- •Тема 1. Логіка як основа філософського світогляду.
- •1. Філософія, логіка та інші науки про сутність мислення.
- •2. Предмет та структура формальної логіки.
- •3. Значення формальної логіки для науки і практики.
- •Тема 2. Основи понятійного мислення.
- •1. Загальна характеристика основних законів логіки.
- •2. Закон тотожності.
- •3. Закон протиріччя (несуперечності).
- •4. Закон виключеного третього.
- •5. Закон достатньої підстави.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція і. П о н я т т я.
- •1. Поняття як форма мислення.
- •2. Поняття і слово.
- •3. Логічна структура понять.
- •4. Логічні види понять.
- •5. Відношення між поняттями за обсягом.
- •6. Операції з поняттями.
- •7. Визначення понять. (Дефініції)
- •8. Поділ понять.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція іі. С у д ж е н н я.
- •1. Судження як форма мислення та його структура.
- •2. Класифікація суджень.
- •IV. Поділ суджень за модальністю.
- •V. Поділ суджень за типом логічних сполучників.
- •3. Основні види суджень.
- •4. Сумісні та несумісні судження.
- •5. Відношення суджень за істинністю.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція ііі. Дедуктивний умовивід.
- •1. Умовивід як форма мислення.
- •2. Безпосередні умовиводи.
- •3. Категоричний силогізм та його види.
- •4. Модуси категоричного силогізму.
- •5. Скорочені та складні силогізми.
- •6. Логічні помилки в силогізмі.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція IV. Індуктивний умовивід.
- •1. Сутність індуктивного умовиводу.
- •2. Повна індукція.
- •3. Характеристика неповної індукції.
- •4. Популярна і наукова індукція.
- •5. Помилки в індуктивних умовиводах.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція V. А н а л о г і я і г і п о т е з а.
- •1. Сутність умовиводу за аналогією.
- •2. Правила умовиводу за аналогією.
- •3. Логічна природа і роль гіпотези.
- •4. Побудова і перевірка гіпотези.
- •Тема 4. Логічні основи теорії аргументації.
- •1. Сутність і значення доведення.
- •2. Логічна структура доведення.
- •3. Види доведень.
- •4. Логічні правила доведення.
- •5. Основні помилки в доведенні.
- •Тема 5. З історії логіки.
- •1. Основні етапи розвитку логіки.
- •2. Розвиток логіки в Україні.
4. Побудова і перевірка гіпотези.
В своєму розвитку гіпотеза проходить ряд ступенів.
Передусім в ній висувається основне передбачення про те, що є предметом пошуку. Це зробити нелегко, враховуючи, що передбачення має бути в якійсь мірі імовірним.
А тому велике значення має загальна і спеціальна ерудиція, творче мислення дослідника, вміння порівнювати, аналізувати, використовувати аналогії і, нарешті, уява та інтуїція.
На другому ступені руху гіпотези необхідно дане передбачення обґрунтувати.
Обґрунтувати гіпотезу – це значить показати, що основне її передбачення висунуте не випадково, а спирається на ряд теоретичних та інших міркувань, що інші передбачення менш імовірні або зовсім не імовірні.
Третій ступінь розвитку гіпотези – перевірка її як теоретична, так і практична.
Перевірка гіпотези означає показ її істинності або хибності, відповідності або невідповідності об’єктивній дійсності.
На цьому етапі в логіці розвитку гіпотези здійснюється дедуктивне виокремлення наслідків з припущеної причини і порівняння їх з дослідними фактами.
Тут відбувається практична перевірка гіпотези і одночасно її розвиток, наукове оформлення і уточнення у ролі припущення про причини даного явища.
Цей етап логічного становлення гіпотези в результаті ретельної перевірки приводить до її підтвердження або спростування.
Непідтверджена гіпотеза або видозмінюється або замінюється новою, більш обґрунтованою.
Таким чином, ми бачимо, що науковий пошук передбачає два моменти: постановку проблеми і формулювання гіпотези.
За сприятливого виходу, тобто за умови підтвердження гіпотези, пошук завершується відкриттям.
Відкриття утворює завершальну стадію пошуку.
Такий хід мислення в процесі побудови, розвитку і перевірки кожного гіпотетичного положення.
Такий самий шлях в значній мірі проходить мислення менеджера (або пілота, диспетчера), коли він в процесі оцінки конкретної обстановки, умовиводу від явищ до викликавших їх причин і від причин до витікаючих з них наслідків, формує і перевіряє ряд припущень про імовірні зміни даної обстановки з тим, щоб прийняти обгрунтоване рішення по конкретній справі (або ситуації).
Тема 4. Логічні основи теорії аргументації.
Сутність і значення доведення.
Логічна структура доведення.
Види доведень.
Логічні правила доведення.
Основні помилки в доведенні.
1. Сутність і значення доведення.
Тема про доведення займає в курсі логіки особливо важливе місце.
В ній об’єднуються всі розглянуті логічні форми мислення, застосовуються всі правила і закони, які забезпечують логічно струнку і послідовну думку.
Тут концентруються всі теоретичні і практичні висновки логіки.
Практика свідчить, що в процесі обміну думками люди не пасивно сприймають і передають один одному судження і поняття про оточуючий світ і власні дії.
Вони відстоюють і доводять істинність своїх суджень і понять.
Багатовіковий досвід переконує, що обґрунтованість і доказовість – важлива властивість правильного мислення.
Термін «доведення» використовується у кількох значеннях:
Під доведенням розуміють факти, за допомогою яких обґрунтовують істинність того чи іншого положення.
Словом «доведення» позначають джерела наших знань про факти, наприклад, літописи, мемуари, розповіді очевидців і т.д.
Доведення – це процес мислення, логічний процес обґрунтування істинності одного судження за допомогою інших суджень.
У формальній логіці термін «доведення» використовується саме в цьому значенні.
Логіка вивчає доведення як мислительний процес.
Доведення – це виведення одного знання з іншого, істинність якого була раніше встановлена і доведена практикою.
Питання про істину є центральним питанням не тільки діалектичної, але й формальної логіки.
Але якщо проблема істини в діалектичній логіці розглядається і вирішується в усіх її аспектах, та формальна логіка вивчає лише одну з найважливіших сторін цієї проблеми – питання про те, як істину відокремити від заблудження, від неістини, як повинні логічно будуватися наші міркування, щоб в результаті цих міркувань прийти до істини.
Доведення та його прийоми знаходились у центрі уваги майже всіх логіків з часу виникнення науки про мислення.
Арістотель говорив, що люди тоді більше всього у будь-чому переконуються, коли уявляється, що це будь-що доведено.
Вміння доводити він вважав найбільш характерною рисою людини.