Семінарське заняття на тему: "Інформаційна технологія і політична компетентність особистості"

Віртуальна реальність (від середньовіч. лат. virtualis -можливий, потенційний і пізньолат. realis - речовинний, букв, можлива, потенційна речовинність) — уявний світ, який створюється засобами комп'ютерної техніки і відображається на екрані монітору.

Відмивання грошей - перетворення невиправдано величезних сум грошей, які фантастично перевищують офіційні прибутки, шляхом фінансових операцій в легальні гроші, в безпечний і прибутковий бізнес.

Засоби масової інформації (вживається також mass-media; від лат. mass - маса, чисельність і medius - середній, нейтральний) -періодичні друковані видання та інші форми розповсюдження інформації, спрямовані на охоплення необмеженого кола осіб, соціальних груп, держав з метою оперативного інформування їх про події і явища у світі, конкретній країні, певному регіоні, а також на виконання спеціальних соціальних функцій.

Інформація (від лат. informatio - роз'яснення, виклад) - одна з трьох основних (поряд з матерією та енергією) субстанцій, що утворюють природний світ, у якому живе людина.

Комплементарність - сумісна дія двох факторів, що веде до виникнення нової ознаки, до цього відсутньої.

Контагіозність політична - груповий стан людей, коли за умови спільного сприйняття політичної інформаціїу них створюється загальний політичний емоційний настрій.

Мас-медіа - засоби масової інформації (газети, журнали, кіно, телебачення, радіо та інше); широко використовується в рекламних цілях.

Менталітет (від англ. mentality - спрямування, склад розуму) -категорія, що позначає систему звичок свідомості. Найвиразніше

181

концентрується у засвоєному людиною словниково-рефлекторному інструментаріїїї життєдіяльності.

Мульти-медіа - одночасне використання різноманітних технічних засобів для передачі якоїсь інформації.

Політична гра - метафора щодо деяких видів політичних дій (маневрування, інтриги, угоди, таємні переговори та інше); особливий вид політичної дії, головна мета якої- імітація діяльності.

Політична технологія (від грец. techne - мистецтво, майстерність) - науково обґрунтована система принципів, форм, методів, засобів і прийомів політичного впливу, дії на внутрішній світ людини, на умови формування і характер функціонування механізму спілкування і політичної поведінки людини.

Політичний менеджмент (від англ. management -управляти) - система управління політичними процесами; наука і мистецтво аналізу тенденцій політичного розвитку, передбачення його наслідків, підготовки рекомендацій для політичного керівництва та забезпечення їх реалізації у політичній практиці.

Технологія - сукупність прийомів і способів одержання, обробки або переробки (зміни стану, властивостей, форми) сировини, матеріалів, напівфабрикатів чи виробів у різних галузях промисловості, в будівництві тощо. Т. - наукова дисципліна, що розробляє і вдосконалює ці прийоми і способи.

Семінарське заняття на тему: "Політична культура"

Духовна культура-це історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людей, продукти яких виражені у матеріальній формі (книги, картини, партитури, твори архітектури тощо).

182

Духовність - стан і рівень наукової пізнанності і відчутливості особистістю всього Космосу, усієї родової історії і культури людства, буття світу в цілому, у його найвищих істинах і проявах, та єдності з певним особистим Надволодарем, який визнається за вищий закон буття.

Культура - історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражений у типах і формах організації життя і діяльності людей, в їх взаємовідносинах, а також у створюваних ними матеріальних і духовних цінностях.

Культурний рівень особистості —ступінь розвитку і реалізації її сутнісних соціальних сил у всіх сферах життєдіяльності. У більш розгорнутому вигляді культурний рівень особистості як учасника культурно-історичної творчості відображається: у продуктах, результатах, предметах їх творчої інноваційної діяльності; у сфері матеріального і духовного виробництва; в усіх галузях діяльності, які є зовнішньою формою реалізації сутнісних сил людини та в їх суб'єктивних силах, найважливішою серед яких є здатність до творчої, ефективної праці, а також в ідеалах, світогляді, в інтересах.

Політична культура (лат. cultura - обробка, виховання, освіта, розвиток) - частина загальної культури, яка формується і виявляється у процесі політичного життя. П.к. - історично і соціально зумовлений продукт політичної життєдіяльності людей, їх політичної творчості, який відбиває процес опанування суспільством, націями, іншими соціальними спільнотами та індивідами політичних відносин, а також розвиток їх сутності як суб'єктів політичного життя.

