16. Вади вимірювань

Любі вимірювання супроводжується похибками відхилення -∆,вимірюваних величин – l від істинного значення – x.∆ =l-x. Це пояснюється тим, що в процесі вимір постійно змінюється умови: погода, увага виконавців, точність приладів. При вимірювані величини завжди отримують наближене значення. Вимірюваною величиною є її наближане значення отримане шляхом порівняння із однорідною одиницею міри. Обчислена величина це її значення визначне по – іншим величинам функціонально з нею пов’язаними. За точністю вимірювання поділяють:Рівноточні однорідні багаторазові результати вимірювань однієї і тієї величини виконані одним і тим же приладом, однаковим способом і числом прийомів, в ідентичних умовах. Нерівноточні вимірювання виконані при недотримані умов рівно точності. Властивістивості випадкових паилок при рівноточн. Вимірювань. Грубі ромилки можуть бути викликані помилками чи прорахунками спостерігача, несправними приладами, погіршенням НС, не виявляється при повторному вимірюванні. Випадкові виникають під впливом багатьох умов, що сприяють збільшенню чи зменшеню результатів. Вимірюють багаторазово одну і туж величину істине значення якої відомо. Систематичні виникають через впив якоїсь суттєвої причини. За певних умов властивості не перевищують деякої межі.∆гр. Позитивні помилки З’являються приблизно з тією частиною, що рівні їм за абсолютною величиною негативні.

Малі помилки за абсолютною величиною виникають частіше ніж великі. Внасл. При необмеженому великому числі вимірювань однієї і тієї величини випадкові помилки компенсуються, а середнє значення прямує до 0. lim_n→∞= На практиці 1 і ту ж величину вим. 2 і більше різів , тоді середнє арифметичне значення буде не істинним , а ймовірним. L= = - ймовірне значення виміряної величини. Істина похибка визначається за формулою 1 , а ймовірна за ∂ = l- L.Обидвы цы похибки визначають за мнемонычною формулою:те що маємо – те ,що має бути.Величина x-l=ω₁,і L-l =ω₂ назив. Поплавковим до вимірюваних величин.Якщо сума ймовірних похибок рівна 0, то ймовірне значення виміряне рівно.

18.Способи вим. Довжини ліній.

На себе» на початку і в кінці лінії ставлять віхи. Один робітник стає на початку лінії в т. А, так щоб вона закривала віху В Другий робітник відійшов від кінця лінії кілька десяток метрів,за командою першого пересуває віху в право чи в ліво та за сигналом коли віха опиняється у створі лінії АВ втикає її вертикально в землю «Від себе» відрізняється від поперечного тим що додаткові віхи у створі лінії встановлюють у зворотньому порядку від віхи А до В Першою встановлюють віху 4, далі 1,2,3,»Із середини » застосовують коли між кінцевими точками лінії є будь яка перешкода. Для вимірення довжини лінії на місцевості застосовують штрихові землемірні стрічки 20 м.- довжиною, 15-20 мм.-ширини і товщини 0,3-0,4 мм. Початок і кінець позначений штрихами,нанесені біля вирізів – гачків. Кожен метр стрічки маркують з 2 боків пронумерованими частинами. Кожні пів метра латунними заклемками диотворами – дицеметрів.Крім штрихових є шкалові стрічки на кожному кінці яких є шкала з мм. Точність вимірювання залежить від метожтки і підстилки поверхні. До комплектів стрічок входить 6-11 шпильок, 25 си.довж. Для вимірювання відстаней викор.сталеві, іноварні чи тасьмові рулетки 5-10 см. Поділки нанесені через 1 мм. Рулетки зручні але мають недоліки ( пластм.- рветься, сталева- ржавіє).Помилка вимір лінії рулетками в 15 рази більші в розбіжності з мірною стрічкою. Перед вимір стрічки і рулетки перевіряють на компараторі .якщо довжина стрічки не збігається з еталоном то слід виконати поправи за формул l=20n+m±ng; n –кількість повних стрічок в лінії,m- остача;g- помилка в довжині стрічки.+ довжина за еталон:- менша Порвідкування (тичкування) викон.2 робочих. На кінцевих точках лінії АіВ встановл.тички між якими має бути видимість лінії довжині за 100м тичкують додатково не лише на кінцях ,а й між ними. Вимір викон. 2 робітники.Після розмотки розмотки стрічки передній з 5 шпильками рухається вздовж лінії тримаючи 1 кінець стрічки,задній з однією шпилькою точно заміщає щтрих стрічки з початком лінії. Після цього передній струшує стрічку так,щоб вона розмістилась у створі лінії і натягнувши стрічку втикають шпильку в землю :задній витягує шпильку і обидва рухається вперед ∂=(5р+n₁)*l₀+a- довжину лінії Р-кількість передач шпильок робітника без 1. l₀-20m.a-домір.D=D₁±D₁׃ l₀*∆l.

