3.2. Основні екологічні проблеми розміщення промислового виробництва

Промислове виробництво розміщене по території республіки нерівномірно. Найвища його просторова концентрація склалася в індустріально розвинутих областях з переважанням підприємств важкої промисловості (Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Запорізька). Виділяються також Київська (включаючи м. Київ), Харківська, Одеська, Львівська та інші області, де основний обсяг промислового виробництва територіально зосереджений в обласних центрах.

Висока територіальна концентрація великих промислових підприємств призводить до підвищення викидів у повітря шкідливих хімічних речовин. Охорона атмосферного повітря забезпечується насамперед спорудженням газопилоуловлювальних об'єктів, впровадженням маловідходних технологій, утилізацією шкідливих речовин і тепла [15,c.38].

Найбільшими забруднювачами є підприємства хімічної, нафтохімічної, електроенергетичної промисловості. Понад 60% всього обсягу вловлюваних шкідливих речовин припадає на Донецьку, Дніпропетровську та Луганську області.

Проблема очищення атмосферного повітря й надалі залишається невирішеною. Досі в атмосферу викидається багато оксидів азоту, сірчистого ангідриду, які випадають у вигляді кислотних дощів, внаслідок чого знижується врожайність сільськогосподарських культур.

Хоча західні області України забруднюють повітря менше, проте, враховуючи безпосередню близькість промислових зон країн Європи і переважно західний напрям переміщення атмосферних мас, забруднення повітря тут досить високе і кислотні дощі завдають великої шкоди сільському господарству. Західні вітри приносять на територію України щороку 3,3 млн. т. сполук сірки [20,c.69].

Згідно з даними Держстатистики, за минулий рік в атмосферу викинуто 202 млн. 204 тис. тонн діоксиду вуглецю, що впливають на зміну клімату, тобто на 22,5% вище аналогічного показника 2010 року.

Викиди інших забруднюючих речовин в атмосферу в минулому році зросли на 5,9% - до 4 млн. 374 тис. тонн. Зокрема, викиди метану та оксиду азоту, які належать до парникових газів, збільшилися до 878,2 тис. тонн і 21,6 тис. тонн відповідно.

Забруднення повітря можна знизити застосуванням нових екологозахисних технологій виробництва, впровадженням нових потужностей тільки в комплексі з газопиловловлювачами, обов'язковим проведенням екологічної експертизи при проектуванні нових об'єктів та періодичних екологічних аудитів.

Одним з компонентів екологічного середовища є лісові ресурси, захист яких не тільки не втратив своєї актуальності, а навпаки, останнім часом набув особливого значення.

Важливе ґрунтозахисне, водоакумулятивне, противітрове значення мають лісосмуги та лісові масиви, вони також є місцем гніздування птахів і розмноження диких тварин, тому їх треба постійно відтворювати. За післявоєнні роки було заліснено близько 4,5 млн. га. Необхідно і надалі розширювати залісненість, довівши її до 20 % всієї території України.

Ліси України високопродуктивні, про що свідчить приріст їх з розрахунку на 1 га. На хвойні ліси припадає 54 % загального запасу деревини: сосни - 35%, ялини - 16%, ялиці - 3%. Рубки лісу проводяться на площі понад 21 тис. га , при цьому вихід ліквідної деревини становить 4,8 млн. м3. Вирубки при догляді за лісом проводились у 1998 році на площі 343 тис. га, в результаті отримано 3,7 млн. м3 деревини.

Майже 40% запасів деревини становлять твердолистяні породи (дуб високостовбурний - 18 %, дуб низькостовбурний - 4 %, бук -13%, граб - 2 %). Хвойні породи зосереджені на Поліссі (сосна) та в Карпатах (ялина, ялиця), дуб переважає на Поліссі і в Лісостепу, бук — у західній частині України. Листяні породи (береза, осика, вільха сіра та чорна, липа, тополя та інші) становлять 7 % загального запасу деревини і зосереджені на Поліссі та в Лісостепу.

Ліс очищує повітря, акумулює воду, рівномірно розподіляє поверхневий стік, захищає круті схили ярів, балок, гір від розмивання, має рекреаційне значення. Захист лісів полягає в раціональному використанні деревини. Треба не стільки нарощувати лісозаготівлі, скільки збільшувати глибину переробки деревини . А поки що деревина корисно використовується не більш, як на 30 %, решта йде у відходи. Збільшення виходу виробів з тієї самої кількості деревини рівнозначне додатковій кількості лісозаготівель [21,c.192].

Внаслідок антропогенного впливу на природний комплекс змінюється видовий склад як рослин, так і тварин. Для збереження усього видового складу флори та фауни створюються заповідні території. Природозаповідний фонд України складається з більш, як 5 тисяч об'єктів, а площа його становить понад 1 млн. га. Такі заповідні території є в усіх областях. У1998 році в Україні було 27 заповідників загальною площею 768,5 тисяч га.

Для вирішення проблем охорони навколишнього середовища слід поглибити рівень наукових досліджень, розгорнути обґрунтування екологічних прогнозів для окремих регіонів та України в цілому.

Потребує вдосконалення система управління природоохоронною діяльністю. Діюча система адміністративних, економічних, психологічних, освітніх заходів має бути ефективною. Необхідно законодавчо чітко визначити відповідальність підприємств і населення за порушення заборони викидання неочищених вод у водойми і викидів шкідливих речовин в атмосферу, виробити систему безпечних технологій внесення у ґрунт мінеральних добрив, пестицидів, на науковий рівень піднести процес лісозаготівель, для того, щоб звести до мінімуму шкідливий вплив на екологію від існуючої технології вирубування лісу [24,c.77].

Особливу роль у захисті навколишнього середовища має відігравати екологічний моніторинг (дослідні станції, постійні пости спостереження за окремими компонентами природи та екологічною ситуацією у найбільш екологічно небезпечних регіонах). Нагромадження фактичних даних дасть змогу поглибити наукові дослідження і вносити пропозиції щодо екологічної політики держави.

Оздоровлення навколишнього середовища в Україні, звичайно, неможливе без координації зусиль усіх організацій, які займаються проблемами екології. Базою поступового нормування всіх компонентів природних комплексів має стати національна програма екологічного оздоровлення. Для розроблення регіональних програм екологічного оздоровлення територію України за рівнем забруднення поділено на зони. Деякі райони 30-кілометрової зони Чорнобильської АЕС та причорноморські регіони інтенсивного зрошування відносять до території екологічної небезпеки. Тут забруднення ґрунтів у 10 разів перевищує нормативний фон, і води в 5-45 разів.

Кожен з регіонів України має свої проблеми охорони природи, тому для них потрібно розробляти окремі програми екологічного захисту. Виконання цих програм потребує фінансування. Зрозуміло, що значні кошти на оздоровлення екології повинні виділятися з державного бюджету. Екологічні проблеми обов'язково мають враховувати економісти різних рівнів управління [23,c.88].