Обгрунтування моделі

Модель біржового сільськогосподарського ринку має такі характеристики: ознаки системи, яка дає змогу створити єдиний механізм організації і функціонування оптового біржового сільськогосподарського ринку; формує мережу ринків з урахуванням адміністративно-територіального поділу України; є національним біржовим ринком; служить для міжрегіональних ринків економічним та інформаційним зв'язком біржових структур, об'єднаних спільними завданнями й інтересами на договірній основі, які координує Українська аграрна біржа; забезпечує функціонування регіональних ринків за спеціалізованими і територіальними ознаками, які організовані регіональними біржовими структурами, спеціалізованими філіями та їхніми асоціаціями; проводить локальні ринки, організовані відповідно до існуючого поділу сільськогосподарських районів України, учасники яких функціонально скооперовані типовими умовами районних торгових домів; дає змогу децентралізувати систему товарно-фінансових ринкових відносин без втрати державою можливості регулювати і контролювати баланс продовольчих ресурсів країни, виконувати державні закупівлі, здійснювати аграрну протекціоністську політику; допомагає експортувати сільгосппродукцію з урахуванням світових стандартів, що забезпечує реалізацію біржових товарів за світовими цінами; створює умови для розробки і здійснення

заходів щодо захисту внутрішнього сільськогосподарського ринку, підтримки вітчизняних сільгоспвиробників, стимулювання виробництва необхідних товарів та вироблення гарантійного механізму для учасників біржових угод; забезпечує умови іншим органам державного управління, переробним, транспортним, контрольним та іншим відомствам для планування своєї діяльності, використовуючи інструментарій біржового сільськогосподарського ринку.

Взаємозв'язок біржового ринку з іншими сільськогосподарськими ринками

(Короткий огляд оптових ринків і взаємозв'язку між ними)

Крім біржового ринку на загальну організацію сільськогосподарського ринку помітно впливають оптові ринки матеріально-технічних і хімічних ресурсів для сільського господарства, тваринницької та плодоовочевої продукції.

Щоб розв'язати проблему співвідношення цін між сільгосппродукцією та матеріально-сировинними ресурсами, для села найопти-мальнішою формою оптового продажу ресурсів є реалізація їх через спеціалізовані секції товарних бірж, причому торги ресурсних і аграрних секцій можуть проводитись паралельно з визначенням за результатами торгів паритетних ринкових коефіцієнтів.

Таким чином, нафтопродукти, мінеральні добрива, засоби захисту рослин та інша агрохімічна продукція можуть реалізовуватися чи обмінюватися оптовими партіями на компенсаційній основі на сільгосппродукцію.

Сільгосптехніка і запчастини реалізуються через оптових дилерів-постачальників, мережа яких може бути створена з урахуванням регіональних особливостей на всій території України. При цьому виставкова форма продажу може бути підсилена демонстраційними ярмарками, які проводяться у рамках "Дня поля", куди дилери запрошують потенційних покупців для огляду й оцінювання техніки в дії. З урахуванням нинішнього економічного становища сільськогосподарських товаровиробників найефектив-

нішими можуть стати лізингова форма реалізації сільгосптехніки і розрахунок за неї на компенсаційній основі сільгосппродукцією.

Якщо дилерська фірма, що реалізує техніку, має брокерську контору на біржі, проблеми платіжного обороту легко розв'язуються.

Оптова торгівля живими сільськогосподарськими тваринами здійснюється через виставки-аукціони та ліцензійні господарства. Виставки-аукціони необхідно організовувати в 5-6 основних регіонах України з урахуванням спеціалізації і сезонних особливостей. Центральна виставка в Новоолександрівці (Бориспільський район Київської області) може виконувати координаційну роль у системі тваринницьких виставок-ярмарків - на її основі можна створити Центр оптової торгівлі. Ліцензійні, передусім племінні, господарства, мережа яких повинна охоплювати всі області України, зв'язані єдиною системою з Центром оптової торгівлі і мають забезпечувати поставку худоби за оптовими контрактами. При цьому контракти можуть укладатися через біржову систему, через виставки, ярмарки і аукціони, через районні та міжрайонні торгові доми й безпосередньо господарствами регіону, які забезпечують покупців необхідними послугами при відборі, підготовці та відправленні товарних і племінних тварин.