Політична соціалізація (від лат. socialis - суспільний) - процес засвоєння індивідом упродовж його життя політичних знань, норм і цінностей суспільства, до якого він належить.

Політичний ідеал (франц. ideal, від грец. idea - поняття, уявлення) - ціннісно-світоглядне відображення та впорядкування соціально-політичних реалій у вигляді образів, уявлень про майбутнє.

183

Це взірець досконалості, який виступає для суб'єктів політики й широких верств населення моделлю, бажаним критерієм оцінки дійсності з позицій віддаленої мети.

Політичні традиції (від лат. traditio - передавання, переказ) -форми політичної поведінки і політичного мислення, політичні цінності, певні суспільні норми, які стосуються політичного життя і передаються у спадок від генерації до генерації як колективна спадщина.

Постренесанс (Пізнє Відродження) - почав виявлятись у XVI столітті. Одним із його основних мистецьких напрямків, який виник внаслідок наростаючої кризи, став маньєризм. Він бере свій початок близько 1520 року у Флоренції. Але його мотиви відчуваються протягом всього Ренесансу, криза якого була зумовлена насамперед протиріччям його ідейно-духовної програми та соціальної дійсності. Падіння абсолютних монархій, реформація і контрреформація позбавили культуру Відродження її колишньої соціальної бази. Гармонійне і героїчне світосприйняття Ренесансу набувало внутрішньо суперечливого і трагічного характеру. З'явились мотиви так званого "трагічного гуманізму", притаманні пізньому європейському Відродженню і характерні, наприклад, для творчості У. Шекспіра.

У художній творчості маньєризм тяжіє до алегоризму і символізму. На межі XV - XVII століть на зміну йому приходить стиль барокко, набуває розвитку література барокко та класицизму. Другим напрямком постренесансної культури став італійський пантеїзм XVI століття. Замість особово-матеріального буття він висунув на перший план саме безособову матерію (Джордано Бруно - 1548 - 1600 pp.). Для XVI століття характерні різні модифікації Ренесансу, одна з яких -макіавеллізм (Пікколо Маккіавеллі - 1469 - 1527 pp.). Іншою формою суспільно-політичної модифікації був утопізм (Томас Мор - 1478 -1535 pp., Томазо Кампанелла - 1568 - 1639 pp.). Символом величності та загибелі ренесансної епохи є Дон Кіхот- безсмертний образ, створений 184

знаменитим іспанським письменником Мігелем де Сервантесом (1547 -1616 pp.) у романі "Вигадливий ідальго Дон КіхотЛаманчеський".

Ренесанс - в першому значенні - епоха Відродження -суспільно-політичний і культурний рух (почався в Італії в XIV столітті, в інших країнах Західної Європи - в XV - XVI століттях), який відображав інтереси буржуазії, що народжувалася. На противагу католицькому церковному світогляду і вузькій схоластичній науці Середніх віків, епоха Відродження породила життєствердний світогляд, створила неперевершені зразки реалістичного мистецтва. Епоха Р. ознаменувалась великими відкриттями і винаходами, а також пробудженням інтересу до літератури та мистецтва Стародавньої Греції і Риму. Знамениті діячі науки, літератури і мистецтва того часу: Петрарка, Боккаччо, Копернік, Джордано Бруно, Мікеланджело, Рафаель, Леонардо да Вінчі і багато інших. В другому значенні -архітектурний стиль того часу, який змінив готичний і запозичив елементи греко-римської архітектури.

Система освіти з бізнесу і менеджменту - як і в більшості інших спеціальностей, ця система, наприклад у США, є триступеневою. Після закінчення середньої школи, провчившись чотири роки в університеті чи коледжі, випускник одержує ступінь бакалавра. Це приблизно відповідає диплому про вищу освіту. При цьому після двох перших років можна перервати освіту, що буде рівнозначно закінченню "молодшого коледжу".

Далі йде дворічна освіта за магістерськими програмами: магістр ділового адміністрування -знаменитаМВА (Ем-Бі-Ей); магістр науки управління - MMS (Ем-Ем-Ес); магістр міжнародного менеджменту -МІМ (Ем-Ай-Ем) і т. ін.

