2. Правила умовиводу за аналогією.

Загальна схема умовиводу за аналогією така:

Предмет А має ознаки а, в, с, d, е;

Предмет В має ознаки а, в, с, d;

Ймовірно, що предмет В має також ознаку «е», тобто виходячи з спільності ряду ознак, властивих цим об’єктом (А і В), можна перенести ознаку «е» на предмет В.

Перша умова для аналогії − ретельне виявлення схожих ознак в предметах, що порівнюються. Причому, ці ознаки повинні бути не другорядними, а істотними.

Чим більше схожих ознак і чим вони істотніші, тим більше підстав припускати, що висновок за аналогією є істинним.

Друга умова – виявлення відмінностей предметів, що порівнюються, тобто які ознаки відрізняють їх один від одного і сутність цих ознак. Чим менше таких ознак, тим ближче до істини висновок за аналогією.

Третя умова – ретельне дослідження як об’єктивного взаємозв’язку і взаємозалежності між схожими ознаками, так і зв’язку цих схожих ознак з тією, яку ми переносимо на предмет дослідження.

В такому випадку метод аналогії дає найбільш цінні результати.

Істинність висновків за аналогією можна порівняти з істинністю висновків за методом неповної індукції.

В обох випадках можна одержати достовірні висновки, але тільки тоді, коли кожен з цих методів застосовується не в ізоляції від інших методів, прийомів і засобів пізнання, а в нерозривному діалектичному зв’язку з ними.

3. Логічна природа і роль гіпотези.

Для того, щоб зробити хоча би крок в безмежному морі емпіричного матеріалу, потрібна гіпотеза, тобто первинне теоретичне припущення, нехай навіть воно, зрештою, і не підтвердиться.

Подібно тому, як метелик з’являється на світ тільки пройшовши стадію гусені, так і теорія народжується спочатку у вигляді гіпотези.

Термін «гіпотеза» застосовується в подвійному значенні:

− по-перше, для вираження самого припущення про причини спостерігаємих явищ;

− по-друге, для визначення логічного процесу, який веде до побудови цього припущення та його перевірки.

Друге власне і є складним процесом думки, який веде від незнання до знання. Дослідження логічної форми цього процесу складає одне із завдань логіки.

Гіпотеза ще не істина. Це імовірно нове знання (істинність або хибність якого ще потрібно довести), одержане шляхом екстраполяції, тобто вилучення з старого знання і в той же час пориваючого з ним.

Зберігаючи певну прийнятність у відношенні до минулого знання, гіпотеза повинна містити в собі принципово нове знання.

За логічною природою гіпотеза є умовивід, в якому один або частина засновків невідомі. Більш того, це система умовиводів, складний цілеспрямований процес думки, який включає моменти аналогії, індукції та дедукції.

Логічна схема перевірки гіпотези така:

• Якщо істинне А (гіпотеза), то істинне В (наслідок);

• В істинне (на підставі експерименту);_______

• Звідси роблять висновок, що А (гіпотеза) істинне.

Проте одержаний таким чином висновок про істинність гіпотези є лише ймовірним, тобто він не витікає із засновок з логічною необхідністю.

Підтвердження тієї чи іншої гіпотези в окремому експерименті ще не є вирішальним доказом її істинності, оскільки один і той самий наслідок може витікати (дедуктивно виводитися) з різних гіпотез.

І навпаки, експериментальне спростування наслідків із гіпотези вважається спростуванням і самої гіпотези (тому що із засновок «якщо А, то В» і «невірно, що В» з логічною необхідністю витікає «невірно, що А»), тобто для спростування гіпотези достатньо вказати хоча б на один суперечний факт.

Гіпотеза намічує нові шляхи в науці.

Вона застосовується як при пізнанні загальних причинних зв’язків і закономірностей, так і при встановленні причинно-наслідкових відношень між окремими явищами.

Гіпотеза сприяє науковому передбаченню.

Її використовують не тільки в наукових дослідженнях, але і в процесі пояснення конкретних фактів і подій, наприклад, в практичній роботі менеджера.

Спеціаліст не тільки застосовує запрограмовані заздалегідь регулятивні заходи, але й випрацьовує в складній обстановці нові рішення і проводить їх у життя.

Такий процес називають оперативним мисленням.

Воно передбачає швидку орієнтацію в будь-якій нестандартній ситуації, вміння використовувати аналогію, будувати гіпотези з урахуванням всіх факторів динаміки явищ об’єктивної дійсності.

Для цього потрібні ґрунтовна професійна підготовка, широкий кругозір і висока культура логічного мислення.