Оптові плодоовочеві ринки створюються при великих містах. Прикладом такої організації може бути Будапештський плодоовочевий оптовий ринок в Угорщині. Окрім основного завдання - забезпечення населення продовольством та збуту продукції сільських господарств через оптово-посередницьку мережу, оптовий плодоовочевий ринок дає змогу стандартизувати за кількістю та якістю дрібнооптові норми товарів, а отже, встановити ринкові ціни на ці норми.

Усі оптові ринки об'єднує те, що вони визначають якісні стандарти на продукцію, згідно з якими через ринковий механізм встановлюються оптові ціни, які є орієнтиром для всіх учасників сільськогосподарського ринку. Оскільки оптові ринки є організованими, то їх функціонування дає змогу через біржовий ринок, як найбільш організований, створити єдину інформаційно-аналітичну мережу, яка забезпечить прогнозування і регулювання ситуації на сільськогосподарському ринку.

Концепція була затверджена постановою Кабінету Міністрів від 17 листопада 1995 р. № 916 "Про прискорення організації біржового сільськогосподарського ринку". Вона відіграла поряд з іншими заходами, що здійснювалися як урядовими структурами, так і безпосередньо учасниками біржового процесу, позитивну роль у становленні біржового ринку агропромислової продукції, що забезпечило помітне збільшення обсягів реалізації продукції на біржовому ринку та сприяло встановленню цін на сільськогосподарську продукцію на ринкових умовах, особливо у 1995-1996 рр. (табл. 7).

Динаміка товарообігу на біржах країни та обсяги реалізації зерна в 1994-1997 рр.

Таблиця 7

	І994о	199*	І1<«ІО.	Ш7т>.
Вартість реалгюнаної ... : ч.Ін. гри. продукції ра'Ю.м ; г	376,6	5-14	ІІ4Ч.З	729.9
сільськогосподарської м:ш ГрН продукції і	10.1	221	312,0	208
Питома вага сільсько- І п, господарської продукції	3,0	40,6	27.2	29.3
Решііадвано зерна.на внутрішньому і здвнішніх тис. т ринках і	17000	15200	1431»	15100
В тому числі: на експорт : тис. т	115	1512	2113	Р74
Реалітовано черна на І біржах і ™ т	140	2990	842	465
Реалі-ювапо Ісрна на ; біржах до реалпаїїії ; "л. всього зерна !	0.8	19.7	5,9	3.1
Іш скспорі "»	121.3	197.8	39.8	26,2

Концепція організації біржового сільськогосподарського ринку, безумовно, відіграла позитивну роль. Однак, виходячи з критеріїв розвитку ринкових відносин, що постійно змінюються, вона потребувала певних змін і доповнень. Саме це, а також процеси еволюції біржового ринку зумовили необхідність нової редакції Концепції розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції.

Нову редакцію Концепції розвитку біржового ринку було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1997 р. "Про концепцію розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції"'. Водночас цією ж постановою повторно було

порушено питання про створення Державного інтервенційного фонду сільськогосподарської продукції і доручено виробити механізм формування державного замовлення на сільськогосподарську продукцію та її реалізацію з державних ресурсів через біржовий ринок. Було зроблено чергову спробу підвищити ефективність роботи біржового ринку за допомогою адміністративних методів.

Концепцію було суттєво доповнено новими розділами, зокрема принципами розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції. Концепція містить шість розділів. Перший розділ висвітлює необхідність створення та мету Концепції.

Принципи розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції, які викладено у другому розділі Концепції, розкривають основні засади побудови біржового ринку. До них належать:

• використання важелів державного регулювання розвитку біржового ринку як одного з елементів інфраструктури, що найповніше забезпечує співвідношення пропозиції і попиту, адекватне відображення цін, гарантію виконання угод, легальність і прозорість трансакцій;

• координація діяльності бірж з питань цінової політики, організації та проведення торгів, стандартизації біржових товарів, сертифікації бірж і діяльності біржових посередників та з інших питань немонополістичного характеру;

• відкритість і прозорість біржового ринку для продавців, покупців, податкових, банківських, страхових і статистичних установ;

• регулювання біржового ринку шляхом впровадження системи державних інтервенцій.

