55.Загальна і додаткова потреба у фахівцях з вищою освітою.

Загальна потреба у фахівцях з вищою освітою – це вся чисельність фахівців організації, яка необхідна для виконання передбаченого обсягу робіт.

Додаткова потреба у фахівцях з вищою освітою охоплює потребу організації на приріст чисельності фахівців; заміщення вакантних посад і вільних робочих місць, що повинні заміщуватися фахівцями; вибуття фахівців унаслідок призову до лав Збройних сил України, вибуття жінок у відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами й для догляду за дитиною, плинності кадрів; компенсацію вибуття фахівців у зв’язку зі вступом до вищих навчальних закладів вищого рівня акредитації та заклади післядипломної освіти, аспірантуру, докторантуру.

Поточна додаткова потреба у фахівцях визначається на очікуваний рік та є основою для працевлаштування випускників навчальних закладів, професійної перепідготовки персоналу. Середньострокова додаткова потреба у фахівцях визначається терміном на 2-5, а довгострокова – на 6-15 років. Визначення цих потреб є підґрунтям для профорієнтаційної роботи, професійного навчання кадрів, планування трудової кар’єри працівників.

Визначення загальної потреби у фахівцях з різним рівнем кваліфікації здійснюється переважно за двома такими методами: насиченості фахівцями й штатно-нормативним методом.

Метод насиченості фахівцями переважно застосовується тоді, коли необхідно розрахувати потребу у фахівцях на період 6-15 років і більше. Насиченість фахівцями – це розрахунковий показник, що є відношенням чисельності фахівців з вищою освітою, які працюють на відповідних посадах, що передбачають працівників з вищою освітою, до чисельності всього персоналу організації. Коефіцієнт насиченості організації фахівцями розраховують як відношення загальної потреби у фахівцях (осіб) до загальної необхідної чисельності персоналу організації (осіб).

Питома вага фахівців у загальній чисельності персоналу розраховується як відношення чисельності всіх фахівців з вищою освітою до загальної чисельності персоналу.

Штатно-нормативний метод планування потреби у фахівцях використовують потребу у фахівцях терміном до 6 років. На більш віддалений період достовірність його результатів для організації буде істотно знижуватися. Потрібний рівень освіти фахівця визначають виходячи з назви професії, посади – за Державним класифікатором професій працівників. За новими професіями, що не ввійшли до класифікатора, - аналогічно з тими, які є у кваліфікаційних довідниках.

Спільною вадою зазначених двох методів визначення загальної потреби у фахівцях у плановому періоді є неповне врахування впливу науково-технічного прогресу й ринкових методів господарювання. Ці вади певною мірою можна усунути, використавши метод порівняння, що ґрунтується на гіпотезі, згідно з якою рівні технічної оснащеності, господарської діяльності підприємств на конкретну дату неоднакові.

56.Розрахунок структури фахівців у розрізах спеціальностей і рівнів кваліфікації.

Потреба у фахівцях відповідно до рівня кваліфікації та спеціальностей може визначатися методом структурного розподілу. Сутність цього методу полягає в тому, що на основі аналізу сформованих структур зайнятості фахівців у звітному періоді й обґрунтування фахівцями служби управління персоналом за участі працівників інших підрозділів організації, очікуваних тенденцій їх змін у плановому періоді визначається прогнозована структура фахівців у розрізі спеціальностей і рівнів кваліфікації в організації.

Визначення потреби у фахівцях за освітньо-кваліфікаційними рівнями має сприяти досягненню раціонального співвідношення між молодшими спеціалістами, бакалаврами, спеціалістами та магістрами. Установлення раціональних співвідношень між ними сприятиме найбільш економному використанню коштів, що виділяються на професійну підготовку фахівців, оскільки терміни та вартість навчання молодших спеціалістів і магістрів. У перспективі у зв’язку з підвищенням рівня технічної оснащеності підприємств, запровадженням інноваційно-інвестиційної моделі розвитку економіки, ускладненням процесу управління виробництвом очікується прискорене зростання чисельності магістрів.

Визначення потреби у фахівцях з вищою освітою в організації передбачає встановлення оптимального співвідношення між керівниками, професіоналами, фахівцями й технічним службовцями. Зменшення кількості посад технічних службовців може привести у плановому періоді до того, що в структурі робочого часу фахівців з вищою освітою значну частку становитиме час на виконання функцій, що не вимагають вищої освіти (друкування тексту на комп’ютері, виконання обов’язків діловода, працівника з постачання і т.п.).