16Горіння речовини і способи його припинення. Поняття вогнестійкості

   Горіння— це швидкодіюча хімічна реакція сполучення речовини з окислювачем, яка супроводжується виділенням тепла і випромінюванням світла. Енергія для запалювання може бути у вигляді полум'я, іск­ри, випромінювання або тепла від хімічної реакції, механіч­ного удару, тепла від короткого замикання електроустанов­ки, тертя чи різкого стиснення газової суміші.

Розрізняють такі види процесу горіння: Вибух, спалах, займання,  тління, самозаймання, власне горіння.

     Вибух—це швидке перетворення речовини в газо- чи пилоподібний стан з виділенням великої кількості тепла. У цьо­му випадку об'єм речовини збільшується в сотні, тисячі разів. Характерною ознакою вибуху є миттєве зростання темпера­тури і тиску газу на місці, де він стався. Однією з найпошире­ніших причин вибуху в приміщеннях є неправильне користу­вання газовими приладами.

    Спалах— це швидке згоряння пальної суміші без утво­рення стиснених газів.     Займання — це загоряння речовини з появою полум'я. Загоряється не вся речовина, а лише її частина. Займання здійснюється від джерела загоряння. Якщо займання відбу­вається без джерела загоряння, йдеться про самозаймання.      Тління — це горіння речовини без явного утворення по­лум'я. Як правило, під час тління утворюється багато диму. Неорганізоване і неконтрольоване горіння, внаслідок якого знищуються матеріальні цінності, називається поже­жею. Температура у вогнищі пожежі досягає 700—900° С. Особливістю пожеж, що розпочинаються у приміщенні із зачиненими дверима та вікнами, є порівняно повільний розвиток горіння протягом перших 30—40 хвилин через не­достатню кількість повітря в зоні горіння. Займання речовини можливе не лише при піднесенні до неї полум'я, ай внаслідок нагрівання зовнішнім джерелом тепла, відкритим полум'ям чи розжареними продуктами го­ріння, які стикаються з речовиною, що загорається.

     Існують такі способи припинення горіння: - охолодження вогнища горіння нижче визначених температур; - ізоляція вогнища горіння або зниження вмісту кисню;  - механічний зрив полум'я; - створення умов вогнеперешкодження; - гальмування швидкості хімічних реакцій у полу­м'ї (так зване інгібірування) 

Вогнестійкість — це здатність конструкцій, матеріалів затримувати поширення вогню. Вимірюється вогнестійкість у годинах.

17-18Поняття про виробничий травматизм та профзахворювання(причини травмування на виробництві)

Виробничий травматизм — це явище, що характеризується сукупністю виробничих травм і нещасних випадків на виробництві. Виробнича травма — це травма, одержана працюючим на виробництві внаслідок недотримання вимог охорони праці. Професійні захворювання є наслідком багаторазової, тривалої дії на органи людини відповідних виробничих шкідливих чинників: пилу, пару, газів, шуму, вібрації, випромінювань тощо. До професійних захворювань відносять також і професійні отруєння. Отруєння можуть бути гострими або хронічними, що виникають внаслідок тривалої дії на людину шкідливих речовин.

При правильній організації праці, дотриманні технологічної і трудової дисципліни процес виробничої діяльності відбувається без випадків травматизму, професійних захворювань та аварій, а при відхиленні від затвердженої технології робіт, порушенні режимів експлуатації обладнання, техніки безпеки та виробничої санітарії можуть виникати ситуації, що спричиняють травмування або професійні захворювання.

Характерною особливістю травматичних випадків є їх раптовість та короткочасність періоду виникнення. На відміну від цього професійні захворювання виникають, як правило, через довгострокову дію на працівників шкідливого виробничного чинника , що впливає на працездатність або здоров’я людини.

