Кримінологія

08.09.2012

ЗВ’ЯЗОК КРИМІНОЛОГІЇ З ІНШИМИ НАУКАМИ.

Кримінологія – суто юридична наука, тому пов’язана з юридичними науками.

Найбільш тісний зв’язок – з кримінальним правом, воно дає юридичну характеристику злочину, визначає міру покарання. КП надає К. визначення злочину та окреслює коло досліджень. Кримінологія надає науці кримінального права інформацію про рівні злочинності, її структуру, динаміку, ефективність профілактики злочинів, а також – робить прогнози стосовно змін в соціально негативних явищах – фахівці з кримінального права можуть здійснювати роботу з криміналізації або декриміналізації окремих статей.

Також К. пов’язана з кримінальним процесом, прокурорським наглядом – норми процесуальні, стосуються діяльності суду, прокуратури. К. забезпечує ці науки даними щодо ефективності або неефективності застосування різних процесуальних норм, які стосуються, перш за все, виявлення причин і умов вчинення злочинів.( ст. 23 – 23-2 КПК – визначення причин і умов.../ подивитись, чи є схожа норма в новому КПК).

Кримінологія пов’язана з криміналістикою. Кримінологія бере всі наробки криміналісти і застосовує їх для розробки засобів запобігання злочинності.

З кримінально-виконавчим правом – мають загальні проблеми щодо запобігання рецидиву, злочинність у місцях позб. волі.

З правовою статистикою – С. надає інформацію про кількість та якість злочинності.

Зв’язок з суспільними науками.

З соціологією. Кримінологія застосовує різні статистичні методи – опитування, опитування експертів, вивчення документів. кримінологія не має власних методів.

З психологією ( загальною і юридичною) – при дослідженні проблем особистості злочинця.

З філософією – вона надає методологічне підґрунтя дослідженням, надає поняття термінам.

З педагогікою – при вивченні злочинності неповнолітніх.

Зі статистикою – наприклад, демографічна статистика, надає дані про чисельність населення.

Тема 2. Історія кримінології.

1. Кримінологічні ідеї у філософських і політологічних вченнях.

2. Виникнення кримінології як науки та основні етапи її розвитку.

3. Етапи формування кримінології в радянський період.

4. Стан кримінології в Україні та зарубіжних країнах.

Питання 1. Кримінологічні ідеї у філософських і політологічних вченнях.

Кримінологічні ідеї виникають задовго до формування науки і, в основному, висловлені у філософській літературі.

Давня Греція.

Сократ. Пов’язував моральність і добрі вчинки людини з розумом. Доброчинність є знанням добра. Коріння злочинності – в поганому вихованні. Постулат – освіта, добре виховання.

Платон. Порушення законів – це наслідок величезної хвороби держави. Негативними чинниками є також міжусобиці і поляризація доходів ( майно заможних, на його думку, має перевищувати в 4 рази майно найбідніших). Безкарність – одна з причин незаконних вчинків, загроза покарання – є засобом запобігання злочинності.

Аристотель. До причин злочинів – бідність, необґрунтовані привілеї одних соц. верств і політ. безправ’я інших, соціальні протиріччя. Засуджував культ багатства – злочини не від того, що у людей немає предметів першої необхідності а з бажання отримати надмір. (це підтвердилось у книзі про злочинність «білих комірців» у наші дні).

Давній Рим. були 2 моменти – жорсткі покарання для злочинців (розп’яття, повернення в рабство, віддання диким звірам).

Цицерон. правильний суспільний лад може гармонізувати. Чим більш багата людина – тим більш складні функції у суспільстві вони мають виконувати – це має стабілізувати суспільство. (Іншаков «Зарубіжна кримінологія»)

Середньовіччя. Символ боротьби з злочинністю – жорстокість покарань (спалення та ін.). Злочинці вважались представниками темних сил, злочин розглядався як прояв диявола в людині.

Епоха Просвітництва (18 століття). Починається розквіт суспільних наук, в тому числі – кримінальне право.

Питання 2.Виникнення кримінології як науки та основні етапи її розвитку.

Кримінологія виникає наприкінці 19 століття.

У розвитку кримінології можна виокремити 3 періоди:

1. класичний (друга пол. 18 ст. – кінець 19 ст.);

2. позитивістський (кінець 19 ст. – 20-30 рр. 20 ст.);

3. плюралістичний ( сучасний, 30-40 рр. 20 ст. – до нашого часу)

Класичний етап отримав назву від класичної школи кримінально права, оскільки кримінологія розвивалась в рамках кримінального права, не була самостійною наукою. Засновником цього класичного напрямку кримінального права та кримінології – Чезаре Беккаріа, який у 1764 році написав книгу про злочини і покарання, де висловлював революційні для Європи погляди. Частина його книги була присвячена засобам запобігання злочинам – тому його вважають також засновником кримінології. Ієремія Бентан (класична школа)– англійський теоретик кримінального права.

Позитивістський етап поділяється на 2 напрямки (умовно) – антропологічний ( або біологічний) та соціологічний). Напрямки – де саме науковці шукають причини злочину - в особистості людини ( зовнішності , характері) чи в оточуючому середовищі людини. Назва пішла від філос. течії «позитивізм». Огюст Конт – треба відмовитись в наукових дослідженнях від метафізики (філософії) на користь наукового пізнання, яке може бути здійснене шляхом наукових спостережень або емпіричних досліджень; завдання науки – встановлення взаємозв’язку між явищами і процесами та факторами, які їх викликають .

Першим кримінологом можна вважати Чезаре Ламброзо (був тюремним лікарем), який був засновником антропологічного напрямку. В 1876 році він написав монографію під назвою «Злочинна людина». Висловив теорію «природженого злочинця» - ця теорія не підтвердилась.

В рамках антропологічного напрямку сформувалися психологічні теорії ( низький IQ у злочинців). у 20 столітті всі теорії стають більш інтегративними.

Соціологічний напрямок сформувався наприкінці 19 ст. після з’їзду Міжнародного союзу криміналістів у 1889 році. Вони звернули увагу на фактори, які знаходяться поза людиною – макросередовище та мікросередовище. (почитати підручник)

Плюралістичний етап. Характеризується конкуренцією різних підходів.(почитати)

12.09.2012