73. Управління вищою освітою, структура системи вищої освіти.

Для управління вищою освітою створюються система органів управління й органи громадського самоврядування, які діють у межах своїх повноважень. Державна політика в галузі вищої освіти ґрунтується на принципах: доступності та конкурсності здобуття вищої освіти кожним громадянином України; незалежності здобуття вищої освіти від впливу політичних партій, громадських і релігійних організацій; інтеграції системи вищої освіти України у світову систему вищої освіти при збереженні і розвитку досягнень та традицій української вищої школи; наступності процесу здобуття вищої освіти; державної підтримки підготовки фахівців для пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень; гласності при формуванні структури та обсягів освітньої та професійної підготовки фахівців. До структури вищої освіти входять освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні: 1) освітні рівні: Неповна вища освіта — освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста; Базова вища освіта — освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра; Повна вища освіта — освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра. 2) освітньо-кваліфікаційні рівні:1)Молодший спеціаліст; 2)Бакалавр; 3)Спеціаліст; 4)Магістр. Відповідно до статусу вищих навчальних закладів установлено чотири рівні акредитації. Класифікація вищих навчальних закладів залежно від наслідків акредитації: Перший рівень акредитації: технікум, училище: інші прирівняні до них вищі навчальні заклади; Другий рівень акредитації: коледж, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади; Третій і четвертий рівні акредитації (залежно від наслідків акредитації): інститут, консерваторія, академія, університет.

74. Ступіневість професійно-технічної та вищої освіти.

Професійно-технічна освіта має три ступені. Кожний ступінь навчання визначається теоретичною та практичною завершеністю і підтверджується присвоєнням випускникам робітничої кваліфікації згідно з набутими професійними знаннями, уміннями та навичками. На першому ступені забезпечується формування відповідного рівня кваліфікації з технологічно нескладних, простих за своїми виробничими діями і операціями професій, що дає змогу робітнику вільно працювати з раніше вивченими предметами, об’єктами, виконувати конкретні дії, виробничі операції та роботи під контролем робітника з більшим досвідом й вищим рівнем кваліфікації. На другому ступені професійно-технічної освіти забезпечується формування відповідного рівня кваліфікації з масових робітничих професій середньої технологічної складності у різних галузях економіки, що дає змогу робітнику самостійно виконувати по пам’яті чи з допомогою технологічних карт, інструкцій, креслень або іншої документації типові дії, виробничі операції, роботи за встановленими нормами часу і забезпечувати необхідну якість. На третьому ступені забезпечується формування високого рівня кваліфікації з технологічно складних, наукоємних професій і спеціальностей у різних галузях економіки, що дає змогу робітнику чи службовцю на основі отриманих знань та вивчених раніше типових дій самостійно виконувати складні виробничі операції, продуктивні дії, створювати алгоритми діяльності в нетипових ситуаціях. Відповідно до статусу вищих навчальних закладів встановлено чотири рівні акредитації: перший рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади; другий рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади; третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) - ін-ститут, консерваторія, академія, університет. Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші вищі навчальні заклади першого рівня акредитації; бакалавр - забезпечують коледжі, інші вищі навчальні заклади другого рівня акредитації; спеціаліст, магістр - забезпечують вищі навчальні заклади третього і четвертого рівнів акредитації. Ступеневість вищої освіти полягає у здобутті різних освітньо-кваліфікаційних рівнів на відповідних етапах (ступенях) вищої освіти. Виходячи із структури вищої освіти, її перший ступінь передбачає здобуття вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня Молодший спеціаліст; другий - Бакалавр (базова вища освіта); третій - Спеціаліст, магістр (повна вища освіта).