88. Надання цільових грантів і спеціальних стипендій для одержання вищої освіти.

У наданні можливостей соціально незахищеним категоріям населення в здобутті вищої освіти важливу роль повинні відігравати різноманітні програми фінансової допомоги. Вони повинні передбачати надання цільових стипендій та спеціальних грантів. У цьому зв’язку для України буде корисним запозичення позитивного досвіду в цій сфері держав із розвинутою ринковою економікою. Наприклад, Міністерство освіти США здійснює такі головні програми фінансової допомоги студентам: федеральні гранти Пелла, федеральні гранти додаткових освітніх можливостей та ін. Федеральні гранти Пелла надаються переважно студентам з родин, які мають низькі рівні доходів. В Україні доцільно запровадити програми надання фінансової допомоги студентам з бідних сімей, сиротам, інвалідам І та ІІ груп. Разом з тим надавати гранти на одержання вищої освіти необхідно здібній молоді, переможцям учнівських олімпіад з тих спеціальностей, що користуються попитом на ринку праці, забезпечуватимуть працевлаштування зазначених категорій населення після закінчення ними навчального закладу. з 2004 р. розмір академічних стипендій зріс більше ніж удвічі. Крім того, позитивним моментом стала урегульованість можливості отримання одночасно як академічної, так і соціальної стипендій. Академічними стипендіями є: 1) стипендії Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, іменні стипендії, розміри й порядок призначення яких визначається окремими нормативними актами; 2) іменні або персональні стипендії навчального закладу; 3) ординарні (звичайні) академічні стипендії. Соціальні стипендії надаються з метою підтримки окремих категорій студентів, які потребують соціального захисту та яким за підсумками навчання не призначена академічна стипендія. В Києві одним і популярних грантів є грант Пінчука, що надає можливість здібним студентам отримати освіту а кордоном. Значне місце в системі підтримки та заохочення найбільш обдарованих студентів займають академічні іменні стипендії, а також низка стипендій імені видатних українців, зокрема В. Чорновола, В. Івашка, М. Посмітного, М. Амосова, М. Грушевського, В. Гетьмана

89. Державні гарантії надання молоді першого робочого місця. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про сприяння соціально­му становленню та розвитку молоді в Україні» держава забезпе­чує працездатній молоді надання першого робочого місця на тер­мін не менше двох років після закінчення або припинення на­вчання в загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навча­льних закладах, завершення професійної підготовки та перепід­готовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби. Відповідно до цього закону, перше робоче місце — це місце роботи молодих громадян після закінчення будь-якого навчаль­ного закладу або припинення навчання в ньому, завершення професійної підготовки й перепідготовки, а також після звіль­нення з дійсної строкової або альтернативної (невійськової) служ­би. Держава гарантує надання роботи за фахом на період не мен­ше трьох років молодим спеціалістам — випускникам державних вищих навчальних закладів, потреба в яких була визначена дер­жавним замовленням. Для посилення гарантій щодо забезпечення роботою молоді, яка здобула вищу або професійно-технічну освіту, у 2004 р. було ухвалено Закон України «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотацій роботодавцю». Згідно з ним дотація надається роботодавцю в разі прийняття на роботу за направленням держав­ної служби зайнятості молоді, якій надається перше робоче місце за отриманою відповідною професією (спеціальністю), терміном на два роки та за умови відсутності в нього впродовж останніх шести місяців скорочення чисельності працюючих за професією (спеціальністю), за якою працевлаштовується молодий працівник

90. Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням. Проблема працевлаштування випускників навчальних закла­дів тісно пов'язана з підготовкою кадрів. Завдання полягає не лише в тому, щоб надати перше робоче місце молоді, а й щоб це місце відповідало профілю отриманої професії чи спеціальності, попиту ринку праці. Для цього необхідно збалансувати підгото­вку робітників і фахівців з потребою в них усіх сфер економіч­ної діяльності, внесенням істотних змін у діючу систему на­вчання. Працевлаштування випускників вищих навчальних закладів регулюється Порядком працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за держав­ним замовленням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України. Керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укла­дають з ними угоду. За рік до закінчення навчання міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади укладають контракти з виконавцем державного замовлення відповідно до кількості замовлених місць, подають міністерствам і відомствам, що мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, які виконують держав­не замовлення, перелік місць працевлаштування та умов, які вони зобов'язуються створити випускникові (забезпеченість житлом, розмір заробітної плати, інші соціальні гарантії). Згідно з угодою випускник зобов'язаний глибоко оволодіти всіма видами професійної діяльності, передбаченими відповід­ною кваліфікаційною характеристикою, та відпрацювати в за­мовника не менше трьох років. Вищий навчальний заклад за­безпечує відповідну якість і рівень підготовки фахівця з вищою освітою. Замовники можуть за рахунок своїх коштів надавати студен­там матеріальну допомогу, а також установлювати доплати до державної стипендії, визначеної для відповідної спеціальності, курсу, навчального закладу. Граничні розміри цих виплат не об­межуються.