13. Топографічні і спеціалізовані топографічні план ств.

за матеріалами повітряного і космічного фотографування за результатами наземного вимірювання. Основні методи топографічного знімань: Стереопографічний- для знімання місцевості з вираженим об’єктом, одночасно із населенням контурів ситуації. Комбінований- за допомогою приладів що досвролять виміряти планове і висотне положення точок. За допомогою знімків наносять план на контур а рельєф знімають в полі. Невеликі ділянки знімають наземними: мензульним, тахеометричним , рототеодолічним. Перехід від загального до часткового- спочатку визначають найбільш точне положення великої кількості пунктів теодолітного знімання розміщених за певною системою, а далі від них ведуть знімання подробиць місцевості. Контроль діє на любій стадії ні кроку вперед без перевірки попереднього, для зменшення помилок всі вимірювання і графічні побудови виконують контролем, тобто не менше 2-х раз. Основною метою геодезичних робіт на місцевості є створення планово-картографічних матеріалів за результатом геодезичних знімань. Знімання поділ. Наземне і надземне і буває: теодолітне,бусольне,нівелірне,бараметричне. Основним видом зйомки великих територій є аерофотознімання у сі геодезичні роботи поділ.. на польові (вимірювання на місцевості), камеральні (обробка ре5зультатів польових робіт, будують і оформляють карти, плани, профілі).

14)Пряма і обернена геод.Задачі.

При обчисленні обробці результатів вимірювання на місцевості виникає необхідність вирішувати пряму і обернену геодезичну задачу. Пряма: дано координати однієї точки: х у, горизонтальне пролягання d_1-2 від першої до другої точки і дирекційний кут d_1-2 на пряму лінію 1-2. Потрібно визначати координати 2 точки х2 у2спроектуємо точки 1-2 на осі координат, впливає: дельта х = х2 –х1, дельта у = у2-у1 де дельта х і дельта у прирости координат, дельта х = d _1-2cos d 1-2, дельта у = d1-2 sin d1-2,отже х2 =х1 +d1-2 cos d 1-2,у2=у1+ d1-2 sin d1-2, обернена дано координати двох точок: х1 у1 і х2 у2 потрібно визначити дерекційний кут d1-2 лінії 1-2 та горизонтальне пролягання d1-2 між точками 1-2. Знаючи координати 1 і 2 точок, легко визначити прирости координат: дельта х = х2-х1 дельта у = у2-у1. Згідно з цими рівностями відношення дельта у до дельта х дає змогу визначити тангенс кута d1-2 tg d1-2=дельта у/ дельта х =(у2-у1) / х2-х1. При визначенні дирекційного кута d1-2 необхідно врахувати прирости координат у кожній із четвертей прямокутної системи координат. Горизонтальнее пролягання d1-2 для контролю обчислюють 2 за формолою: d1-2 = , d1-2 = . Гориз.. пролягання можна визн.. за теоремою піф. d1-2 = .

15) Опорні геод.. Сітки, мережі.

Геодезичні мережі – сукупність їх пункті, рівномірно розміщена на території країни і закріплених на місцевості спеціальними центрами, які забезпечують їхнє збереження стійкість у плані і за висотою протягом тривалого часу. Для закріплення координат і висот точок геодезичної мережі на місцевості використовують різні конструкції залежно від виду мережі. Для високо тоочних геодезичних мереж застосовують геодезичний пункт, який, залежно від виду мережі, може включати: зовнішній знак (сигнал, пірамід,тур), центер, зовнішнього оформлення (обробка). На місцевості пункти геодезичної мережі закріплюють центрами, які залежно від терміну зберігання можуть бути: Пунктами довго тривалого збереження. Тривалого збереження. Тимчасовими центрами зберігаються на час виконання знімальних робіт. Тривалість збереження забезпечуються : Вибором місця встановлення, конструкції матеріалами . Місця встановлення пунктів вимірюють так,щоб їх можна було використатиі як точки знімальної мережі. Між 2 суміжним пунктами повина бути забезпечена видимість. Місця встановлення пунктів доцільно вибирати з урахуванням можливості передачі дирекцій них кутів із вихідних пунктів на пункти на полігонометрії за стороною, довжина якої не коротша середньої розрахункової.