Висновки до розділу іі

Проаналізувавши діяльність найбільш популярних українських газет та телеканалів, точки зору провідних спеціалістів та дані наукових досліджень, ми робимо висновок, що на сучасному етапі український інформаційний простір проходить етап свого становлення. З цієї причини сьогодні ще несформована система суспільного теле– і радіомовлення, яка б контролювалася державою і повністю відповідала загальноприйнятим стандартам викладу матеріалу.

Наведені в нашій роботі приклади засвідчують, що найголовнішою проблемою національних ЗМІ є низький рівень використання рідної мови. Журналістика знаходиться під впливом так званої моди на американські запозичення, російськомовні слова, які витісняють чисті українські еквіваленти з текстів, що ми читаємо або слухаємо. Частими стають й помилки граматичного, стилістичного характеру. Все це свідчить, що якість мовлення джерел інформації в Україні залишається на середньому рівні. В телепросторі на даному етапі існують досить авторитетні канали, які позиціонують себе як національні ЗМІ (Інтер, 1+1). Однак, їх якість з точки зору культури мови ще не досягла потрібного рівня. Подібна ситуація із періодичними виданнями, які висвітлюють великий обсяг важливої і цікавої інформації, створюють свої інтернет–версії, проте дозволяють собі використання лексики низької культури або ж взагалі викладення даних ведуть на україно–російському суржику.

Все зазначене доводить існування багатьох проблем в функціонуванні національних засобів масової інформації. При цьому, зазначимо, що за роки незалежності України було досягнуто значних результатів, які за умов професійного підходу та подальшого розвитку здатні реформувати інформаційний простір. Мова йде про законодавчу базу, яка потребує деякої класифікації, але в цілому регулює всі важливі аспекти діяльності ЗМІ. На сьогоднішній день навіть за наявністю цілого ряду помилок українські газети, журнали, телеканали користуються попитом аудиторії. Одночасно просліджуються спроби збільшення числа україномовних репортажів, програм, фільмів на українській мові.

Отже, засоби масової інформації – це інструмент зв`язку із широкою аудиторією. Їх вплив на свідомість людини є беззаперечним. Більш того, стиль мовлення журналістів транслюється на суспільство та запам`ятовується ним. Тому дуже важливо підвищувати стандарти інформації, яку кожний громадянин країни отримує, повторює та обговорює.

Висновок

Відомо, що національна культура грає значну роль у формуванні іміджу країни на світовій арені. До того ж саме такі цінності як мова, історичні пам`ятки, художні шедеври та твори здатні консолідувати суспільство та підвищити рівень його національної свідомості. Тому сьогодні дуже важливо регулювати діяльність засобів масової інформації, які презентують країну не тільки в межах її території, але й закордоном. В контексті нашої роботи ми дослідили рівень культури мовлення українських ЗМІ та прийшли до наступних

висновків:

1) що поняття культура мови і культура мовлення співвідносяться між собою так само, як мова і мовлення, тобто як загальне і конкретне. Тож, культура мовлення – це дотримання мовцями усталених мовних норм усної і писемної форм літературної мови та цілеспрямоване майстерне використання виражальних засобів залежно від стилю, жанру, типу мовлення;

2) сама по собі мова виступає не тільки унікальним засобом комунікації, але й важливою національною цінністю, елементом культури народу;

3) в сучасних умовах, коли світ підлягає надмірному впливу іноземних культур, а національні мови страждають від напливу іншомовних слів, які витісняють еквіваленти рідної мови, засоби масової інформації грають надзвичайно важливу роль. Вони виступають механізмом передачі даних до широкої аудиторії;

4) в Україні за 21 рік незалежності вже встигла сформуватися певна система національних ЗМІ, було створено досить широку правову базу їх функціонування. Проте, питання якості мовлення з кожним днем набуває своєї актуальності. За оцінками різних науковців, українська журналістика наповнена помилками різного типу, найпоширенішими з–поміж яких є суржикові слова, використання лексики низької культури для більшого емоційного забарвлення і т. ін. 5) більш того серйозну увагу варто звернути й на так звану моду на іншомовні слова, а конкретніше й на іншу мову, з огляду на дані використані у нашому дослідженні. Наведемо приклад, що найрейтінговіший канал України «Інтер» у будні з 18–ти годин трансляції 5,8 години припадає на україномовні передачі, тобто лише 35,3% ефірного часу відведено для державної мови. У неділю українська мова звучить 7 годин із сукупних 17–ти годин трансляції, тобто 41,1%.

Отже, виконавши ряд поставлених задач, ми реалізували мету

дослідження і можемо констатувати, що на сьогодні якість мовлення ЗМІ України знаходиться на середньому рівні. Перш за все через те, що даному питанню не приділяється відповідної уваги на державному рівні. Це в свою чергу певним чином підриває авторитет засобів інформації, але ж не призводить до їх повного ігнорування з боку громадськості. В цьому полягає наступна проблема – знижена мовна культура ЗМІ привертає низьку увагу українців. Це безумовно є наслідком того, що частина наших громадян вже звикла до такого мовлення і не помічає в ньому недопустимих помилок.

Варто відзначити й факт, що сучасні ЗМІ в цілому презентують насамперед масову культуру, найвиразнішими рисами якої є комерційний успіх, популярність і схематизація. Ця тенденція зумовлена частково зміною соціально–культурних установ, у результаті чого інформація стала оцінюватися не за критеріями грамотності мови, доречності змісту, а за її здатністю привернути увагу аудиторії.

Ситуація з культурою мови українських ЗМІ тісно пов`язана також з мовним питанням, яке вже тривалий час слугує інструментом маніпулювання громадською думкою, особливо в період виборів. Отже, вирішення поставленої нами проблеми полягає не тільки в підвищенні кваліфікації українських журналістів, наповненні інформаційного простору національними програмами, статтями, дослідженнями. Вагому роль повинно зіграти й загальнодержавне керівництво, місцеві адміністрації, захищаючи діяльність видавництв, телеканалів, радіостанцій від надмірного іноземного тиску, в тому числі й фінансового. Адже тільки через реформи на всіх рівнях можливо досягти комплексного результату.