25.Основні методи теоретичного і виробничого навчання персоналу на підприємстві.

1.Методи теоретичного навчання:.

До словесних методів навчання відносяться: усне викладання, розповідь-пояснення, бесіда, робота учнів та слухачів з книгою (вільне читання, конспектування).

Наочні методи навчання можна умовно поділити на: натуральні (інструменти, прилади, деталі); та образні (плакати, моделі, макети, схеми).

Практичні методи навчання включають вправи. Основна мета вправи – формування в учнів та слухачів умінь практичного використання знань. Усі вправи поділяють на три основні типи: репродуктивні, творчі та пошукові.

Виділяють такі основні види лабораторних і практичних занять: спостереження і аналіз (опис) різних технічних явищ, процесів, предметів; спостереження і аналіз роботи (машин, приладів); вивчення будови і способів використання контрольно-вимірювальних засобів; діагностика неполадок, регулювання, налагодження різних технічних об’єктів.

Активні методи навчання реалізують головну психологічну закономірність – знання, вміння, навички працівника формуються в процесі активної діяльності самої особистості.

2.Методи виробничого навчання:

Показ трудових прийомів здійснюється з метою створення у свідомості працівників точного і чіткого зорового образу трудових дій.

Під вправою розуміється багаторазове повторення певних дій з метою їх свідомого удосконалення.

Самостійне спостереження учнів і слухачів – це метод, що переважно використовується під час виробничого навчання на підприємствах, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням складного обладнання.

Письмовий інструктаж – це метод, пов’язаний з використанням на уроках виробничого навчання різних інструктивних документів, що є самостійними джерелами інформації.

Навчання учнів і слухачів передових високопродуктивних прийомів та способів роботи

26.Сутність проекту розвитку персоналу.

Дії та проекти відрізняються між собою тим, що перші виконуються весь час і є чимось постійним в організації, тоді як проекти є тимчасовими та унікальними. Проекти характеризуються специфічними ознаками, що відрізняють їх і від інших заходів, планів, програм тощо. Такими ознаками є:

-спрямованість на досягнення конкретної мети;

-базування на координованому виконанні пов’язаних між собою дій;

-обмеженість у часі виконання, визначеність певної дати початку й закінчення;

-наявність певного бюджету (фінансового, матеріального тощо);

-певною мірою неповторність, унікальність.

Проекти розвитку персоналу спрямовані на досягнення певної мети й отримання конкретних результатів. Це вимагає здійснення скоординованих взаємопов’язаних між собою дій, синхронізації виконання різних заходів з розвитку персоналу.

Проект розвитку персоналу включає в себе задум (проблеми, завдання), засоби реалізації задуму, цілі виконання задуму. Проекти здійснюються на всіх рівнях управління. Вони можуть охоплювати один підрозділ організації чи виходити за межі організації, залучаючи спільні підприємства, професійно-технічні чи вищі навчальні заклади, центри зайнятості або органи державної виконавчої влади тощо.

Можна навести наступні приклади проектів розвитку персоналу: розробка нової технології процесу професійного навчання персоналу в організації; зміна процедури проведення атестації персоналу; розробка нової підсистеми професійно-кваліфікаційного просування робітників і фахівців з вищою освітою; підготовка нових навчальних планів та програм для професійної перепідготовки персоналу організації.

Тимчасовий характер проекту розвитку персоналу полягає у тому, що кожний проект має визначений початок і кінець. Кінцем проекту вважається час, коли цілі проекту розвитку персоналу досягнуті або коли стає зрозумілим, що вони, виходячи з реальних обставин в організації, не можуть бути виконані і тому проект припиняється.

Проект розвитку персоналу організації суттєво відрізняється від звичайних дій, оскільки проекти завершуються тоді, коли визначені цілі стосовно розвитку персоналу досягнуті. Одночасно у непроектній роботі працівників служби управління персоналу весь час ставляться нові завдання і це обумовлює безперервний характер їх роботи.