така стратифікаційна модель носить, як правило, характер ієрархії, в якій є вищі та нижчі верстви.

Клас - 1) розряд однорідних предметів; - 2) суспільна група, сукупність людей з однаковим родом занять і соціальним становищем, об'єднаних спільністю економічних інтересів. Класова свідомість може виявлятися в організованому захисті загальних інтересів класу; -

3. визначений період навчання у школі, звичайний рік чи півріччя; -

4. ступінь державної служби, чин.

Маргінали - особи, соціальні верстви і групи, що перебувають поза межею основних структурних соціальних утворень, пануючих в них соціокультурних норм і традицій.

149

Соціальний інтерес (від лат. interest - важливо, має значення)- об'єктивно зумовлені мотиви діяльності соціальних суб'єктів (окремих людей, соціальних спільнот), які складаються з усвідомлення ними власних потреб та з'ясування умов і засобів їхнього задоволення.

Люмпен (від нім. lumpen — лахміття) - декласовані елементи у класово-антагоністичному суспільстві. Утворюються у результаті хронічного безробіття і збідніння трудових мас капіталістичного суспільства.

Соціальна стратифікація (від лат. stratum - верства \facere — робити) - розшарування суспільства на верстви і класи за економічними, політичними, етнічними, демографічними, психологічними, релігійними та іншими ознаками і критеріями. Система ознак, критеріїв і методів визначення і дослідження соціальної диференціації, нерівності у суспільстві.

Соціотектоніка - це рух, структура, деформації та розвиток як окремих складових частин соціальної структури, так і соціального життя загалом. Це розгортання загальних закономірностей устрою соціального життя, відображення загальної картини взаємозв'язків та взаємодії різних складових елементів соціальної структури, а також особливостей розселення, стратифікації населення.

Соціальне становлення особистості - двоєдиний процес індивідуального і групового набуття сутності людини, яка детермінується сукупністю усіх суспільних відносин. Йдеться про становлення суспільної сутності людини, як соціального феномену.

Соціальна поведінка — форма соціальної взаємодії в основному між окремими індивідами і малими групами суспільства. Поведінка може нести в собі напівінстинктивні, механічно усвідомлені вчинки людей і не справляє відчутного впливу на закономірності суспільного життя. 150

Семінарське заняття на тему: "Політики, управлінці - суб'єкти влади"

Політик - політичний діяч, особа, яка займається питаннями політики, знавець політики.

Керівник - особа, яка керує ким-небудь, чим-небудь.

Управлінець - особа, яка управляє, яка завідує чим-небудь.

Тоталітаризм (від пізньолат. totalitas - повнота, цільність) -напрям політичної думки, що виправдовує необмежену етатизацію (одержавлення) суспільного життя.

Волюнтаризм (від лат. voluntas - воля) - у політиці - позиція суб'єкта політики, згідно з якою головним фактором досягнення поставленої мети є воля, особисті прагнення та політичні наміри.

Бюрократизм (франц. bureaucratie - букв, панування канцелярії) - специфічна форма соціальних організацій і відносин у суспільстві (політичні, економічні, ідеологічні тощо), в яких центри

виконавчої влади практично незалежні від більшості їх членів; вищий

„ ... . і.

привілейований прошарок чиновників-адмшістраторів у державі.

Бюрократія — тип організації управління, для якої характерний спеціалізований розподіл праці, чітка управлінська ієрархія, правила і стандарти, показники оцінки роботи, принципи найму, що ґрунтуються на компетенції працівника. Б. є специфічною формою соціальних організацій і відносин у суспільстві (політичних, економічних, ідеологічних тощо). В них центри виконавчої влади практично незалежні від більшості їхніх членів. Це вищий, привілейований прошарок чиновників-адмінісграторів у державі. Бюрократизм - ієрархічно організована система управління державою (суспільством) з допомогою особливого апарату, наділеного специфічними функціями та привілеями.

Б. - термін, що описує різноманіття форм прояву і функціонування бюрократів як особливого соціального феномену.

151

Наприклад, орієнтація при конструюванні органів виконавчої влади тільки на ознаки людей, які не є основною цінністю для управлінської діяльності (вік, професія, релігійність, партійність, національність).

Етократія - тип бюрократії, властивий командно-адміністративним системам країн "реального соціалізму", який нерідко ототожнюється з тоталітаризмом. Йдеться про соціальну групу, що відмежовується економічно, соціально, психологічно і політично від трудящих мас. Розпоряджаючись господарським життям, державним та ідеологічним апаратом, вона фактично стає панівною і узурпує владу. Встановлюється бюрократичне політичне і економічне всевладдя.

Управління -вплив суб'єкта політики на політичну ситуацію з метою забезпечення своїх інтересів; основна ланка будь-якої політичної системи, спрямована на здійснення політичної влади.

Номенклатура - сукупність назв і термінів, що вживаються у галузі знань, у мистецтві і технічному виробництві.

Чиновник -людина що має чин певного класу чи право на нього.