За магістерськими програмами навчаються переважно люди у віці 25 - ЗО років, які мають крім ступеня бакалавра не менше двох років практичної роботи. Ступінь магістра, що присвоюється в

185

результаті навчання, не є науковим (ученим), він швидше "професійний", який свідчить про те, що людина має не тільки теоретичні, але й практичні знання і, частково, навички в галузі бізнесу і менеджменту. Програми МВА - основні для шкіл бізнесу, гарантують високу якість спеціалістів. Плата за навчання за програмою МВА зазвичай складає у провідному університеті близько 15 тис. доларів на рік.

Третім ступенем навчання бізнесу та управлінню є програми, які ведуть до одержання ступеня доктора філософії Ph.D. (Пі-Ейч-Ді). Вони передбачають три-чотирирічне навчання з обов'язковим захистом дисертації і присвоєнням вченого ступеня доктора філософії. Цей ступінь прирівнюється до ступеня кандидата наук в Україні. Він вищий за ступінь магістра, але існує немовби паралельно. Магістерський ступінь -професійний, а докторський - вчений. В США, на відміну від нашої крани і Європи, немає аналогів другому, більш високому ступеню "доктора наук". Здобуття ступеня доктора філософії коштує більше ніж 15 тис. доларів на рік. Ті, хто здобуває його, як правило, не стають менеджерами-практиками, а займаються дослідженнями, викладанням в цій галузі чи професійною роботою плановика, аналітика у фірмах.

Семінарське заняття на тему: "Еволюція світової політичної макросистема у вимірах історії"

Загальнопланетарні тенденції (мегатенденції) - базуються на міцному фундаменті комп'ютерних розрахунків і величезному статистичному матеріалі. В них сформульовані десять основних нових напрямків (за Несбітом), що вдосконалюють наше життя, безпомилково прогнозують подальше посилення ролі передових технологій і інформатизації суспільного розвитку, інтеграційних сил у світовій економіці і відцентрових силах у світовій політиці: від індустріального суспільства до інформаційного; від форсованого технологічного розвитку

186

до передових технологій; від національних економікдо світової економіки; від короткострокових тенденцій до довгострокових; від централізації до децентралізації; від інституціональної допомоги до самостійної; від представницької демократії-до демократії співучасті; від ієрархічних до мережних структур; від безумовного примату Півночі до вирівнювання Півдня; від вузького вибору з двох можливостей (або...або) до широкого вибору.

Роки століття, що триває, стануть періодом вражаючих соціально-гуманітарних, технологічних нововведень, неймовірних економічних можливостей і дивних політичних модернізацій і реформ. Основна відмінність нових мегатенденцій у процесах глобалізації вільної торгівлі. Глобальний економічний бум пов'язаний з незвичайним збігом ряду факторів, безпрецедентним прискоренням змін у напрямку створення єдиного світового господарства. Зняття торгівельних бар'єрів, створення в 1992 році єдиного ринку 12 країн ЄЕС відкрили шлях до вільного світового ринку. Аналогічні процеси сьогодні відбуваються і на Американському континенті. Зона вільної торгівлі так само створюється і між Австралією і Новою Зеландією. Подібні процеси вже йдуть в усьому світі. Центр ваги економічного розвитку зрушується в напрямку азіатсько-тихоокеанського регіону, відбувається ріст впливу країн АТР. Все це становить надзвичайно важливий економічний контекст, у якому буде розвивається й економіка України.

Що стосується інших мегатенденцій, то вони виглядять так: виникнення соціалізму з вільними ринковими відносинами; ренесанс мистецтв; глобальні стилі життя і культурно-мовний націоналізм, приватизація державного майна; прихід жінок на керівні посади; релігійне відродження; розквіт біології; зростання ролі особистості.

Для прогностики характерні насамперед перевага позитивних тенденцій, оптимізм, демократизація та гуманізація. Серед тенденцій наших найближчих років однією з найважливіших буде боротьба

187

людства за виживання, порятунок в існуванні, оскільки дослідження останніх років починають переконувати, що біосфера поступово утрачає свою стабільність. Вона вичерпала свої можливості адаптації.

Апокаліпсис - книга Нового Завіту (написав 68 - 69 pp. на острові Патмос (Греція) апостол Іоан Богослов), яка "провіщає майбутнє людства - боротьбу між антихристом і Христом".

Війна - збройна боротьба між державами або соціальною, етнічною та іншими спільнотами; у переносному розумінні слова -крайній ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами.

Глобалізація - докорінна зміна парадигми соціально-політичної еволюції людства. Відхід всіх країн світу від конфліктної, конфронтаційної орієнтації, перехід до глобального конструктивного інтернаціонального співробітництва та інтеграції на засадах визнання пріоритету загальнолюдських цінностей, спільний пошук найефективніших шляхів формування глобального життєздатного суспільства.

