3. Основні види суджень.

З наведеної досить широкої класифікації суджень в логіці виокремлюються основні види, які – найчастіше використовуються в усіх логічних операціях.

Таких видів чотири: загальноствердні, загальнозаперечні, частково- ствердні та частковозаперечні.

Вони вийшли в результаті сполучення якісної та кількісної сторін судження.

Загальноствердні судження – загальні за обсягом суб’єкту і ствердні за якістю зв’язки.

Загальною формулою їх можна виразити так: «Всі S є Р”.

Символом загальноствердних суджень служить буква «А» - перша голосна дієслова affirmo − «стверджую» (лат.).

Загальнозаперечні судження – загальні за обсягом суб’єкту і заперечні за якістю зв’язки.

Виражаються формулою: «Жодне S не є Р”.

Символом загальнозаперечного судження служить буква «Е» - перша голосна дієслова n e g o – «заперечую» (лат.)

Таким чином, якщо в загальноствердних судженнях суб’єкт підпорядкований предикату або обидва терміни є рівнозначними поняттями, то в загальнозаперечних судженнях обсяги суб’єкту і предикату повністю виключають одне одного.

Частковоствердні судження – часткові за обсягом суб’єкту і ствердні за якістю зв’язки.

Загальною формулою їх можна виразити так: «Деякі S є Р».

Символом частковоствердних суджень служить буква “I” – друга голосна дієслова a f f i r m o («стверджую»).

В деяких частковоствердних судженнях суб’єкт і предикат − перехресні поняття, їх обсяги співпадають. (Наприклад: «Деякі викладачі – колишні пілоти».

S

P

А в деяких частковоствердних судженнях обсяг суб’єкту ширше обсягу предикату. (Наприклад: «Деякі злочини є посадовими».)

Частковозаперечні судження – часткові за обсягом суб’єкту і заперечні за якістю зв’язки.

Загальною формулою їх можна виразити так: «Деякі S не є Р».

Символом частковозаперечних суджень служить буква «О» - друга голосна дієслова “n e g o” («заперечую»).

В частковозаперечних судженнях частка обсягу суб’єкту входить в обсяг предикату і разом з ним виключається з решти суб’єкту.

Такі основні види суджень.

Під них можна підвести будь-яке категоричне судження.

4. Сумісні та несумісні судження.

Судження, як і поняття, можуть бути порівнянними і непорівнянними.

Порівнянні судження мають спільний термін – суб’єкт або предикат. Порівнянні судження в свою чергу бувають сумісними і несумісними. Сумісними називаються судження, які виражають одну і ту ж думку повністю або частково.

Несумісними будуть судження, які висловлюють протилежні або суперечні думки.

Сумісні судження поділяються на рівнозначні та підпорядковані.

Рівнозначні судження виражають одну і ту саму думку в різній формі («ми за мир», «ми проти війни»).

Підпорядковані судження мають спільний предикат, а суб’єкт одного судження підпорядковує суб’єкт другого судження.

Тут одне судження буде підпорядковуючим, а інше – підпорядкованим.

Підпорядковані судження розрізняються кількісною стороною, але однакові за якістю. Підпорядковуюче судження – загальне (А, Е), підпорядковане – часткове (I, О).

Несумісні судження поділяються на контрарні (протилежні), субконтрарні (частковий збіг) та контрадикторні (суперечні).

Контрарними називаються загальні судження, що виражають протилежні думки.

Контрарні судження схожі за кількісними характеристиками (обидва загальні) і протилежні за якістю; це судження А та Е.

Субконтрарними називають часткові судження, які виражають протилежну думку.

Субконтрарні судження однакові за кількісними характеристиками (обидва часткові) і протилежні за якістю; це судження І та О.

Контрадикторними називаються судження, які взаємовиключають одне одного.

Суперечні (контрадикторні) судження розрізняються і кількісною стороною, і якісною.

Це судження А − О та Е − І.

Всі види логічних відношень між порівнянними судженнями (крім рівнозначних) можна виразити єдиною схемою, яку в логіці прийнято називати логічним квадратом.

Логічний квадрат був запропонований візантійським філософом Михайлом Псьоллом в ХІ столітті.