Менеджер (від англ. management - управляти) - найманий управитель, що володіє професійними знаннями щодо організації та управління. Це особа яка виконує функції управління у компаніях, банках, на підприємствах, у фірмах. Діяльність менеджера полягає у впливі на інших осіб або групи осіб заради спонукання до дії, що відповідають досягненню цілей певної організації.

Семінарське заняття на тему: "Суспільна поведінка суб'єктів політики і політичний порядок"

Поведінка суб'єкта політики - ситуації, при яких суб'єкт політики може стати об'єктом політики. Це можливо тоді, коли змінюється активність суб'єкта і об'єкта політики, змінюється вектор політичної волі. Також суб'єкт політики може виступати одночасно як суб'єкт, так і об'єкт політики. 152

Політична дія - невід'ємна складова загальної людської діяльності, специфічна сутність якої полягає у сукупності дій окремих індивідів і великих соціальних груп (класів, партій тощо), спрямованих на реалізацію їхніх політичних інтересів, насамперед, завоювання, утримання і використання влади.

Політична мобільність (від лат. mobilis - рухливий) - здатність політичних сил (державних діячів, партій, організаційтощо) швидко реагувати на зміни у політичній або соціальній ситуації. Це якість політики як процесу, політичної стратегії і тактики, що полягає у здатності до швидких змін за постійної зміни умов, у яких ця політика, стратегія або тактика реалізується.

Політичний порядок - система якісних і кількісних показників, які характеризують організованість і керованість, упорядкованість і узгодженість, функціональність та стабільність структурних компонентів політичної системи суспільства.

Стабільність політичних відносин - стан політичної системи суспільства, система зв'язків між різними політичними суб'єктами, для яких характерні певна стійкість, єдність і цілісність, здатність до ефективності й конструктивності. Якостями стабільності політичних відносин виступають ефективність влади та її послідовність, визначеність порядку і умов прийняття та реалізації рішень, легітимність системи та її здатність адекватно реагувати на зовнішні зміни і ступінь застосування сили, насилля з боку репресивного апарату держави.

Традиція - форма політичної поведінки і політичного мислення, політичні цінності, певні суспільні настанови, які стосуються політичного життя і передаються від генерації до генерації як колективна спадщина. Традиції є складовою частиною політичної культури суспільства.

Статус-кво (від лат. status-quo - букв, становище, становище у якому...) - поширений у політичній і політологічній термінології термін міжнародного права, який застосовується для визначення певного правового або фактичного становища на конкретний момент.

153

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 Полісистемно-функціональна природа політики

Семінарське заняття на тему: "Політична система суспільства. Політична система України"

Політичні відносини — взаємодія суб'єктів політики з приводу отримання, завоювання, використання й перерозподілу політичної влади. Розрізняють політичні відносини компромісу, консенсусу, солідарності, суперництва, ворожнечі та ін.

Політична ідеологія (від грец. idea — поняття і logos -вчення) - система концептуально оформлених уявлень, ідей і поглядів на політичне життя, яка відбиває інтереси, світогляд, ідеали, настрої людей, класів, націй, суспільства, політичних партій, громадських рухів та інших суб'єктів політики.

Політична культура (від лат. cultura- обробка, облагородження; виховання, освіта) - частина загальної культури, яка формується і виявляється у процесі політичного життя; історично і соціально зумовлений продукт політичної життєдіяльності людей, їх політичної творчості. Вона відбиває процес опанування суспільством, націями, іншими соціальними спільнотами та індивідами політичних відносин, а також розвиток їх сутності, всю їх діяльність як суб'єктів політичного життя.

Політичні інститути - державні органи, організації, які впливають на політичні процеси і явища, пов'язані з завоюванням, утриманням та використанням влади у суспільстві. Вони виступають як повноправні суб'єкти політики.

Політичні норми (від лат. norma - зразок, правило) - загально прийняті, а також встановлені державою обов'язкові правила й порядок загального характеру, що покликані сприяти регулюванню політичних відносин і забезпеченню їх змін та розвитку. 154

Політична свідомість - опосередковане відображення політичного життя суспільства, сутністю якого є проблеми влади, формування, розвиток і задоволення інтересів та потреб політичних суб'єктів. Це сукупність поглядів, оцінок, установок, які, відображаючи політико-владні відносини, набувають відносної самостійності.

Політична система суспільства - це категорія, що відображає політичну діяльність, підкреслює системний характер політичного життя. Основними складовими компонентами політичної системи суспільства є політична структура суспільства як сукупність політичних відносин та політична організація суспільства як сукупність соціально-політичних інститутів, що реалізують політичні відносини.

Система - певний порядок в розміщенні і зв'язку частин чого-небудь; форма організації цілого, що являє собою єдність закономірно розташованих і взаємопов'язаних частин. Система - сукупність організацій, однорідних за своїми цілями і завданнями, чи установ та закладів, організаційно поєднаних в одне ціле.

Структура політичної системи суспільства - сукупність політичних відносин та політичних інститутів (організацій), а також політичних і правових норм, політичної свідомості, політичної культури тощо.