Третій розділ визначає роль і участь держави в регулюванні діяльності біржового ринку сільськогосподарської продукції. Участь держави у процесі формування і розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції здійснюється за допомогою законодавчого та нормативного регулювання, забезпечення умов вільної конкуренції товаровиробникам, захисту їх економічних прав і свобод, дотримання всіма конкурентами економічного правопорядку.

Четвертий розділ, що описує структуру біржового сільськогосподарського ринку, складається з двох підрозділів; перший - "Організаційна структура координації біржового ринку", характеризує складові цього процесу:

• Державна комісія з питань організації біржового сільськогосподарського ринку при Кабінеті Міністрів України;

• Міністерство агропромислової політики, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади;

• Державний інтервенційний фонд.

Другий підрозділ, що характеризує інфраструктуру ринку сільськогосподарської продукції, включає товарні біржі, аукціони худоби, агроторгові доми, допоміжну базу біржового ринку (елеватори, сховища, складські приміщення, транспортні структури тощо), добровільні об'єднання (асоціації, спілки тощо).

П'ятий розділ Концепції характеризує функції кожного з учасників структури біржового сільськогосподарського ринку, що випливають з їх функціональних обов'язків.

У шостому заключному розділі Концепції зроблено спробу спрогнозувати етапи розвитку біржового ринку. Етапність цього розвитку визначена таким чином.

Перший етап:

• забезпечення вільного вибору учасниками торгів форм торгівлі, видів угод, механізму розрахунків;

• вільне формування пропозиції і попиту, перехід від платного членства на біржі до комісійних надходжень від торгових оборотів;

• укладення різних видів угод на реальний товар з метою залучення більшої кількості учасників торгів, зниження ризику контрагентів;

• розробка і запровадження типових положень сертифікації діяльності біржових посередників і аграрних бірж та інших елементів інфраструктури біржового ринку;

• створення системи моніторингу біржової діяльності, аналізу і прогнозу цих процесів. Для цього залучаються фахівці та науково-технічна допомога в межах діяльності в Україні іноземних програм і фондів;

• надання і розширення клієнтам біржі послуг з безплатного арбітражного та іншого правового обслуговування.

Другий етап:

• забезпечення ситеми страхування від фінансового ризику на біржовому ринку сільськогосподарської продукції шляхом запровадження ф'ючерсних угод та опціонів. Це потребує розробки законодавчих і нормативних актів та створення організаційно-технологічних умов для такої торгівлі і насамперед обов'язкової стандартизації основних елементів біржової торгівлі, ситеми клірингового обслуговування тощо.

Третій етап:

• торгівля ф'ючерсними угодами на світових товарних біржах за одним або кількома видами сільськогосподарської продукції та запровадження їх на аграрних біржах України з використанням при цьому всіх економічних можливостей здійснення біржової операції.

Загалом доповнена Концепція враховує нагромаджений досвід і позитивні зміни, що відбулися в процесі впровадження ринкових реформ в агропромисловому комплексі. Проте окремі позиції в ній викликають сумнів щодо правильності обраного шляху. Особливо це стосується визначення етапності розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції. Досвід країн, що пройшли всі "етапи" розвитку біржового ринку від торгівлі спотовими контрактами до ф'ючерсів та опціонів, засвідчує необхідність і обов'язковість самостійного освоєння цих процесів, що дає можливість поряд з вивченням процесу торгівлі одночасно створити необхідну ринкову інфраструктуру для біржової діяльності. Будь-яке штучне впровадження може призвести лише до дискредитації. Тому, на наш погляд, досить ризикованими видаються рекомендації щодо освоєння торгівлі ф'ючерсними контрактами на аграрних біржах країни через практику торгівлі ними на зарубіжних біржах.