1. Давня Галлія

Територія Франції в стародавні часи була відома під назвою Галлії. Приблизно з VI ст. до н.е. її населяли племена, яких греки називали кельтами, а римляни – галлами.

Кельти створили в Галлії ряд ворогуючих між собою племінних державних утворень, в яких керівна роль належала аристократії, – військовій і жрецькій (друїдам).

Основою могутності знаті була концентрація в її руках рухомих багатств – худоби, рабів, а також матеріальна залежність від неї збіднілих елементів племені.

Майнова і класова диференціація, що все більш заглиблювалася, викликала боротьбу усередині кожного племені і між племенами, що полегшило проникнення римського впливу. Римляни почали підкорення Галлії ще в ІІ ст. до н.е. (завоювання Провансу), проте підкорення Галлії було завершено Юлієм Цезарем між 58 і 52 рр. до н.е., коли в 52 р. до н.е. ним були розбиті при Алезії війська найвідважнішого ватажка галлів Версенжеторікса. При цьому германці були вигнані за Рейн. З того часу йде швидка романізація Галлії. Латинська мова до IV ст. до н.е. цілком витіснила з ужитку кельтські діалекти: галли перетворюються на галло-римлян і говорять на романському наріччі, романською мовою (le roman).

В історичному плані романізація була прогресивним явищем. Були побудовані прекрасні на той час дороги. За панування римлян Галлія зробила значні успіхи в культурному аспекті, але положення народних мас, особливо в період пізньої імперії, різко погіршилося. Страждаючи від подвійного гніту – римської адміністрації і місцевих земельних магнатів – закріпачені дрібні землероби (колони) і раби тікали за Рейн до германців або піднімали грізні повстання.

2. Франкське завоювання.

Революції рабів і колонів злилися на початку V ст. з вторгненнями варварів. Німецькі племена вестготів, бургундів, франків, аламаннів пройшли через римську укріплену лінію на схід від Рейну і утворили на території Галлії свої королівства, хоча формально вони вважалися федератами, тобто союзними з імперією племенами. В середині V ст. вони тимчасово об'єднали свої сили з військом римського полководця Аеция для відбиття гунів. (Huns n. m., pl.). Король гунів Аттіла після облоги м. Орлеана і поразки в Шампані (451 р.) був вимушений покинути Галію.

Проте в другій половині V ст. під владою римлян залишалася тільки область на північний захід від річки Луари (королівство Сиагрія). В 486 р. один з франкських ватажків, що займали територію бельгійської Галлії, Хлодвіг, вторгнувся у володіння Сиагрії і завоював їх, поклавши тим початок Франкському королівству в Галлії.

2.1. Меровінгське королівство.

Знищивши всіх інших франкських племінних вождів, Хлодвіг (Р) (Clovis, 481–511 рр.) зробився єдиним королем франків, засновником династії Меровінгів.

Хлодвіг підкорив собі майже всю Галлію. Його успіхам вельми сприяв союз з галло-римськими єпископами, що знайшло своє найяскравіше вираження у прийнятті франками християнства за римським обрядом (496 р.), тоді як усі інші варвари-завойовники Галлії були арианами, тобто прихильниками ворожого Риму християнського віровчення. З цим пов'язана і поступова романізація франків і злиття їх з місцевим населенням, особливо на півдні і в центрі, де вони складали незначну меншину.