Семінарське заняття на тему: "Політичні відносини"

Суспільні відносини - досить стійкі зв'язки між людьми та соціальними групами, які мають істотне значення для існування і функціонування великої сукупності людей або суспільства в цілому.

Суспільна культура (від лат. cultura - обробка, виховання, освіта) - сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством упродовж його історії та різноманітних форм діяльності, спрямованої на їх. виробництво, засвоєння та застосування.

Політичні відносини - взаємодія суб'єктів політики з приводу отримання, завоювання, використання й перерозподілу політичної влади.

Політична система суспільства - складна, розгалужена сукупність різних політичних інститутів, соціально-політичних спільностей, форм взаємодії і взаємовідносин між ними, в яких реалізується політичне життя, політична і державна влада.

Політична поведінка - взаємодія суб'єкта з політичною реальністю, яка охоплює його дії та орієнтацію щодо політичної практики.

Політичний компроміс (від лат. compromisswri) - згода на основі взаємних поступок між представниками різних, протилежних інтересів, думок, поглядів. Співробітництво, політичний союз між різнорідними силами у формі компромісів. Одна з основних вимог політичного компромісу - забезпечення неможливості ухилитися від його умов і право на критику таких відхилень, але без наміру дискредитувати партнера по компромісу.

Конкуренція у політиці - суперництво за досягнення кращих результатів; будь-яка взаємодія між двома або багатьма представниками політичної сфери, яка відбивається на їх існуванні та діяльності.

Політична консолідація - об'єднання політичних діячів, політичних партій для підсилення боротьби за спільні цілі.

127

Політичний конфлікт (від лат. cinflictus - зіткнення) - крайнє загострення суперечностей сторін, пов'язане з відмінностями їхнього становища в суспільстві й пов'язаної з цим реальної чи надуманої суперечності інтересів, цілей і цінностей. Це зіткнення та протиборство (протидія) певних систем.

Політична боротьба - одне з розповсюджених явищ політичного життя, проявом якого є зіткнення інтересів різних політичних сил у своєму прагненні кожною з них досягти певної політичної мети.

Політична свобода - різновид соціальних свобод, що означає здатність і можливість особистості і суспільства діяти відповідно до своїх інтересів і цілей. Політична свобода передбачає визнання за кожною людиною права користуватися свободами, які являють собою продукт культурно-історичної екзистенції, умову самоствердження індивіда у політичному житті та ступінь відбиття духовного стану особистості, сумарний вираз загальної політичної атмосфери у сучасній людській цивілізації.

Семінарське заняття на тему: "Політична влада. Влада в Україні"

Влада -здатність і можливість здійснювати свою волю, чинити вирішальний вплив на діяльність, поведінку за допомогою певних засобів, зокрема авторитету, права, насильства. В. - організаційний іспект і функціонально-специфічне начало втілення вольових рішень наприклад, економічна, політична, державна, духовна, соціальна В.). 3. - одне з фундаментальних начал суспільства. Вона наявна скрізь, (є є усталені об'єднання людей: у сім'ї, виробничих колективах, різних організаціях і закладах, у державі.

Головним змістом, ознаками В. є, перш за все, відносини належності між людьми, в яких одні можуть нав'язувати свою волю

28

іншим. По-друге, - наявність монопольного права суб'єктів В. приймати рішення, які є обов' язковими і значущими для всіх громадян діючої політичної системи. Важливим атрибутом В. є також вплив на поведінку людей із застосуванням сили.

В. покликана забезпечувати порядок у суспільстві і дотримання суб'єктами моральних цінностей та існуючого на даний час законодавства. В політичних структурах виділяють завжди володарюючі та підвладні ролі. Перші займають вершини існуючих систем і набувають форми директивності дії на статус і поведінку інших людей. Підвладні структури перебувають у підніжжя рольових структур і залежать від ролей володарюючих. Носіями тих чи інших ролей можуть бути суб'єкти - індивіди, соціальні групи, колективи, спільності.

