4.3. Концепція переходу до нормативного методу обліку витрат

Підприємства, які мають досвід ведення обліку та контролю в умовах нормативно-чекової системи, мають ґрунтовну базу для переходу до нормативного методу планування, обліку та контро­лю.

Для чекової форми оперативного контролю за виробничими витратами існує три її варіанти в Україні: 1) перший варіант - найбільш недосконалий, бо ліміт витрат у чековій книжці окремо­го підрозділу встановлюється раз на рік (без перегляду протягом року); 2) другий варіант — передбачає, що чек виписують на основі первинних документів або без їх оформлення; 3) третій варіант — наближений до нормативного методу. За цього варіанту чекової форми контролю суми витрат, яку потрібно контролювати за кожною статтею називають місячним лімітом витрат або лімітом витрат на період робіт. Замість нормативної калькуляції випису­ють частину або всю суму ліміту. У випадку понадлімітного відпу­скання цінностей на потреби виробництва за чекової форми ко­нтролю виписують додатковий чек з червоною смугою (сигналь­ний документ).

Щоб перейти від нормативно-чекової системи до нормативно­го методу планування, обліку та контролю за витратами, необхід­но замінити ліміти витрат на нормативні калькуляції, а чеки — на сигнальні документи (первинні документи з червоною смугою).

Чекова форма оперативного контролю за затратами і норма­тивно-чекова система планування, обліку та контролю за затрата­ми були поширені у 80 -х роках двадцятого століття. Однак і нині (з певним вдосконаленням) їх можна було б використовувати підприємствам.

Щодо нормативного методу планування, обліку і контролю, то в умовах комп'ютерної системи обліку, коли досить легко і швидко можна робити будь-які розрахунки із врахуванням змін норм та нормативів, цей метод нескладно запровадити у підпри­ємстві й забезпечити йому ефективне застосування на практиці. Правда, не варто й занадто переоцінювати можливості норматив­ного методу, адже зарубіжний досвід ведення сучасного обліку багатий й на інші оригінальніші методи обліку та контролю.

4.4. Прогресивні зарубіжні методи обліку витрат на виробництво та їх організація

До прогресивних зарубіжних методів обліку витрат на виробництво зараховують:

1. систему «стандарт — кост»;

1. систему «директ — костинг»;

2. центри відповідальності;

3. контролінг.

4.4.1. Система «стандарт — кост»

Система «стандарт — кост» — це система калькуляції собівар­тості виробництва за стандартами (нормативними) витратами.

Ідею принципово нового підходу до обліку витрат підприєм­ства висловив у 1908—1909 роках американський інженер-шляхо-вик Гаррінгтон Емерсон (1853—1931р.р.). Ця ідея пізнАе отрима­ла назву «стандарт — кост». Ідея, висловлена Г. Емерсоном, втілена в життя Чартером Гаррісоном у 1911 році.

Мета методу «стандарт — кост» полягає в наступному:

1) допомогти менеджерам при складанні кошторису та оцінці ефективності управління;

2. створити схему контролю, що спрямована на виявлення тих операцій, які не стикуються з планом;

2. провести прогноз майбутніх витрат, що використовуватиметься для прийняття рішень;

2. полегшити завдання перенесення витрат на кінцевий продукт з метою оцінки запасів товарно-матеріальних цінностей;

5) визначити цілі, які необхідно досягти.

Стандарт (норматив) — це певний рівень, що відповідає бажа­ним або можливим вимогам.

Стандарти виробничих затрат, як уже зазначалося у параграфі 4.1, поділяють на стандарти матеріалів, стандарти прямих затрат праці, стандарти накладних витрат.

Стандарти матеріалів розраховують шляхом множення стан­дартів витрат сировини та матеріалів на стандартні (нормативні) ціни.

Стандарт прямих затрат праці за кожним видом робіт встановлюють шляхом множення ставки заробітної плати на стандартний (нормативний) час, який потрібний для виконання тієї або іншої операції.

Стандарти змінних накладних витрат на одиницю кінцевого продукту розраховують шляхом множення ставки змінних накладних витрат (в доларах) на норму затрат робочого або машинного часу.

Стандарт постійних накладних витрат на одиницю кінцевого продукту визначають шляхом множення нормативної ставки машино-годин або людино-годин в доларах на норматив затрат робочого (людино-годин) або машинного (машино-годин) часу.

Відхилення від стандартів визначають шляхом порівняння за­гальних фактичних витрат з нормативними (стандартними) за зві­тний період за кожним центром відповідальності. Відхилення у величині прибутку підприємства, пов'язані із такими відхилення­ми:

1. за затратами на реалізацію (збут) і маркетинг;

1. за виробничими затратами;

2. із власне реалізації (збуту) — за рахунок відхилень у ціні та обсязі реалізації (збуту).

Бухгалтер підприємства (керівник центру відповідальності) виявивши відхилення, визначає його причину і складає сигнальний документ, який сигналізує менеджеру про відхилення. Менеджер сприймає відхилення як реальний факт та проводить коригувальні заходи щодо усунення відхилення або перегляду (зміни) стандартів.