19 Технікавимір лінії землемірною стрічкою Вимір виконують 2 робітники: передній і задній. Після розмотування стрічки передній з 5 шпильками рухається вздовж лінії тримаючи 1 кінець стрічки. Задній з 1 шпилькою точного суміщає штрих стрічки з початкам лінії Передній розмотує стрічку і обидва рухаються в перед . Передній стрмує стрічку так ,щоб вона розмістилась у створі лінії і натягуючи стрічку втикають шпильку в землю; задній витягає шпильку і обидва рухаються вперед 20м.- задній робітник.Тка проходять 100м. і вибивається передача.Число передач записується в журнал підійшовши до кінцевої точки проводять відлік з точністю до 0,01м. Довжину лінії вниз за формулою:∂=(5р+n) l₀₊a Р- кількість передач шпильок Л- кількість шпильок 1 руках заданого роб без 1 l₀-мінімальна довжина стрічки А-домір Для контролю кожну лінії вим. Двічі, допустима розбіжність між двома вимірами однієї лінії залежить від рельєфу , стану поверхні грунту і допуск. В межах 1:1000 за несприятливих умов 1:2000. І меншим за короних умов тобто 10 чи 5 см на кожних 100м. довжини лінії.

20)Екліметр для визначення кутів нахилів з точністю в 30млл. Він скл. З круглої коробки, всередині якої на гориз. Осі обертання закріплений диск із градусними поділками , що йдуть по обидва боки від нульового штриха.У нижній частині диска прикріплений тягарець із таким розрахунком , щоб забезпечити гориз.положення діаметра , який проходить через нульову поділку і від якого відраховують кути. Нахилу. Будова:1-металева коробка;2- стопорна кнопка;3-Візирна трубка;4-очний діоптр;5-Пункт для читання відліків ;6-диск із градусними поділками;7-Вісь диска;8-Таблиця для визначення перевищень горизонт.проекцій;9-нитка предметного діоптра. У точці А встановлюють екліметр на підставці або тримаючи ву руці. У точці В встановлюють віху на якій позначають висоту. За допомогою візирного пристрою екліметр наводять на цей знак на шкалі екліметра читають кут нахилу. Найчастіше викор. Екліметр конструкцій Брадіуса.Спостерігач наводить на умовну позначку віхи нитку предметного діоптра візирної трубки натискає стопорну кнопку. Диск з градусними поділками почин. коливатися коли заспокоїться кнопку відпускають і проти нитки предметного діоптра через лупу читають по шкалі диска відлік з точністю до пів градуса , який і є кутом нахилу.

22) Бусоль- прилад для вимір.

На місцевості магнітних азимутів, румби напрямків і внутрішні кути між ними.Бусоллю викон. Роботи , що не вимагають високої точності: знімання ситуації в середині кварталу , перевязку пробних площ, відведення лісосів для рубання.Бусолі поділяють : штативні БГ-1,БГ-2,БС-2,БК-20.Ручні:БШ-1,Будова:1-втулка із закріплювальним гвинтом.2-горизонт. Круг з лімбом на якому нанесені поділки від 0⁰ до 360⁰ в обидва боки.Кожна десята підписана , кожна п’ята виділена довшим штрихом.3-Алідадна лінійка з 2 вернєрами(очним і предметним).4-Коробка бусолі.5-Голка.6-Магнітна стрілка.7-Бусольне кільце із нанесеними поділками від 0 до 90 градусів в обидва боки.8-Арертивний пристрій(ФІКСУЄСТРІЛКУ).9-Кришка бусолі.10-Очний і преді.діоптри.

