- •Тема 1. Логіка як основа філософського світогляду.
- •1. Філософія, логіка та інші науки про сутність мислення.
- •2. Предмет та структура формальної логіки.
- •3. Значення формальної логіки для науки і практики.
- •Тема 2. Основи понятійного мислення.
- •1. Загальна характеристика основних законів логіки.
- •2. Закон тотожності.
- •3. Закон протиріччя (несуперечності).
- •4. Закон виключеного третього.
- •5. Закон достатньої підстави.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція і. П о н я т т я.
- •1. Поняття як форма мислення.
- •2. Поняття і слово.
- •3. Логічна структура понять.
- •4. Логічні види понять.
- •5. Відношення між поняттями за обсягом.
- •6. Операції з поняттями.
- •7. Визначення понять. (Дефініції)
- •8. Поділ понять.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція іі. С у д ж е н н я.
- •1. Судження як форма мислення та його структура.
- •2. Класифікація суджень.
- •IV. Поділ суджень за модальністю.
- •V. Поділ суджень за типом логічних сполучників.
- •3. Основні види суджень.
- •4. Сумісні та несумісні судження.
- •5. Відношення суджень за істинністю.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція ііі. Дедуктивний умовивід.
- •1. Умовивід як форма мислення.
- •2. Безпосередні умовиводи.
- •3. Категоричний силогізм та його види.
- •4. Модуси категоричного силогізму.
- •5. Скорочені та складні силогізми.
- •6. Логічні помилки в силогізмі.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція IV. Індуктивний умовивід.
- •1. Сутність індуктивного умовиводу.
- •2. Повна індукція.
- •3. Характеристика неповної індукції.
- •4. Популярна і наукова індукція.
- •5. Помилки в індуктивних умовиводах.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція V. А н а л о г і я і г і п о т е з а.
- •1. Сутність умовиводу за аналогією.
- •2. Правила умовиводу за аналогією.
- •3. Логічна природа і роль гіпотези.
- •4. Побудова і перевірка гіпотези.
- •Тема 4. Логічні основи теорії аргументації.
- •1. Сутність і значення доведення.
- •2. Логічна структура доведення.
- •3. Види доведень.
- •4. Логічні правила доведення.
- •5. Основні помилки в доведенні.
- •Тема 5. З історії логіки.
- •1. Основні етапи розвитку логіки.
- •2. Розвиток логіки в Україні.
5. Відношення суджень за істинністю.
Співвідношення істинності та хибності підпорядкованих суджень визначається такими правилами:
З істинності загального підпорядковуючого судження обов’язково витікає істинність підпорядкованого часткового судження.
Ознаки роду визначають і властивості його видів.
Якщо вірне загальне судження, то вірне і часткове судження з того ж питання.
З хибності загального судження не витікає ні істинність, ні хибність часткового судження – воно залишається невизначеним.
Наприклад: Судження «всі війни – справедливі» - хибне, а судження «деякі війни – справедливі» − істинне.
А судження «Всі тоталітарні держави мають справжню демократію» і «Деякі тоталітарні держави мають справжню демократію» − обидва хибні.
Висновки стосовно підпорядкованих суджень такі:
Істинність загального судження визначає істинність підпорядкованого часткового судження, але хибність загального судження залишає часткове судження невизначеним.
Хибність часткового судження обумовлює хибність підпорядковуючого загального судження, але істинність часткового залишає загальне судження невизначеним.
Тепер розглянемо співвідношення істинності та хибності контрарних суджень:
- Ці судження не можуть бути одночасно істинними, але можуть виявитися обидва хибними.
- Істинність одного контрарного судження визначає хибність другого, але хибність одного залишає друге контрарне судження невизначеним.
На відміну від контрарних субконтрарні судження можуть бути одночасно істинними, але не можуть бути обидва одразу хибними.
Тому, якщо одне субконтрарне судження хибне, то друге – істинне, але з істинності одного не витікає хибність другого.
Таким чином, хибність одного субконтрарного судження визначає істинність другого, але істинність одного залишає друге субконтрарне судження невизначеним.
Співвідношення істинності і хибності контрадикторних суджень визначається найбільш чітко: вони не можуть бути одночасно істинними і хибними.
Згідно закону виключеного третього, з двох суперечних суджень одне буде обов’язково істинним, а інше хибним.
До того ж істинність одного суперечного судження визначає хибність другого і навпаки.
Всі наведені правила мають велике пізнавальне значення:
вони дають можливість не тільки виразити істинне судження, але й протиставити його хибним;
застерігають від логічних помилок при отриманні вивідного знання;
забезпечують правильність думки в безпосередньому умовиводі.
Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція ііі. Дедуктивний умовивід.
Умовивід як форма мислення.
Безпосередні умовиводи.
Категоричний силогізм та його види.
Модуси категоричного силогізму.
Скорочені та складні силогізми.
Логічні помилки в силогізмі.