
- •Тема 1. Логіка як основа філософського світогляду.
- •1. Філософія, логіка та інші науки про сутність мислення.
- •2. Предмет та структура формальної логіки.
- •3. Значення формальної логіки для науки і практики.
- •Тема 2. Основи понятійного мислення.
- •1. Загальна характеристика основних законів логіки.
- •2. Закон тотожності.
- •3. Закон протиріччя (несуперечності).
- •4. Закон виключеного третього.
- •5. Закон достатньої підстави.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція і. П о н я т т я.
- •1. Поняття як форма мислення.
- •2. Поняття і слово.
- •3. Логічна структура понять.
- •4. Логічні види понять.
- •5. Відношення між поняттями за обсягом.
- •6. Операції з поняттями.
- •7. Визначення понять. (Дефініції)
- •8. Поділ понять.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція іі. С у д ж е н н я.
- •1. Судження як форма мислення та його структура.
- •2. Класифікація суджень.
- •IV. Поділ суджень за модальністю.
- •V. Поділ суджень за типом логічних сполучників.
- •3. Основні види суджень.
- •4. Сумісні та несумісні судження.
- •5. Відношення суджень за істинністю.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція ііі. Дедуктивний умовивід.
- •1. Умовивід як форма мислення.
- •2. Безпосередні умовиводи.
- •3. Категоричний силогізм та його види.
- •4. Модуси категоричного силогізму.
- •5. Скорочені та складні силогізми.
- •6. Логічні помилки в силогізмі.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція IV. Індуктивний умовивід.
- •1. Сутність індуктивного умовиводу.
- •2. Повна індукція.
- •3. Характеристика неповної індукції.
- •4. Популярна і наукова індукція.
- •5. Помилки в індуктивних умовиводах.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція V. А н а л о г і я і г і п о т е з а.
- •1. Сутність умовиводу за аналогією.
- •2. Правила умовиводу за аналогією.
- •3. Логічна природа і роль гіпотези.
- •4. Побудова і перевірка гіпотези.
- •Тема 4. Логічні основи теорії аргументації.
- •1. Сутність і значення доведення.
- •2. Логічна структура доведення.
- •3. Види доведень.
- •4. Логічні правила доведення.
- •5. Основні помилки в доведенні.
- •Тема 5. З історії логіки.
- •1. Основні етапи розвитку логіки.
- •2. Розвиток логіки в Україні.
4. Модуси категоричного силогізму.
Модусами категоричного силогізму називаються його різновиди, що відрізняються один від одного якісною і кількісною характеристикою засновків, що входять до нього, і висновком.
Розглянемо такий силогізм:
«Всі випускники КЛК одержали державні дипломи і пілотські посвідчення».
«Всі керівники основних вертольотних підрозділів України та країн СНД – випускники КЛК (КЛУЦА)».________________________________
«Отже, всі керівники вертольотних підрозділів України та країн СНД мають державні дипломи і пілотські посвідчення».
В цьому силогізмі обидва засновки і висновок – загальноствердні судження.
Символічно їх можна виразити так: ААА.
Розглянемо інший силогізм:
«Жодна ісламська держава не має атомної зброї».
«Деякі європейські держави мають атомну зброю».
Отже, деякі європейські держави не є ісламські».
При одному засновку загальнозаперечному і другому – частково-ствердному висновок буде частковозаперечним.
Символічно цей силогізм можна виразити так: Е І О.
З наведених прикладів силогізмів видно, що кількісний і якісний характер засновок і висновків в них різний.
Це різні модуси перших двох фігур силогізму.
По кожній фігурі силогізму є певні сполучення засновок, які дають правильні висновки.
Деякі ж сполучення суперечать основним правилам і аксіомі силогізму, тому правильних висновків дати не можуть.
Звідси виникає потреба встановити правильні модуси кожної фігури.
Для прикладу візьмемо першу фігуру силогізму.
У сполученні по два (два засновки) чотири види суджень (А, Е, І, О) дають 16 варіацій.
Але правильний висновок можуть дати тільки чотири сполучення: АА, ЕА, АІ, ЕІ, які виражають правильні модуси першої фігури силогізма.
В першому модусі висновок буде загальноствердний, в другому – загальнозаперечний, в третьому – частковоствердний і в четвертому – частковозаперечний.
Символічне вираження модусів першої фігури силогізму буде таким: ААА, ЕАЕ, А І І, Е І О.
Кожний модус має свою мнемонічну назву: B a r b a r a, C e l a r e n t,
D a r i o, F e r i o.
Голосні букви в цих назвах послідовно виражають символи основних видів суджень, які складають засновки і висновок силогізму І фігури.
Аналогічно можна вивести правильні модуси другої і третьої фігур. (Четверта фігура силогізму не використовується, бо практично не дає висновку).
Перша фігура силогізму найбільш типова для дедуктивного умовиводу, особливо її перший модус ААА.
Модуси першої фігури дають висновки з усіх видів суджень.
Особливу цінність має загальноствердний висновок, якого не може дати загально ствердний висновок, якого не може дати жодна інша форма силогізму.
5. Скорочені та складні силогізми.
В повсякденній мові нерідко силогізм висловлюється не в розгорнутому вигляді, а скорочено, опускаючи одного із засновків або висновок.
Такий скорочений силогізм, в якому пропущений один із засновків або висновок, називається ентимемою (від грець. ентимема − те, що в мисленні, на думці, неявне).
Полісилогізмом (складним силогізмом) називаються два або кілька простих категоричних силогізмів, пов’язаних один з одним так, що висновок одного є засновком для іншого.
Виділяють особливий вид складного силогізму – сорит, який складається з скорочених силогізмів. В сориті наводиться тільки останній висновок, а всі проміжні вилучаються.
Складноскорочений силогізм, до складу якого входять два засновки, якими служать ентимеми, називається епіхейрема.
В ньому знаходять обґрунтування не тільки висновок, а й кожен із засновків.
Епіхейрема зближує умовивід з доведенням.