У механізмі здійснення влади виділяють методи фізичного та психологічного примусу. Перший полягає у прямому нав'язуванні (силою) підвладним суб'єктам необхідної поведінки. Другий-в погрозі підпорядкованому суб'єкту небажаними наслідками в разі відхилення від бажаної поведінки. Застосовуються також прийоми переконання та заохочення, сила авторитету. Переконання базується на безумовній слухняності, покірності владі. Заохочення виступає у формі надання підвладному матеріальних благ чи моральних стимулів з метою здійснення поставлених владними структурами завдань. Використання авторитету базується на ролі окремих політичних лідерів, вождів, наявних владних структур.

Серед владних відносин можна виділити поняття панування, управління, керівництва, регулювання та контролю. Відносини влади несуть у собі двосторонні зв'язки. З одного боку, вони передбачають волю володарюючих, з іншого, - неодмінне виконання підвладними цієї волі.

Отже, В. можлива в тому разі, якщо наявні саме ці відносини.

Підвладний, в свою чергу, виступає в ролі непасивного об'єкту. Він

завжди активний, динамічний, якщо політика В. не суперечить

129

інтересам підвладного. Тому одним з найважливіших завдань суб'єктів влади завжди виступає вивчення та формування здорової громадської думки і встановлення громадської злагоди й порядку.

Прийнято виділяти декілька різновидів В. Серед них такі, як соціальна, економічна, політична, духовна, сімейна. Може бути також колективна (суспільна, класова, групова) чи особиста (одноосібна), відкрита чи закрита (в залежності від доступності В. для кожного суб'єкту політичної системи).

Особливу роль в житті відіграє державна В., яку здійснює відповідними методами і прийомами її апарат. Державна В. здійснюється на засадах поділу її на законодавчу, виконавчу та судову.

Тип влади - визнається сукупністю засобів, на яких будується влада окремої держави. В залежності від суб'єктів влада поділяється на державну, політичну, профспілкову та ін.

Політична влада — здатність і можливість здійснювати визначальний вплив на політичну діяльність і політичну поведінку людей та їх об'єднань за допомогою будь-яких засобів: волі, авторитету, права, насильства. П. в. включає центральні й регіональні, організаційні й регулятивно-контрольні засади і фактори політики.

Державна влада - це влада, що здійснюється спеціальним, професійно-управлінським апаратом, створеним саме для управління державою.

Принципи влади - особливий тип поведінки та діяльності, за якими одні люди управляють, інші підкоряються заради досягнення поставленої мети, одержання намічених результатів.

Суб'єкти влади - особистості та інститути, що приводять у дію всі елементи влади. Суб'єктом влади може виступати як окрема людина, організація, спільність людей (народ), так і світова співдружність. Суб'єкт влади має ряд якостей: бажання владарювати, волю до влади, що проявляється у примусі до покори, здатність створювати владні відносини. 130

Об'єкти влади - виконавець влади, над яким відбуваються процеси створені суб'єктом влади. Об'єкт влади завжди має вибір -підкоритися чи не підкоритися діям суб'єкту влади.

Аксіоми влади: 1) державна влада має здійснюватись у відповідності з чинними конституційними, політико-правовими і моральними законами, нормами і принципами; 2) державна влада не може належати нікому крім осіб (структур), наділених владно-правовими повноваженнями; 3) державна влада у межах кожного політичного союзу повинна бути єдиною; 4) державна влада має здійснюватися фахівцями, які відповідають найвищим професійним, етичним і політичним цензам; 5) політична програма може містити в собі тільки такі наміри (зобов'язання), що спрямовані на реалізацію загального суспільного інтересу; 6) програма влади може містити в собі тільки здійсненні реформи і програми; 7) державна влада забезпечує справедливість, спрямовану на підтримку національно-духовного і державного розвитку народу, кожної особистості.

Поділ влади - провідний механізм функціонування всіх видів політичної і неполітичної влади, принципова умова їх ефективного функціонування і всебічного впливу на політичні, економічні, правові, ідеологічні та інші суспільні процеси; характерна для демокрагичної держави система функціонування влади, згідно з якою законодавча, виконавча і судова влади здійснюються різними державними органами і різними особами.

Ресурси влади - усе те, що індивід або соціальна спільність можуть використати для здійснення влади.

Механізми владарювання:

■ Поділ влади - провідний механізм функціонування всіх видів політичної і неполітичної влади.