Травмування (грец. Trauma-рана, пошкодження) –це раптове порушення анатомічної цілісності організму або його функцій через короткочасну дію будь-якого зовнішнього чинника внаслідок чого настає тимчасова або постійна втрата працездатності.

19-20Навчання, інструктажі та перевірка знань з питань ОП( Назвіть види інструктажів розкрийте їх зміст)

Відповідальність за організацію навчання з питань охорони праці покладається на роботодавця, а в структурних підрозділах – на керівників цих підрозділів. Контроль за своєчасним проведенням навчання здійснює служба охорони праці.

Навчання і перевірка знань з питань охорони праці проводиться для всіх працівників, які наймаються на роботу і періодично в процесі трудової діяльності.

Відповідно до типових правил внутрішнього трудового розпорядку робітники, що наймаються на роботу зобов’язані ознайомитися з порядком виконання трудових обов’язків, правилами трудової і технологічної дисципліни, техніки безпеки, виробничої санітарії та пожежної безпеки. 

З цією метою на підприємствах проводяться різні види інструктажів. За характером і часом їх проведення вони поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж працівники або службовці проходять до початку трудової діяльності при прийнятті їх на роботу.

Вступний інструктаж проводить спеціаліст служби охорони праці або особа, на яку за наказом покладено ці обов’язки.

Під час інструктажу робітникам пояснюють особливості і характер виробничої діяльності, основні вимоги безпечної організації робочих місць, порядок користування санітарно-побутовими приміщеннями й надання першої допомоги в разі нещасних випадків, а також види відповідальності за невиконання вимог охорони праці, правил загальної та особистої гігієни та інше.

Первинний інструктаж на робочому місці проводить виконавець робіт або майстер не тільки з тими, хто вперше наймається на роботу, але і кожного разу якщо працівник переводиться з одного виду робіт на інший.

Під час цього виду інструктажу виконавець робіт знайомить працівника з технікою даного виду трудової діяльності, інструкцією для даної професії, безпечними методами роботи, правилами експлуатації інструментів, захисними засобами та іншим, що стосується його майбутньої роботи.

Залежно від характеру роботи, після проходження первинного інструктажу на робочому місці, працівник протягом 2 – 15 змін має пройти стажування під керівництвом спеціаліста, який призначається наказом по підприємстві.

Повторний інструктаж періодично на робочому місці проводиться у строки відповідно до затвердженого головним інженером графіка, але проміжок між ними не може перевищувати трьох місяців для працівників на роботах з підвищеною небезпекою та шести місяців для інших працівників.

Цей вид інструктажу має на меті закріплення знань з техніки безпеки, бо з часом набуті знання забуваються, що є властивістю людської пам’яті, крім цього постійно змінюються та вдосконалюються нормативно-правові акти з охорони праці.

Позаплановий інструктаж на робочому місці проводиться з працівниками за таких обставин:

• при зміні технологічного процесу або введені у дію нових нормативних актів, чи їх порушення працюючими;

• при перерві у роботі понад 30 календарних днів – для робіт підвищеної небезпеки, а для решти робіт понад 60 днів;

• при виявленні органами державного нагляду незнання працюючими безпечних методів праці чи нормативних актів з охорони праці.

Цільовий інструктаж проводить курівник робіт у таких випадках:

• при виконанні разових робіт, що не пов’язані з фаховими обов’язками;

• при ліквідації аварій, стихійних лих або інших негативних наслідків;

• при проведенні робіт, на які оформляються наряди-допуски, дозвіл або інші документи.

Цільовий інструктаж включає відомості про призначення і характер завдання, виробничі обставини, можливі небезпеки, нестандартні ситуації при виконанні трудових операцій і фіксується в наряді-допуску, що дозволяє проведення даного виду робіт.

Рівень знань отриманих працівниками в процесі навчання з питань охорони праці є одним з основних принципів державної політики у сфері охорони праці. Від ефективності навчання великою мірою залежить рівень травматизму та профзахворювань в умовах виробництва.