Монопольний ринок
І. Питання абсолютна або чиста монополія існує тоді, коли одна фірма є єдиним виробником продукту, у якого нема близьких замінювачів. Газові, електричні компанії, водопровідна компанія, компанія кабельного телебачення і телефонна компанія – всі являються монополістами або по суті такими.
Монополія також може мати географічний вимір. Невелике місто може обслуговуватись тільки однією авіалінією або залізничною дорогою; місцевий банк, кінотеатр або книжковий магазин може відноситись до монополії у маленькому географічно ізольованому населеному пункті.
Характерні риси чистої монополії:
На ринку функціонує лише один виробник якоїсь продукції. Отже, справедливим буде твердження: фірма монополіст – це є певна галузь виробництва. Фірма і галузь – це поняття – синоніми.
Товар, який виробляє монополіст немає близьких замінювачів. Тому щодо товару монополіста справедливим буде припущення, що у споживача існує лише два можливих варіанти поведінки:
а) або взагалі відмовитись від споживання цього товару
б) або придбати його у монополіста
У чистого монополіста немає прямих конкурентів на ринку товарів, але він вступає у відносини конкуренції на ринку ресурсів (є покупцем на ринку ресурсів).
3. Чистий монополіст сам встановлює ціни на свої товари. В умовах конкуренції окрема фірма «погоджується» з ціною. Монополіст диктує ціну.
4. Вступ у галузь інших виробників заблокований. Практично кожен виробник бажає стати монополістом та обмежити конкуренцію на ринку його товарів.
Монополія ринку може досягатись:
а) зростанням фірми за рахунок капіталізації прибутку, банкрутством конкурентів, їх поглинанням до досягнення фірмою повного панування в галузі.
б) об'єднанням капіталів на добровільних засадах і перетворенням такого об'єднання на панівного виробника. Форми монополістичних об'єднань зокрема такі:
картель – виробнича і комерційна самостійність і домовленість про ціни
синдикат – виробнича самостійність, втрата комерційної самостійності
трест – втрата виробничої і комерційної самостійності.
Блокування вступу у галузь, встановлення відповідних бар'єрів - обов'язкова умова для існування чистої монополії. Ці бар'єри можуть набувати різних форм:
а) масштаби виробництва. Як правило, фірма – монополіст – це досить велике підприємство, тому для створення гідної конкуренції потрібно вкласти значні кошти, що для абсолютної більшості потенційних конкурентів не під силу та й недоцільно.
б) легальні бар'єри. Це певні законодавчі норми, що регламентують той чи інший вид діяльності. Найпоширенішим серед них є патенти та ліцензії. Патентні винаходи можуть забезпечити винахідника монопольним положенням на час дії патенту. Монопольна влада, досягнута, дякуючи патентам, може посилюватися. Патентний контроль відіграв важливу роль у зростанні багатьох сучасних індустріальних гігантів – General motors, Xerox, Polaroid, General electric, Dupon та ін
Вступ в галузь або рід діяльності можуть бути обмежені державою шляхом видачі ліцензії.
в) власність на найважливіші види ресурсів. Утримати своє монопольне становище на ринку можна, захопивши ті види ресурсів, за допомогою яких виробляється продукція монополіста. Це спрацьовує тоді, коли обмеженість ресурсів абсолютна і у них немає близьких замінювачів.
г) недобросовісна конкуренція. Деякі фірми монополісти застосовують методи боротьби з конкурентами, які не тільки не відповідають кодексу честі підприємця, але й у більшості країн заборонені законом.
ІІ. Питання вирішальна відмінність між чистою конкуренцією та чистою монополією полягає у своєрідності кривої попиту: якщо для конкурентної фірми вона має абсолютно еластичний характер, то для чистого монополіста – спадний характер.
Р Р
d
d
Q Q
Спадний характер кривої попиту суттєво впливає на розробку моделі поведінки монополіста на ринку при виборі обсягів виробництва. Виробник-монополіст не зможе продати більше продукції без зниження ціни на неї.
Проте він буде змушений одночасно знизити ціну не тільки на додаткову одиницю продукції, а й на весь обсяг продажу. Наприклад, монополіст може продати 40 одиниць продукції за ціною Р1 = 150 грн. Для збільшення обсягу продаж до 50 одиниць, він змушений знизити ціну до Р2 = 140 грн. Приріст валового доходу (ТR) становитиме 100 грн., а граничний доход (МR).
ΔMR =
Таким чином, ціна реалізації додаткової одиниці продукції для монополіста завжди перевищує дохід, отриманий від її продажу (граничний дохід).
К-ть вироб. пр-ції (од-ць) |
Ціна (грн.) |
Валовий доход (грн.) |
Граничний доход (грн.) |
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 |
162 152 142 132 122 112 102 92 82 72 |
162 304 426 528 610 672 714 736 738 720 |
162 142 122 102 82 62 42 22 2 -18 |
Слід зазначити, що валовий дохід (ТR) фірми монополіста при збільшенні обсягів продажу зростає не завжди.
Динаміка валового доходу тісно пов'язана з рівнем граничного доходу. Якщо граничний дохід має позитивне значення, то валовий дохід зі збільшенням обсягів продажу зростає і навпаки.
MR > 0, TR↑
MR < 0, TR↓
Максимальне значення валового доходу набуває у точці, де граничний дохід = 0. МR = 0, TR – mах.
Монополіст ніколи не вибере таку комбінацію «ціна - кількість» при якій валовий дохід зменшиться, а граничний дохід є від'ємним.
Аналізуючи еластичність попиту, ми дійшли висновку, що при еластичному попиті зниження ціни збільшуватиме валовий дохід продавця. Якщо попит нееластичний, то валовий дохід продавця матиме таку саму спрямованість змін, що і ціна.
Очевидно, що виробник, який намагається максимізувати прибуток буде завжди намагатися уникнути нееластичної ділянки кривої попиту на користь певної комбінації «ціна - продукт» на еластичній ділянці.
Можливості дискримінації зумовлені тим, що монополіст контролює виробництво і ціноутворення. У світі і в Україні цінова дискримінація практикується досить широко.
Економічні наслідки цінової дискримінації:
а) монополіст, який займається ціновою дискримінацією може збільшити свої прибутки;
б) при інших рівних умовах збільшується обсяг виробництва монополістом.
Більшість економістів не вважають чисту монополію як дуже прогресивну ринкову структуру. В той же час визнають за нею певні позитивні риси у розвитку економіки.
Однак, незаперечним є те, що монополізм підриває конкуренцію, як основу ринкового саморегулювання. Тому однією з функцій держави у сучасних умовах вважається обмеження монополізму, підтримка конкурентного середовища.