Глобальні проблеми - сукупність суперечливих загальнопланетарних процесів, які складають зміст кризових явищ сучасної світової цивілізації.

Еволюція - процес історичного розвитку органічного світу, збільшення різноманітності систем шляхом новоутворення та поступового пристосування їх до мінливих умов існування.

Життя суспільне - самодостатня система існування, розвитку і взаємодії людей, соціальних груп і спільностей, суспільств у конкретно-історичних умовах, що характеризується певною сукупністю форм діяльності, відносин, спілкування і духовного освоєння та перетворення дійсності людиною.

Закони історії - характеризують людину як необхідний елемент, в якому віддзеркалюється соціальний макрокосм як суб'єкт творення і реалізації законів людського життя. 188

Коеволюція - прогресування системи, в якій відбувається інтегрування всіх її складових еволюційних процесів в їх взаємоузгодженні, взаємодії і взаємоспрямованості.

Космополітизм - ідеологія світового громадянства, яка обгрунтувала розширення суспільного впливу; ідеал світового громадянства, спрямований проти феодальної роздрібненості в епоху Відродження і Просвітництва. К. - принцип ставлення до націй і країн, що ґрунтується на розумінні спільних інтересів (загальнолюдських) та відповідальності за долю людства.

Криза політична - одна з форм прояву загальної кризи суспільства, яка виникає в результаті поглиблення політичних суперечностей. Характерними рисами К.п. є: різке падіння авторитету правлячих кіл, нездатність офіційних владних структур приймати раціональні і ефективні рішення, а найголовніше - здійснювати належний контроль за їх виконанням, щодо розв'язання назрілих політичних суперечностей. Головна ознака К.п. - вихід з-під контролю діючих політичних процесів. Вихід з політичної кризи передбачає модернізацію всієї політичної системи, здійснення економічних перетворень та радикальних заходів щодо примирення існуючих опозиційних груп, партій. Ігнорування К.п. може призвести до наступу однієї зі сторін.

Модернізація - заперечення і подолання традиційних, старих форм, шляхів і способів розвитку, а також їхня зміна, перехід до вимог сучасної цивілізації, включаючи різні вдосконалення, наприклад, у соціально-політичному устрої, у матеріальному устаткуванні, у технологічному процесі.

Націоналізм (від лат. natio- народ) -теорія і практика етнічних і соціально-політичних відносин у суспільстві, які ґрунтуються на самоідентифікації нації у вирішенні політичних, державних, економічних, соціокультурних проблем суспільного розвитку і які реалізуються у різноманітних формах діяльності, зумовлених рівнем соціально-

189

економічного, політичного і духовно-культурного розвитку країни, традиціями, станом суспільної психології та специфікою довколишнього соціосередовища. Така самоідентифікація відбувається на двох рівнях -етнічному і національному- і залежно від домінування якісних рис лише одного з них може проявитися як Н. агресивний, руйнівний, зоологічний або ж як Н. творчий, прогресивний, який здатний створити сприятливі умови суспільного поступу (М.Бердяєв).

Організація Об'єднаних Націй - міжнародна організація, яка створена за ініціативою учасників антигітлерівської коаліції на основі добровільного об'єднання зусиль суверенних держав з метою підтримки і зміцнення міжнародного миру та безпеки й розвитку співробітництва між ними.

Семінарське заняття на тему: "Зовнішня політика та її роль у світовій політиці"

Автократія -системауправління суспільством, державою, при якій одній особі належить виключна і необмежена верховна влада.

Глобалізація -докорінна зміна парадигми соціально-політичної еволюції людства. Відхід всіх країн світу від конфліктної, конфронтаційної орієнтації, перехід до глобального конструктивного інтернаціонального співробітництва та інтеграції на засадах визнання пріоритету загальнолюдських цінностей, спільний пошук найефективніших шляхів формування глобального життєздатного суспільства.

Державний суверенітет - повнота законодавчої, виконавчої та судової влади держави на її території, яка виключає будь-яку іноземну владу.

Закони історії - характеризують людину як необхідний елемент, в якому віддзеркалюється соціальний макрокосм як суб'єкт творення і реалізації законів людського життя.

190

Зовнішня політика - загальний курс держави в міжнародних справах, який регулює взаємовідносини з іншими державами та інституціями у відповідності з потребами, принципами та цілями її внутрішньої політики.

