29.Структура і динаміка видатків Державного бюджету України на професійно-технічну освіту за останні 7 і більше років. Наведіть приклади та їхні наслідки. Зробіть висновки та пропозиції.

Джерело-Держкомстат

Джерело-державне казначейство України

Висновок:

Так як ми бачимо відбувається тенденція зменшення кількості профтех закладів, але збільшується кільківсть видатків на їх фінансвування. Лише в 2011р., йде тенденція на спад.Згідно з Законом України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” з 1 січня 2011 року видатки на утримання державних професійно-технічних навчальних закладів враховані в загальному обсязі видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Сьогодні можна констатувати, що в нових умовах розвитку нашої держави значна частина положень Закону вже не відповідає реаліям і гальмує процес модернізації системи професійно-технічної освіти на етапі становлення країни з ринковою економікою та професійно-технічна освіта з кожним роком все більше втрачає інвестиційну привабливість.

За прогнозами науковців, за умови збереження таких тенденцій, у 2015 році потреба промисловості в кваліфікованих робітниках у більшості регіонів України задовольнятиметься лише на 35 – 40 відсотків.

Це обумовлено тим, що протягом останніх десятиліть значно знизився авторитет людини праці. У своїй переважній більшості молодь сьогодні намагається обрати те, що забезпечить їй гарні умови праці і високу заробітну плату. У випускників шкіл і, значною мірою, їхніх батьків, немає бажання пов’язувати майбутнє не так з навчальним закладом, як з виробництвом, яке не може задовольнити їхніх запитів. Як свідчить практика, через півроку після працевлаштування кількість працевлаштованих випускників зменшується з понад 80 відсотків до 62-74, а протягом трьох років цей показник знижується до 25-30 відсотків. Тому питання престижу робітничої професії є не лише проблемою освіти, це проблема системна, і вирішувати її необхідно виключно спільними зусиллями центральних органів виконавчої влади, підприємств, організацій, об’єднань роботодавців та профспілок.

Неможливо досягти якісної підготовки робітничих кадрів без оновлення змісту профтехосвіти. Є потреба у приведенні до сучасних вимог державних стандартів професійно-технічної совіти як з конкретних професій, так і професійно-технічної освіти в цілому.

Модернізація системи професійно-технічної освіти неможлива без сучасної матеріально-технічної бази, яка значною мірою забезпечує якість підготовки кваліфікованих робітників. Сьогодні доводиться констатувати, що у переважній більшості забезпечення сучасною технікою та обладнанням державних професійно-технічних навчальних закладів украй слабке. За останні 20 років, якщо не брати комп’ютеризацію, процес відтворення основних фондів був фактично “заморожений”. Припинилось будівництво об’єктів профтехосвіти. Обладнання та навчальна техніка на 80 відсотків морально і фізично застаріли або взагалі вийшли з ладу.

На даний час у навчальних майстернях, дільницях, лабораторіях, полігонах та навчальних господарствах використовується обладнання, устаткування, сільськогосподарська та інша техніка, середньовідсотковий термін експлуатації яких складає: до 10 років – 4 %; від 10 до 20 років – 36 %; понад 20 років – 60%. Обмеженість бюджетних видатків зумовила її повне фізичне та моральне старіння.

Європейська та світова практика свідчить про необхідність фінансування підготовки робітників за рахунок визначених законодавством обов’язкових відрахувань з доходів підприємств. Так, у Франції підприємства відраховують на ці цілі 17,96% від суми своїх доходів, аналогічно у Австрії – 22,26%, а у Німеччині функціонує система двоканального фінансування (55% витрат з державного фінансування та 44% приватних витрат від загального фінансування професійної освіти і навчання). При цьому державні витрати поділяються на центральний, регіональний та місцевий рівні і складають: в Німеччині – 39,04% (центральний), 47,35% (регіональний),13,61% (місцевий); в Австрії – 72,72% (центральний), 25,16% (регіональний), 2,11% (місцевий). Аналогічний розподіл державних витрат існує і в інших розвинутих країнах.

Сьогодні назріла потреба в підвищенні ролі та відповідальності за обсяги і напрями підготовки робітничих кадрів місцевих органів виконавчої влади та самоврядування, а також соціальних партнерів, особливо роботодавців. Потребує законодавчого врегулювання питання налагодження взаємовідносин між закладами професійно-технічної освіти і органами виконавчої влади на місцях, розробки чіткого механізму багатоканального та різнорівневого фінансування професійно-технічних навчальних закладів, створення нової методики розрахунків вартості підготовки кваліфікованих робітників з урахуванням складності, наукоємності та матеріалоємності професій.