178. Причини недостатньої заінтересованості роботодавців і найманих працівників щодо вкладання коштів у професійне навчання.

В багатьох країнах інвестиції у підготовку кадрів недостатні для забезпечення сталого економічного зростання та соціального розвитку. Більше того, роботодавці й працівники можуть бути не заінтересовані вкладати кошти в професійну підготовку Недостатня заінтересованість роботодавців щодо вкладання коштів у професійне навчання персоналу зумовлена такими причинами.

1) більшість роботодавців працює на ринку впродовж відносно короткого часу і тому намагається максимально економити на робочій силі й фізичному капіталі.

2) роботодавці неохоче спрямовують інвестиції в людський капітал, оскільки працівники, які одержали підготовку з професій широкого профілю, можуть легко перейти на роботу до іншого роботодавця, а отже, власник організації втратить свої кошти.

3) навчання персоналу на виробництві стримує те, що роботодавці через різні обставини не можуть одержати достатньої користі від використання навченої робочої сили, водночас служба управління персоналом через наймання може взяти на роботу висококваліфікованих працівників, не спрямовуючи інвестиції в людський капітал.

4) в багатьох випадках негативну роль щодо розвитку персоналу відіграє відсутність у роботодавця достатніх коштів для професійного навчання персоналу безпосередньо на виробництві або за межами підприємства в професійно-технічних чи вищих навчальних закладах та ін.

Наймані працівники іноді також недостатньо заінтересовані вкладати особисті кошти у свою професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації через відсутність для цього достатніх матеріальних і моральних стимулів. Ця обставина викликана такими причинами:

1) вищий рівень професійної майстерності не завжди супроводжується в організації збільшенням розміру заробітної плати працівника.

2) вкладання коштів працівником для одержання вищого рівня професійної майстерності може не принести йому належної економічної вигоди чи морального задоволення у результаті відсутності в організації відповідного вакантного робочого місця.

3) наймані працівники не мають достатніх гарантій того, що їх власні інвестиції в дорогу професійну освіту не будуть даремно витрачені ними внаслідок втрати свого робочого місця у результаті скорочення чисельності персоналу в разі складного фінансового стану організації, економічного спаду тощо.

Виходячи з цього доцільно зауважити, що позитивним моментом нового Податкового кодексу було зняття обмеження відносно розмірів (2% до фонду оплати праці) включення до валових витрат виробництва та обігу витрат на підготовку, перепідготовку й підвищення кваліфікації персоналу. Адже, це обмеження з фінансування професійного навчання працівників за рахунок коштів підприємств не заінтересовувало роботодавців у підвищенні рівня конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника на світовому ринку.