Концепція балансу сил (франц. balance — букв, терези) — зовнішньополітична концепція, основною засадою якої є ідея закономірності розвитку збалансованих відносин між державами в межах певних циклів упродовж всієї світової історії.

Маоїзм - дрібнобуржуазно-націоналістична течія у Комуністичній партії Китаю. Виникнення і формування маоїзму пов'язане з діяльністю колишнього голови ЦК КПК Мао Цзедуна. Для маоїзму характерні еклектизм, суб'єктивізм у теорії й волюнтаризм у політиці.

Національна безпека-захищеність життєво важливих інтересів особи, держави і суспільства, державних кордонів, територіальної цілісності, культурних цінностей і всього того, що становить основу матеріального і духовного життя країни від внутрішньої і зовнішньої загрози.

Організація Об'єднаних Націй - міжнародна організація, створена за ініціативою учасників антигітлерівської коаліції на основі добровільного об'єднання зусиль суверенних держав з метою підтримки і зміцнення міжнародного миру та безпеки й розвитку співробітництва між ними.

Світовий політичний процес - сукупна діяльність народів, держав і їх інститутів, соціальних спільнот та їх організацій і рухів, які мають певні політичні цілі у міжнародному житті, у міжнародних відносинах, у світовій політичній макросистемі.

Хартія - грамота, політичний документ, який виражає основні вимоги широкого народного руху.

Шовінізм (від імені французького капрала наполеонівської армії, якому приписують фразу: "Французи - кращі за всіх, всі - гірші за французів") - пропагування національної виключності; протиставлення

191

інтересів однієї нації інтересам іншої; поширення національного чванства, розпалювання національної ворожнечі і ненависті. Ш. -крайня реакційна форма націоналізму.

ЮНЕСКО - міжурядова організація, спеціалізована установа ООН (1946 p.). Основна мета - сприяння розвитку міжнародного співробітництва в сфері народної освіти і культури, розповсюдження культурної і науково-технічної інформації та інше.

Семінарське заняття на тему: "Політичні парадигми і вектори міжнародних відносин"

Парадигма (грец. paradigma - приклад, зразок) - це категорія, яка використовувалася ще в античній і середньовічній філософії для характеристики взаємовідносин духовного і реального світу. У сучасній науці категорія П. інтерпретується як вихідна теорія, як модель постановки проблем, що береться за зразок вирішення дослідницьких завдань. П. є умовою певного виду теоретичної діяльності і включає в себе сукупність ідей, цінностей та переконань, визначених і визнаних науковими колами. Парадигма слугує розвитку і збереженню наукових традицій. За смислом і призначенням категорія П. аналогічна поняттю "дослідницька програма", яка містить набір вихідних ідей та методологічних установок, на які спирається наукове пізнання. Парадигму інколи інтерпретують як "стиль мислення" (за І. Лакатосом). У філософії науки поняття парадигми було введене позитивістом Г. Бергманом для характеристики нормативності методології. Проте широкого розповсюдження категорія набула після робіт американського історика фізики Куна. Зміна парадигм є науковою революцією.

Дипломатія (від грец. diplomatic - аркуш, документ, згорнутий удвічі)-засіб здійснення зовнішньої політики держави, що являє собою сукупність мирних заходів, пов'язаних зі здійсненням міжнародних

192

відносин. Д. - офіційна діяльність державних органів, що здійснюють функцію представництва держави, спрямована на реалізацію зовнішньої політики держави.

Концепція балансу сил (франц. balance - букв, терези) -зовнішньополітична концепція, основною засадою якої є ідея закономірності розвитку збалансованих відносин між державами в межах певних циклів упродовж всієї світової історії.

Народна дипломатія (від франц diplomatic) - участь народу у вирішенні питань, пов'язаних з міжнародним співробітництвом.

Закони історії - характеризують людину як необхідний елемент, в якому віддзеркалюється соціальний макрокосм як суб'єкт творення і реалізації законів людського життя.

Міжнародна політика - комплекс двосторонніх та багатосторонніх політичних, економічних, дипломатичних, військових, культурних, науково-технічних відносин між державами.

Міжнародні відносини - сукупність економічних, політичних, ідеологічних, правових, дипломатичних та інших зв'язків і взаємовідносин між державами і групами держав, між основними класами, соціальними, економічними, політичними силами, організаціями і рухами, які діють на світовій арені.

Міжнародне право - система юридичних, політико-правових принципів і норм, які регулюють відносини між державами, визначають їх взаємні права та зобов'язання. М.п. - галузь юриспруденції.

