Стадії розвитку колективу організації.

Оскільки організація в своєму розвитку проходить ряд закономірних етапів. що обумовлюють певну специфіку групових (організаційних) феноменів, то для грамотного управління нею, керівник повинен вміти визначати актуальну стадію розвитку і сприяти своєчасному переводу організації на наступну, більш прогресивну стадію.

Стадія виникнення.

Присутня в тому випадку, якщо організація щойно створена, у випадку приходу нового керівництва, при кардинальних змінах кадрового складу організації (не менше четвертої частини співробітників), приході нових авторитетних працівників, які дуже швидко стають лідерами і радикально змінюють ситуацію в організації (наприклад в органах муніципальної влади бюрократичний апарат може залишитись в старому складі, а керівника можуть призначити від провладної політичної партії).

На цій стадії зовнішньою організацією (тією, яка є засновницею (засновником) нової) задають цільові установки (статут, місія, цілі і тому под.), проектується і створюється формальна структура організації, органи управління, система звітності і ін. Взаємні вимоги в системі «керівник – підлеглі» тільки виробляються, взаємозв’язки між співробітниками носять нестійкий характер. В членів організації ще нема досвіду сумісної діяльності. Психологія організації на цій стадії – виконавська, переважає настрій очікування, іноді настороженості.

Чтобы система была устойчивей, ее надо часто трясти.

В.Н. Челомей, академик

Стадія формування.

Утворюються неформальні групи, зовнішні впливи поступово замінюються внутрішніми імпульсами, формується групова думка. Ця стадія особливо складна для управління організацією: з одного боку, створення неформальних мікрогруп – процес об’єктивний і завадити йому керівник не в силах, а з іншого, значна диференціація, особливо при наявності сильних неформальних лідерів, може ускладнити виконання основних задач організації.

Головне для керівника на цій стадії вміло розподілити баланс між неформальними структурами (за рахунок постановки диференційованих завдань, стимулювання, індивідуального підходу до кожної групи чи окремих виконавців) і при цьому не допустити того, що така диференціація привела до конфронтації в середині групи (слід проводити спільні організаційні заходи (корпоративні)).

Стадія стабілізації.

Організація характеризується достатнім рівнем зрілості, створена та діє неформальна структура колективу, визначені умови рівноваги, сформульовані соціальні норми колективу, склалась певна групова думка. Колектив достатньо стабільний, може опиратися зовнішнім впливам. Однак стабілізація означає лише закінчення становлення неформальних груп, структури, норм.

За стадією стабілізації йде або стадія удосконалення, або стадія розпаду організації.

В організаціях, які створюються для спільної діяльності в екстремальних або ж незвичайних умовах (штучно створена група на основі психологічного відбору, команда рятувальників, експедиція в умовах соціальної ізоляції) є такі етапи розвитку:

1. Етап знайомства. Достатньо невеликий період часу (навіть для інтернаціональних груп), який характеризується підвищеним інтересом один до одного, стриманістю, коректністю поведінки. Головне для кожного – з’ясувати орієнтувальні та дослідницькі задачі кожного члена групи.

2. Етап дискусій. Досить тривалий в часі. Характеризується інтенсивним спілкуванням і з’ясуванням позицій один одного зі значущих питань. В результаті виникає структурний контур групи з ознаками функціонально-рольової диференціації і мікро груп.

3. Етап рольової орієнтації. Нетривалий. Характеризується завершенням оформлення групи в цілісну систему, що наділена певними соціально-психологічними характеристиками. Деструктивні процеси, які можуть частенько з’являтись на цій стадії, нетривалі і швидко та достатньо жорстко присікаються.