• Превалювання, панування засноване на поділі суспільства на керуючих і керованих, тобто тих, хто здійснює політичну владу і тих, стосовно кого вона здійснюється. Ці відносини припускають визначену

131

дистанцію між ними і підпорядкування одних іншим. У пануванні завжди присутній наказ, який передбачає шляхи його виконання, що закріплюються законодавством у державно-правових актах.

■ Керівництво полягає у виробленні і прийнятті принципово важливих для суспільства рішень, у визначенні його цілей, планів і стратегічних перспектив.

• Керування безпосередньо здійснюється через практичну діяльність, спрямовану на реалізацію прийнятих рішень. Конкретною управлінською діяльністю зайнятий, зазвичай, адміністративний (бюрократичний) апарат, чиновництво.

• Організація припускає узгодження, впорядкування, забезпечення взаємозв'язку окремих людей, груп, класів та інших спільностей.

■ Контроль забезпечує дотримання соціальних норм, правил діяльності людей і соціальних груп у суспільстві. Контроль також виконує роль зворотного зв'язку, за допомогою якого влада стежить sa тим, які наслідки мають її управлінські дії.

Структура політичної влади - система компонентів влади, ка складається з суб'єкта та об'єкта політичної влади, засобу і роцесу що приводять у дію всі елементи влади.

Відчуження влади - становище, в якому людина сприймає

іаду як сторонню, чужу силу, яка панує над нею, пригнічуючи її. Така

орма соціального відчуження фіксує наявність розриву між

'спільством (об'єктом) та людиною (суб'єктом) і приводить до

створення характеру взаємні/ між ними, до їх дегуманізації.

Семінарське заняття на тему: "Політичне життя суспільства"

Життя — такий спосіб існування органічного світу, коли всі іяви і зміни єдиного цілого відбуваються у силу внутрішніх причин,

що приховані в ньому самому. Роль зовнішніх впливів зводиться до сприяння чи протидії цим внутрішнім причинам.

Політичне життя - одна з основних сфер суспільного життя, пов'язана з діяльністю і відносинами індивідів і соціальних спільнот та створених ними політичних інститутів для виявлення інтересів соціальних суб'єктів, а також з боротьбою за їх реалізацію через посередництво політичної влади.

Внутрішньополітичне життя - комплекс заходів, що охоплює напрями внутрішньої економічної, національної, демографічної, соціально-інтеграційної, соціально-культурної, примусової діяльності держави, її структур та інститутів, зорієнтованих на задоволення інтересів різних верств населення країни.

Зовнішньополітичне життя - загальний курс держави у міжнародних справах, який регулює взаємовідносини з іншими державами та інституціями у відповідності з потребами, принципами і цілями її внутрішньої політики. Дипломатія є основним засобом здійснення зовнішньополітичного життя, як у двосторонніх, так і в багатосторонніх відносинах.

Партійне життя - сукупна діяльність, ідейна спрямованість світогляду, принципи поведінки політичних діячів, які об'єднані у партії.

Життєві плани - змодельована людиною сукупність і послідовність її цілей, дій та способів їх досягнення; індивідуальні відображення у свідомості людей конкретних соціально-історичних програм.

Соціальне життя - система різних форм і видів спільної діяльності людей, спрямованої на забезпечення умов та засобів існування, реалізацію потреб, інтересів, цінностей. Соціальне життя виступає як один з видів суспільного життя та існує у взаємозв'язку з такими основними формами виявлення останнього, як економічне, політичне та духовне житгя.

133

Структура суспільства-сукупність соціальних відносин, які існують між людьми у процесі їх життєдіяльності.

Соціальні групи — основні складові елементи соціальної структури суспільства. С.г. — одиниці соціального поділу суспільства, що виділяються на основі однієї або кількох суспільних чи природних відмінностей, а саме: соціальних, економічних, політичних, демографічних, етнічних, правових, релігійних, психологічних та інших. До критеріїв відмінності між соціальними групами відносяться також особливості психології, свідомості, ідей, мотивів, стимулів, цілей, духовної культури, освіти, способу життя та трудової поведінки особистості. В сукупності з класами, соціальними верствами та прошарками соціальні групи складають соціальну структуру суспільства.