Міжнародні переговори - особливий спосіб досягнення зовнішньополітичної мети; прихована форма протиборства, в якій першочерговим завданням кожного учасника повинна бути перемога, що здобувається шляхом укладання угоди на його умовах.

Денонсація - оголошення однією зі сторін про відмову від виконання умов договору, що призводить до дострокового припинення його дії.

193

Семінарське заняття на тему: "Політичне регулювання міжнародних конфліктів"

Війна - збройна боротьба між державами або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні слова — крайній ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами.

Закон Мерфі - суть його зводиться до того, що будь-яка неприємність, яка може трапитись, відбувається. Якщо існує два або більше способів виконання якоїсь роботи і використання одного з цих способів веде до катастрофи, то хто-небудь вибере саме цей спосіб.

Закони історії - характеризують людину як необхідний елемент, в якому віддзеркалюється соціальний макрокосм як суб'єкт творення і реалізації законів людського життя.

Конфлікт (від лат. conflictus - зіткнення) - крайнє загострення суперечностей сторін, детерміноване відмінностями їхнього становища у суспільстві. К. як правило супроводжується реальною чи надуманою суперечністю інтересів, цілей і цінностей. К. - зіткнення та протиборство певних систем.

Конфлікт і ологія - наука про конфлікти, що сформувалася у середині 60-х pp. XX ст. як противага концепції "соціальної рівноваги", яка панувала в академічній соціології.

Міжнародне право - система юридичних, політико-правових принципів і норм, які регулюють відносини між державами, визначають їх взаємні права та зобов'язання. М.п. - галузь юриспруденції.

Міжнародний білль про права людини - не стільки офіційний, скільки публіцистичний термін; книга, що складається з п'яти частин: 1 - Загальна декларація прав людини, 2 - Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, 3 - Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, 4 і 5 - факультативні протоколи.

194

Міжнародний тероризм (від лат. terror - страх, залякування) - форма політичного екстремізму, застосування найжорстокіших методів насилля, включаючи і фізичне знищення людей, для досягнення певних цілей у міжнародних відносинах, Це терористичні акти, які мають чітко виражені міжнародні наслідки.

Пацифізм - світова громадська ліберально-демократична течія, яка сповідує пасивні методи збереження миру, вважає головним засобом запобігання війнам засудження їх аморального характеру. П. - один з напрямків антивоєнного руху, представники якого виступають проти будь-яких воєн, незалежно від того, який вони мають характер і мету.

Політичний конфлікт (від лат. conflictus - зіткнення) -зіткнення, протиборство різних соціально-політичних сил, суб'єктів політики в їх прагненні реалізувати свої інтереси і цілі, пов'язані, насамперед, з боротьбою за здобуття влади, її перерозподіл, зміну свого політичного статусу, а також з політичними перспективами розвитку суспільства.

Регіональний конфлікт - це своєрідний рух у той чи інший бік за кризовою шкалою, що має три якісні фази: у першій -латентний розвиток тих чи інших кризових тенденцій сприймається учасниками як потенційна загроза безпеці в ситуації досить високої невизначеності; у другій фазі рівень невизначеності зменшується, потенційна загроза зростає і починає сприйматися уже як видима, актуальна; у третій -сторони втягуються у воєнні зіткнення за підтримки однієї зі сторін групою інших країн у випадку агресії.

Семінарське заняття на тему: "Політика України є макросистема сучасного світоустрою"

Символіка України - державні офіційні символи предметного, зображального і звукового характеру - Державний Прапор України,

195

Державний Герб України і Державний Гімн України, - котрі в лаконічній формі відображають духовні засади українського народу, символізують суверенітет його держави.

Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Державний Гімн України - національний гімн на музику М.Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Політика України - організаційна, регулятивна, контрольна сфера в українському суспільстві, в межах якої здійснюється соціальна діяльність, спрямована головним чином на функціонування влади задля здійснення суспільних, громадських та особистих потреб громадян України.

Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

Суверенітет України - незалежне від будь-яких сил, обставин і осіб верховенство, незалежність інститутів держави у зовнішніх і внутрішніх справах, в межах чинної Конституції.

Національна безпека України - захищеність життєво важливих інтересів держави, особи і суспільства, державних кордонів, територіальної цілісності, суспільно-політичного устрою, культурних цінностей і всього, що становить основу матеріального і духовного життя країни, від внутрішньої і зовнішньої загрози.

196