
- •Кримінологія
- •Тема 2. Історія кримінології.
- •Тема. Злочинність та її вимірювання
- •Рівень судимості
- •Тема. Латентна злочинність.
- •Тема. Механізм індивідуальної злочинної поведінки
- •Тема. Запобігання злочинності
- •Тема. Організована злочинність
- •Тема. Проблеми протидії корупції
- •К. Як соціальне явище. Негативні наслідки.
- •Чинники утворення к.
- •Заходи запобігання і протидії к.
- •К. Як соціальне явище. Негативні наслідки.
- •2.Чинники утворення к.
- •Тема. Методика кримінологічних досліджень
Тема. Латентна злочинність.
Визначення поняття латентної злочинності.
Види латентної злочинності.
Кримінологічна характеристика латентної злочинності.
Причини латентної злочинності.
Заходи запобігання латентизації злочинів.
Питання 1. Визначення поняття.
Латентна злочинність – це сукупність фактично вчинених, однак не виявлених злочинів, відомості про які не відображаються у кримінально-правовій статистиці.
Питання 2. Види латентної злочинності.
За причинами латентизації:
злочини, про які відомо лише злочинцям – небажання злочинця висвітлювати інформацію про злочин, небажання нести покарання, злочинець приховує злочин;
злочини, про які відомо, окрім злочинця, свідкам та іншим стороннім особам – є обставини, через які ці особи не повідомляють про злочини (родичі злочинця, інші особи – не хочуть брати участь у розслідуванні)
злочини, про які громадяни не повідомляють через неправильну правову кваліфікацію вчиненого (вважав, що загубив гаманець, хоча він був викрадений)
злочини, які укриваються співробітниками правоохоронних органів.
За обсягом латентизації по відношенню до кількості зареєстрованих:
злочини з мінімальною латентністю – їх кількість не перевищує ½ від зареєстрованих, до них відносять найбільш тяжкі злочини, переважно насильницькі;
злочини із середнім рівнем латентності – більше половини, але менше загальної кількості зареєстрованих, розкрадання майна громадян;
максимально латентні злочини – кількість більше кількості зареєстрованих, зазвичай у рази, хабарництво та хуліганство.
Питання 3.
Рівень латентної злочинності (кількість латентних злочинів) – в карїні у 8-10 разів більший, ніж злочинів зареєстрованих.
Питання 4.
структура латентної злочинності –
більшу частину латентних злочинів – це майнові злочини (не менше половини), відносно невелика частина – насильницькі (10-15%),
Питання 5.
Фактори:
діяльність злочинців – злочинці приховують вчинене
діяльність громадян, обізнаних про вчинення злочинів;
діяльність правоохоронців;
Питання 6. Заходи попередження.
Методи запобігання латентизації:
контроль прокуратури за реєстрацією злочинів;
діяльність ЗМІ;
діяльність інститутів громадянського суспільства;
29.09.2012
Питання 3.
Позиція сучасної кримінології полягає у визнанні біологічного і соціального у людській природі, які не протистоять і не виключають одне одного в поясненні поведінки людини, а перебувають у взаємозв’язку і зваємозалежності.
Людина від народження успадковує інтелектуальні та ін. задатки, талант, обдарованість. Успадковується будова тіла індивіда.
Саратовський кримінолог Ной – стаття про важливість врахування вроджених фізичних та емоціональних особливостей, особливо неповнолітніх.
Вплив психічних аномалій на злочинну поведінку.
Психічні аномалії в кримінологічному аспекті – це психопатія, алкоголізм, наркоманія, розумова відсталість у вигляді олігофренії, органічні враження ЦНС, шизофренія в стадії стійкої ремісії, епілепсія.
Результати вибіркових досліджень дають змогу стверджувати, що в Україні особи із психічними аномаліями в межах осудності становлять близько 37 % від загальної кількості засуджених за вчинення злочинів (офіційної статистики немає).
Дослідження показують, що найбільше осіб з психічними аномаліями серед тих, хто вчиняє тяжкі злочини проти особи (вбивства, зґвалтування і т.д.), серед неповнолітніх злочинців, серед рецидивних. Такі особи легше втягують в кримінальні ситуації і частіше мають конфлікти з законом. Емоційна нестійкість, раптова збудливість, схильність до афективних реакцій можуть обумовлювати вчинення ними злочинів.
Психічні аномалії суттєво ускладнюють засвоєння соціальних норм, які регулюють поведінку. Такі особи у більшій мірі, ніж інші, відчужені від суспільства, від малих соціальних груп. Коло родинних, ділових стосунків у них різко звужене , нестійке, а іноді зовсім відсутнє, що призводить до того, що в реальній ситуації поведінка таких осіб є конфліктогенною.
Психічні аномалії та хвороби обтяжують ... особистості. Поєднані з несприятливими соціальними умовами виховання і існування, ці аномалії сприяють формуванню таких сталих рис і уявлень особи, які у конкретній ситуації визначають вибір злочинного шляху у задоволенні потреб і досягнення життєвої мети. Кримінологів цікавить та група осіб, у яких вроджені або набуті фізичні та психічні аномалії зумовили особистісні зміни, що можуть привести до злочину.
Типологія злочинців.
Класифікація – це розподіл на групи, виходячи із певних критеріїв. Класифікація – більш низький рівень узагальненння, ніж типологія. Типологія – спирається на виявлення схожості та різниці об’єктів, які вивчаються, прагне відобразити їх побудову, виявити закономірності. Класифікація дає опис об’єкту, типологія – природу, причину, закономірності об’єкту, допомагає скласти прогноз.
Типологія злочинців – для пояснення причин злочинної поведінки.
Типологія:
А. За ступенем і характером суспільної небезпеки:
насильницький (агресивний тип злочинця);
корисливо насильницький – поєднання 2-х мотивацій (вимагання, грабіж, члени бандитських угруповань та ін.)
корисливий (крадіжка, контрабанда, службові злочини та ін.)
необережний тип;
дезадаптований (дезорганізований) – неповага до загальнолюдських цінностей, моралі (хуліганство, дезертирство).
Б. За тривалістю і стійкістю злочинної поведінки:
особливо злісні – вчинення злочинів є стилем життя, професією (крадії в законі та ін.);
злісні – скоїли декілька злочинів, раніше судимі, кримінальна спеціалізація їх не завершена; особливо злісні злочинці – їх керівництво;
нестійкий тип – особи, які вчинили злочини вперше, але раніше допускали різного роду відхильну поведінку (особи з психічними аномаліями, як не вміють опиратися тиску середовища); компоненти негативної і позитивної спрямованості приблизно рівні;
ситуаційний – соціальна спрямованість виражена позитивним компонентом, негативна спрямованість мінімальна; легковажне ставлення до соціальних норм; часто може діяти під впливом групи; злочини середньої та невеликої тяжкості, умисні та необережні; також відносяться особи, які вчиняють «злочини виживання»; злочин суперечить життєвій позиції людини
випадковий – позитивна соціальна спрямованість; сталий рівень правосвідомості.
06.10.2012