- •Тема 1. Логіка як основа філософського світогляду.
- •1. Філософія, логіка та інші науки про сутність мислення.
- •2. Предмет та структура формальної логіки.
- •3. Значення формальної логіки для науки і практики.
- •Тема 2. Основи понятійного мислення.
- •1. Загальна характеристика основних законів логіки.
- •2. Закон тотожності.
- •3. Закон протиріччя (несуперечності).
- •4. Закон виключеного третього.
- •5. Закон достатньої підстави.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція і. П о н я т т я.
- •1. Поняття як форма мислення.
- •2. Поняття і слово.
- •3. Логічна структура понять.
- •4. Логічні види понять.
- •5. Відношення між поняттями за обсягом.
- •6. Операції з поняттями.
- •7. Визначення понять. (Дефініції)
- •8. Поділ понять.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція іі. С у д ж е н н я.
- •1. Судження як форма мислення та його структура.
- •2. Класифікація суджень.
- •IV. Поділ суджень за модальністю.
- •V. Поділ суджень за типом логічних сполучників.
- •3. Основні види суджень.
- •4. Сумісні та несумісні судження.
- •5. Відношення суджень за істинністю.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція ііі. Дедуктивний умовивід.
- •1. Умовивід як форма мислення.
- •2. Безпосередні умовиводи.
- •3. Категоричний силогізм та його види.
- •4. Модуси категоричного силогізму.
- •5. Скорочені та складні силогізми.
- •6. Логічні помилки в силогізмі.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція IV. Індуктивний умовивід.
- •1. Сутність індуктивного умовиводу.
- •2. Повна індукція.
- •3. Характеристика неповної індукції.
- •4. Популярна і наукова індукція.
- •5. Помилки в індуктивних умовиводах.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція V. А н а л о г і я і г і п о т е з а.
- •1. Сутність умовиводу за аналогією.
- •2. Правила умовиводу за аналогією.
- •3. Логічна природа і роль гіпотези.
- •4. Побудова і перевірка гіпотези.
- •Тема 4. Логічні основи теорії аргументації.
- •1. Сутність і значення доведення.
- •2. Логічна структура доведення.
- •3. Види доведень.
- •4. Логічні правила доведення.
- •5. Основні помилки в доведенні.
- •Тема 5. З історії логіки.
- •1. Основні етапи розвитку логіки.
- •2. Розвиток логіки в Україні.
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Кременчуцький льотний коледж
Національного авіаційного університету
В.Д. Братенші
Л О Г І К А
ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
Кременчук
2011 р.
Тема 1. Логіка як основа філософського світогляду.
Філософія, логіка та інші науки про сутність мислення.
Предмет та структура формальної логіки.
Значення формальної логіки для науки і практики.
1. Філософія, логіка та інші науки про сутність мислення.
Логіка – це наука, яка вивчає мислення людини. Сутність мислення осягається в межах ряду наук – філософії, психології, фізіології вищої нервової діяльності, кібернетики тощо.
У такій частині філософії як гносеологія (теорія пізнання) формуються такі важливі положення про мислення:
1) Мислення й свідомість взагалі є функцією мозку і відображають процеси та явища об’єктивного світу. У структуру свідомості людини входить сукупність її знань про різні предмети, їх властивості й відношення.
Знання являють собою ідеальне відображення в мозку людини будь-яких об’єктів. Це відображення здійснюється за допомогою відчуттів, сприйнять, уявлень, пам’яті, мислення.
2) На відміну від безпосередніх форм відображення дійсності (їх називають чуттєвим пізнанням) мислення є опосередкованим і узагальненим відображенням дійсності і здійснюється в логічних формах понять, суджень, умовиводів.
3) За допомогою мислення осягають такі сторони реального світу, які не можуть бути розкриті за допомогою тільки чуттєвих форм відображення дійсності − відчуттів, сприйнять.
4) Критерієм істинності наших знань про дійсність є практика.
Поряд з цим узагальненими критеріями виступають інші: естетичний – краса, прагматичний – корисність, етичний – критерій морального імперативу, логічний – логічної несуперечності та ін.
5) Мислення не може існувати без мови, поза мовою. Без вираження думки у звукових, письмових або інших знаках, символах її неможливо передати, а отже, довідатися про її існування.
Всі науки користуються засобами природної мови, застосовуючи водночас засоби штучної мови.
У сучасній формальній логіці широко використовується формалізована мова. Однак з цього ще не випливає, що формальна логіка – це наука про формальні мови, а не про мислення.
У мисленні формальна логіка вивчає логічні форми й формально-логічні закони побудови думки.
Мислення є об’єктом дослідження не тільки філософії і логіки, а й психології. Психологія вивчає процес мислення індивіда.
Закони, що вивчаються психологією мислення, - це закони, в яких мислення є таким, яким воно визначається усіма компонентами психіки індивіда.
З позицій психології і мислення нормальної людини, і марення божевільного однаково закономірні, а з позицій логіки мислення розкривається таким, яким воно повинно бути, щоб не відхилитись від істини.
Логіку не цікавить питання про те, хто мислить (юнак, старець, геній чи божевільний), а для психології це питання дуже важливе.
Розумовий процес супроводжується певними обмінними процесами, енергетичними витратами, залежить від наявності, якості й кількості певних речовин в організмі – фосфору, глюкози, алкалоїдів, галюценогенів і т.п.
Певна енергетична «підзарядка» мозку може відбуватися за рахунок активізації обмінних процесів.
Вивчення цих процесів підпорядковане фізіології вищої нервової діяльності.