- •Тема 1. Логіка як основа філософського світогляду.
- •1. Філософія, логіка та інші науки про сутність мислення.
- •2. Предмет та структура формальної логіки.
- •3. Значення формальної логіки для науки і практики.
- •Тема 2. Основи понятійного мислення.
- •1. Загальна характеристика основних законів логіки.
- •2. Закон тотожності.
- •3. Закон протиріччя (несуперечності).
- •4. Закон виключеного третього.
- •5. Закон достатньої підстави.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція і. П о н я т т я.
- •1. Поняття як форма мислення.
- •2. Поняття і слово.
- •3. Логічна структура понять.
- •4. Логічні види понять.
- •5. Відношення між поняттями за обсягом.
- •6. Операції з поняттями.
- •7. Визначення понять. (Дефініції)
- •8. Поділ понять.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція іі. С у д ж е н н я.
- •1. Судження як форма мислення та його структура.
- •2. Класифікація суджень.
- •IV. Поділ суджень за модальністю.
- •V. Поділ суджень за типом логічних сполучників.
- •3. Основні види суджень.
- •4. Сумісні та несумісні судження.
- •5. Відношення суджень за істинністю.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція ііі. Дедуктивний умовивід.
- •1. Умовивід як форма мислення.
- •2. Безпосередні умовиводи.
- •3. Категоричний силогізм та його види.
- •4. Модуси категоричного силогізму.
- •5. Скорочені та складні силогізми.
- •6. Логічні помилки в силогізмі.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція IV. Індуктивний умовивід.
- •1. Сутність індуктивного умовиводу.
- •2. Повна індукція.
- •3. Характеристика неповної індукції.
- •4. Популярна і наукова індукція.
- •5. Помилки в індуктивних умовиводах.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція V. А н а л о г і я і г і п о т е з а.
- •1. Сутність умовиводу за аналогією.
- •2. Правила умовиводу за аналогією.
- •3. Логічна природа і роль гіпотези.
- •4. Побудова і перевірка гіпотези.
- •Тема 4. Логічні основи теорії аргументації.
- •1. Сутність і значення доведення.
- •2. Логічна структура доведення.
- •3. Види доведень.
- •4. Логічні правила доведення.
- •5. Основні помилки в доведенні.
- •Тема 5. З історії логіки.
- •1. Основні етапи розвитку логіки.
- •2. Розвиток логіки в Україні.
3. Значення формальної логіки для науки і практики.
Логіка потрібна скрізь, де постає потреба приводити в певний порядок розрізнені емпіричні факти і знання, систематизувати їх і визначити точну суть поняття.
Особливо важливе значення вона має:
а) для наукової діяльності, розвитку творчого мислення;
б) у галузі філософії, бо в ній більше, ніж в інших галузях знань, займаються побудовою абстрактно-логічних конструкцій, понять гранично загального характеру;
в) у наукових спорах, диспутах, дискусіях, в умінні вести полеміку;
г) в юриспруденції, практиці судової діяльності (обвинувачення, захист тощо);
д) в конкретних економічних науках, коли потрібно здійснити необхідний формалізований аналіз економічної інформації;
е) для точного вираження думок в усній та письмовій мові;
є) у парламентській, політичній діяльності.
Тема 2. Основи понятійного мислення.
Загальна характеристика основних законів логіки.
Закон тотожності.
Закон протиріччя (несуперечності).
Закон виключеного третього.
Закон достатньої підстави.
1. Загальна характеристика основних законів логіки.
Логічна стрункість і злагодженість притаманна лише тим думкам, які мають певну форму і побудовані за правилами, що вироблені, закріплені та перевірені суспільною практикою.
Ця особливість абстрактного мислення, яке вивчає формальна логіка, має важливе значення, тому що логічна побудова мислення, закони, форми і правила побудови думок і міркувань носять загальнолюдський характер.
В основі всіх логічних операцій, умовиводів і доведень лежать найбільш загальні закони.
Закони логіки мають об’єктивний характер.
Люди не можуть на свій розсуд змінювати або «встановлювати» нові логічні закони.
Закони логіки сприймаються як аксіома – самоочевидна істина, що не потребує доведення.
Мільярди разів повторюючись і закріплюючись практикою, вони придбали «твердість забобону» саме в силу цього мільярдного повторення в повсякденному житті.
Такими законами, що забезпечують правильність мислення, є закони тотожності, протиріччя (несуперечності), виключеного третього і достатньої підстави.
2. Закон тотожності.
Закон тотожності формулюється так:
«Кожна правильна думка або поняття про предмет повинні бути визначеними і зберігати однозначність на протязі всього міркування і висновку.»
У відповідності з цим законом формальна логіка вимагає, щоб предмет нашого міркування не змінювався довільно в процесі логічного висновку, щоб одне поняття не підмінялося іншим і не змішувалося з ним.
В процесі мислення в наших міркуваннях, умовиводах і доведеннях ми щось стверджуємо або заперечуємо.
І в першому, і в другому випадку наша думка повинна бути визначеною, однозначною.
Лише при цій умові досягаються ясність думки і правильність висновку.
Вимагаючи визначеності думки, закон тотожності спрямований проти розпливчатості та безпредметності суджень.
Із закону тотожності витікає, що не можна ототожнювати різні думки і не можна тотожні думки розглядати як нетотожні.
Закон тотожності не забороняє переходити від одного предмета думки до іншого, від одного обговорюваного питання до другого, він тільки забороняє підміняти один предмет думки або одне питання іншим.
Якщо ми почали міркувати про щось, ми повинні протягом всього роздуму мати на увазі саме цей предмет думки, а не будь-який інший.
Закон тотожності у вигляді формули записується так:
А є А, або А = А, тобто А тотожне А.