Правила добровільного медичного страхування

Об'єкт страхування: майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані зі здоров'ям і працездатністю застрахованої особи по відшкодуванню збитків і витрат, спричинених погіршенням здоров'я, а також з одержанням медичної допомоги і медичних послуг.

Як правило, цьому виду страхування не підлягають особи, які мають інвалідність 1-ї чи 2-ї груп, особи старше 75 років, а також непрацездатні.

Страхувальники: юридичні і фізичні особи.

Страховий випадок: звернення застрахованої особи під час дії договору страхування в медичний заклад з метою одержання консультативно-діагностичної, лікувально-оперативної, превентивно-профілактичної або іншої медичної допомоги, що вимагає надання медичних послуг у межах переліку, передбаченого програмою страхування, при погіршенні стану здоров'я, гострому захворюванні, загостренні хронічного захворювання і нещасних випадках.

При укладенні договорів добровільного медичного страхування з юридичними особами можуть застосовуватися знижки. На такі знижки цілком може розраховувати туристичне підприємство, що укладає договори страхування туристичних груп.

При страхуванні осіб, які страждають на хронічні захворювання, до страхового тарифу може застосовуватися підвищувальний коефіцієнт у межах від 1 до 5.

Страхова сума визначається відповідно до рівня наданих медичних послуг, програмами медичного страхування, серед яких туристичне підприємство може вибрати у відповідності зі специфікою туристичної діяльності. Нижче наведені популярні програми медичного страхування в Україні:

1. Амбулаторно-поліклінічне лікування,

2. „Стаціонарне лікування",

3. „Швидка медична допомога",

4. „Педіатрична допомога",

5. „Стоматологічна допомога",

6. „Невідкладна допомога",

7. „Додаткове медичне страхування",

Страхове відшкодування не виплачується у разі:

• здійснення страхувальником (застрахованою особою) навмисних чи неправомірних дій, що призвели до настання страхового випадку;

• навмисного заподіяння страхувальником (застрахованою особою) собі тілесних ушкоджень, у тому числі під впливом дій третіх осіб;

• здійснення спадкоємцем навмисного злочину, що призвело до настання страхового випадку у відношенні до застрахованої особи.

У разі звернення до медичного закладу, що не входить до переліку лікувальних закладів, з якими страховик має договірні відносини, застрахована особа самостійно оплачує вартість медичних послуг, а потім подає страховику заяву на страхову виплату (якщо таке передбачено договором страхування).

5. Колективне страхування

Колективне страхування здійснюється по відношенню до колективу або групи осіб, об'єднаних загальними інтересами. Страхувальниками можуть виступати підприємства й організації, а застрахованими - працівники цих підприємств.

До договору страхування звичайно додається список застрахованих з переліком страхових сум, на які застрахований кожний.

Окремих правил страхування, у принципі, не потрібно. Колективне страхування може здійснюватися в рамках будь-якого виду особистого страхування і навіть містити кілька різновидів.

При настанні страхового випадку виплати здійснюються в тих же розмірах і порядку, які передбачені відповідними правилами страхування. При колективному страхуванні можуть бути передбачені знижки ціни страхування.

Загалом може бути стільки видів колективного страхування, скільки існує виглядів особистого страхування для фізичних осіб. На практиці найбільш поширені такі:

• колективне страхування від нещасного випадку;

• колективне медичне страхування;

• різні «комплексні» види страхування, за яких, крім страхування життя і здоров'я працівників підприємства, з метою підвищення привабливості страхування, вводяться додаткові ризики, наприклад, страхування особистого майна застрахованих, страхування членів родин і т.ін.