Основні умови , яким повинна відпов. Бусоль:1) стрілка бусолі вільно підвищена на голці повинна бути зрівноваженою.2)магн.стрілка повинна бути досить чутливою і мати вільний рух.3) Бусоль не повинна мати металу, що впливає на відхилення стрілки.4) Поділки кінця бусолі , лімба і верньєра повинні бути нанесені рівно.5) геом.. вісь бусолі повинна мати енсентрицистетему.7)Калімоційна площина діоптрів повинна бути перпенд. До площини кінця бусолі і проходити через його нульовий діаметр.

23)Привести бусоль в робоче положення.

1.Навести її на точкуі прочитати відлікЗа допомогою алідади навести на вим. об»єкт..Румб читається по бусольному кільцю проти 1-го з кінців магн. Стрілки попереднь визначивши назву четверті.При вим. азимутів відлік читається з лімба і очного верньєра.

Внутрішній кут: приводять бусоль в робоче положення: за допомогою алідади навести на задню ( праву походу) точку полігону,прочитати відлік . За доп.алідади навести на передню (праву походу) точку і прочитати відлік.Кути визн. за формулою В=З-П

Вимір.внутр. кутів способом від «нуля».Приводять бусоль в робоче положення .Суміщають «о» лімба і «о» очного верньєра.За допомогою заживного гвинта втулки навести предметний діоптр на передню (ліву походу) точку полігону.Відлік становить О⁰ і ОО⁰ (П). За допом. Алідади навести на задню точку.Читаємо відлік.Внутрішній кут В=З-П

24) Польові роботи бусольного знімання. Бусольне знімання складається із прокладаня бусольного ходу і зніманя подробиць місцевості з лінії і точок цього ходу. Перед зніманням визначають поправку напрямку, для цього її встановлюють на геодезичному пункті і вимірюють магнітний азимут на 2 пункті на якій відомо дирекцій ний кут. Бусольне знімання виконують способами: спосіб прямих і зворотних засічок; спосіб прямих і обернених засічок - використовується для знімання точок недоступних для вимірювання або такі що не вимагають вимірювання. Полярний спосіб- використовується для знімання місцевості в рівнинних (степових) умовах з повною видимістю всіх точок. Вимірюють напрямок на кожну точку і відстань до неї. Спосіб обходу - найбільш вагомий. Почергово стаємо в кожну вершину полігону, вимірюємо напрям на наступну точку і відстань між ними. Проводимо вимірювання азимуту лінії або внутрішніх кутів. Під час знімання ведеться журнал бусольного знімання де записується № точки стояння, № точки спостереження, довжину лінії, кут нахилу горизонту і горизонтальної проекції даної лінії. Одночасно з вимірюванням точок полігону проводиться знімання точок місцевості результати яких наносять на ОБРИС- по замаштабне креслення даної місцевості.

25) Побудова плану бусольного знімання Кінцевим етапом бусольного знімання є побудова плану, ств. На основі відомості румбів. У виміряні довжини ліній водять поправки, тобто знак горизонтальній проекцій ліній. Складаючи план магнітні азимути переводять в географічні, вівши поправки за схилення магнітної стрілки. Положення першої точки розраховують так, щоб ділянка розмістилась приблизно по середині. Через точку проводять вертикальну лінію, яка показує напрям магнітного меридіана. За допомогою транспортира відкладають кут що відповідає напрямку величини румба початкової лінії. За означеним напрямком від першої точки проводять пряму, на якій відкладають довжину лінії 1-2. Через отриману точку 2 проводять меридіан, від якого відкладають румб лінії 2-3 та її довжину. У цій же послідовності будують решту точок полігону. Після закінчення побудови кінцева точка має збігатися з початковою. Через неточність побудови цього не відбувається. Відстань між точками 1штріх- 1 виражену в в плані називається лінійною(абсол.) неув’язкою. Про її допустимість судять за відносною неув’язкою - відношенням величини абсолютної неув’язки до периметра(суми довжин сторін) полігону. Вона не повинна перевищувати 1/200 периметра. Якщо вона не допустима перевіряють накладку плану і виправляють помилки які можуть бути викликані паралельністю меридіанів у окремих точках полігону, похибками відкладання кутових величин румбів і довжин сторін. За допустимої неув’язки проводять ув’язку полігону графічним способом.

