- •Тема 1. Логіка як основа філософського світогляду.
- •1. Філософія, логіка та інші науки про сутність мислення.
- •2. Предмет та структура формальної логіки.
- •3. Значення формальної логіки для науки і практики.
- •Тема 2. Основи понятійного мислення.
- •1. Загальна характеристика основних законів логіки.
- •2. Закон тотожності.
- •3. Закон протиріччя (несуперечності).
- •4. Закон виключеного третього.
- •5. Закон достатньої підстави.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція і. П о н я т т я.
- •1. Поняття як форма мислення.
- •2. Поняття і слово.
- •3. Логічна структура понять.
- •4. Логічні види понять.
- •5. Відношення між поняттями за обсягом.
- •6. Операції з поняттями.
- •7. Визначення понять. (Дефініції)
- •8. Поділ понять.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція іі. С у д ж е н н я.
- •1. Судження як форма мислення та його структура.
- •2. Класифікація суджень.
- •IV. Поділ суджень за модальністю.
- •V. Поділ суджень за типом логічних сполучників.
- •3. Основні види суджень.
- •4. Сумісні та несумісні судження.
- •5. Відношення суджень за істинністю.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція ііі. Дедуктивний умовивід.
- •1. Умовивід як форма мислення.
- •2. Безпосередні умовиводи.
- •3. Категоричний силогізм та його види.
- •4. Модуси категоричного силогізму.
- •5. Скорочені та складні силогізми.
- •6. Логічні помилки в силогізмі.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція IV. Індуктивний умовивід.
- •1. Сутність індуктивного умовиводу.
- •2. Повна індукція.
- •3. Характеристика неповної індукції.
- •4. Популярна і наукова індукція.
- •5. Помилки в індуктивних умовиводах.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція V. А н а л о г і я і г і п о т е з а.
- •1. Сутність умовиводу за аналогією.
- •2. Правила умовиводу за аналогією.
- •3. Логічна природа і роль гіпотези.
- •4. Побудова і перевірка гіпотези.
- •Тема 4. Логічні основи теорії аргументації.
- •1. Сутність і значення доведення.
- •2. Логічна структура доведення.
- •3. Види доведень.
- •4. Логічні правила доведення.
- •5. Основні помилки в доведенні.
- •Тема 5. З історії логіки.
- •1. Основні етапи розвитку логіки.
- •2. Розвиток логіки в Україні.
3. Категоричний силогізм та його види.
Силогізм – це вид дедуктивного умовиводу, в якому з двох категоричних суджень, зв’язаних середнім терміном (М), при додержанні правил обов’язково випливає висновок.
У складі силогізму обов’язково повинні бути два засновки і висновок.
М ─ Р
S ─ М
S ─ Р
Той засновок, що містить в собі присудок висновку (М – Р), називається більшим засновком; інший засновок, що містить в собі підмет висновку (S─М), називається меншим засновком.
Поняття, що входять до складу силогізму, називають його термінами.
Більший засновок має в собі більший за обсягом термін, менший засновник – менший термін.
В основі висновку в категоричному силогізмі лежить аксіома силогізму, яка формулюється так:
«Все, що стверджується стосовно всього класу предметів, поширюється на будь-який предмет даного класу.»
Фігурами силогізму називаються форми силогізму, які розрізняються за положенням середнього терміна (М) у засновках.
Розрізняють 4 фігури силогізму:
І ІІ ІІІ IV
М Р Р М М Р Р М
|
|
|
|
|
|
|
S M S M M S M S
Середній термін М може стояти:
В І фігурі − на місці суб’єкта в більшому засновку і предиката – в меншому;
в ІІ фігурі – може бути предикатом в обох засновках;
в ІІІ фігурі – може бути суб’єктом в обох засновках;
в IV фігурі – може бути предикатом в більшому і суб’єктом в меншому засновках.
Від місцезнаходження середнього терміну М в засновках залежить якісний і кількісний характер висновку, а також сама можливість його отримання.
Існують особливі правила фігур:
для І фігури: більший засновок повинен бути загальним, а менший ствердним.
для ІІ фігури: більший засновок є загальним, а один із засновників і висновок – заперечними.
для ІІІ фігури: менший засновок повинен бути ствердним, а висновок – частковим.
для IV фігури: загальноствердних висновків не дає.
для всіх фігур: якщо більший засновок ствердний, тоді менший повинен бути загальним. Якщо один із засновків заперечний, то більший повинен бути загальним.
Структура силогізму підпорядкована певним логічним правилам, без дотримання яких неможливо правильно побудувати силогізм і одержати вірний висновок.
Ці правила можна поділити на дві групи: правила термінів і правила засновків.
Правила для термінів категоричного силогізму такі:
В кожному силогізмі повинно бути тільки три терміни (більший, менший і середній – М); середній термін повинен бути тотожним (однозначним)в обох засновках.
Наприклад, із засновків «Лінивець є ссавець», «Сидоров – лінивець» висновку зробити не можна, так як середній термін (лінивець) в обох засновках визначає два зовсім різні поняття.
Середній термін (М) повинен бути розподілений хоча б в одному із засновків.
Термін, нерозподілений у засновку, не може бути розподіленим у висновку.
Правила для засновків категоричного силогізму:
З двох заперечних засновків не можна зробити ніякого висновку;
Якщо один із засновків заперечний, то й висновок повинен бути заперечним;
З двох часткових засновків висновку робити не можна;
Якщо один із засновків частковий, то й висновок повинен бути частковим.