26) Обл. застосування теодолітного знімання. Найбільш поширеним видом горизонтальних знімань є теодолітне, його виконують теодолітом - кутоміром геодезичним приладом, землемірною стрічкою чи далекоміром, що дозволяє створити знімальну основу на більших площах, а також більш точно і продуктивно проводити знімання подробиць місцевості. Теодолітне знімання розбивають на три етапи: 1) підготовча робота, виконується перед зніманням. Вивчають район по картографічним, аерофотознімальним матеріалом, вкладають технічний проект, виконують рекогносцировку, прорубують просіки і візири із встановленням лісовпорядкувальних та інших знаків. 2) Польові роботи - виконують кутові і лінійні вимірювання для визначення планового положення точок знімальної основи і знімання подробиць місцевості. Під час польових робіт ведеться журнал теодолітного знімання і обрис. 3) Камеральні роботи - виконують обрахунки, обчислення і графічні роботи-побудови. Кінцевою метою яких є виготовлення оригіналу контурного плану місцевості або лісовпорядкувального планшету. В залежності від наявності і якості вихідних матеріалів технологічна схема може змінюватись. Вимір горизонтальних кутів проводять такими способами: пів прийомів; від нуля; кругових прийомів!

27)Теодоліти призначені для вимірюваня горизонтальних і вертикальних кутів, відстаней і кутів орієнтуваня. Класифікують теодоліт за точністю вимірюваня яке показується після букви Т у торці теодоліта Т-5-теодоліт тахометр, точність вимірюваня 5 мінут. Будова: 1)штатив із вставним гвинтом,2) футляр,3) піддон футляра,4) Пружна металічна пластина-трегер, 5) Три підйомні гвинти,6) Підставка,7) заживний гвинт лімба,8) навідний гвинт лімба, 9) горизонтальний круг із нанесеними поділками від 0 до 360 градусів, кожна поділка підписана, 10)алідада, 11) заживний і авідний гвинт алідад, 12) Циліндричний рівень при алідаді, 13) колонка, 14) заживний і навідний гвинт вертикального круга, 15)фокусний пристрій, 16) зорова труба з об’єктивом, окуляром і відліковим мікроскопом, 17) вертикальний круг, 18) алідада вертикального круга,19) циліндричний рівень вертикального круга, 20) дзеркало підсвітки відлікового мікроскопа, 21)Зйомний пристрій орієнтир-бусоль, 22) навідний пристрій –приціл, . Теодоліти поділяють: Високоточні Т-1, точні Т-2, Т-5, технічні- Т-30. Перевірка теодолітів: - вісь циліндричного рівня прикріплена до алідади горизонтального круга повина бути перпендикулярна основній осі обертаня теодоліта. – візирна вісь зорової труби повина бути перпендикулярна до її горизонтальної осі обертаня. – горизонтальна вісь обертаня зорової труби повина бути перпендикулярна до вертикальної осі обертаня теодоліта. – вертикальна нитка сітки повина бути перпендикулярна до осі обертаня зорової труби.

28) Перевірка теодоліта,їх характеристика, робоче положеня.

-Вісь циліндричного рівня прикріпляють до алідади горизонтального круга, повина бути перпендикулярна основній осі обертаня круга;- візирна вісь зорової труби повина бути перпендикулярна до осі обертаня.- горизонтальна вісь обертаня труби повина бути перпендикулярна до вертикальної осі. – вертикальна нитка сітки повина бути перпендикулярною до осі обертаня зорової труби. ПРИведеня теодоліта в робоче положеня:- встановити штатив на точку в якій виконується вимірюваня,- приєднати теодоліт у футлярі до штатива, - відцентрувати теодоліт за допомогою станового гвинта, - зняти кришку футляра, -встановити в циліндричний рівень паралельну до двох підйомних гвинтів. – обертаючи гвинт одночасно в різні боки вивести повітря на бульбашку рівня на середину шкали. – повернути аліда на 90 градусів, і орудуючи третім гвинтом знову бульбашку вивести на середину, - навести зорову трубу на об’єкт вимірюваня і прочитати відлік!!