
- •Розділ іv. Виробничо-господарські, фінансові та трудові відносини у сільськогосподарських підприємствах
- •Тема 8.
- •План лекції
- •Поняття виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств та її правове регулювання
- •Загальна характеристика фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств та її правове регулювання
- •Тема 9.
- •Правові форми організації праці в аграрних підприємствах.
- •Підрядно-орендні утворення як форми організації праці в аграрних підприємствах.
- •Робочий час і час відпочинку працівників сільського господарства.
- •Трудова дисципліна в аграрних підприємствах.
- •Охорона праці та здоров'я працівників сільського господарства.
- •Поняття та особливості оплати праці в аграрних підприємствах
- •Тема 10. Правовий статус сільськогосподарського кооперативу. План лекції
- •Правові умови та порядок створення сільськогосподарських кооперативів.
- •Статути сільськогосподарських кооперативів.
- •Членство в сільськогосподарських кооперативах.
- •Правовий режим майна та землі сільськогосподарського кооперативу.
- •Тема 11. Правове становище фермерських господарств. План лекції
- •2. Умови і порядок створення фермерського господарства та припинення його діяльності.
- •3. Земельні та майнові правовідносини у фермерському господарстві.
- •4. Правове регулювання господарської діяльності фермерського господарства.
- •Тема 12. Правове регулювання ведення особистих селянських господарств.
- •Поняття та основні ознаки особистого селянського господарства.
- •Правовий режим майна особистого селянського господарства.
- •Правовий режим земель особистого селянського господарства.
- •Тема 13.
- •Поняття та загальна характеристика правового становища державних і комунальних сільськогосподарських підприємств.
- •Правовий режим майна та особливості здійснення господарської діяльності державними й комунальними сільськогосподарськими підприємствами.
- •3. Правове становище аграрного фонду.
- •4. Регулювання діяльності аграрних бірж.
- •Тема 14.
- •Правове становище господарських товариств
- •В агропромисловому комплексі.
- •Поняття та загальна характеристика правового становища господарських товариств в апк.
- •2. Правовий статус сільськогосподарських акціонерних товариств.
- •3. Правовий статус сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю.
- •4. Правове становище агроторгових домів.
- •4. Особливості правового статусу найманих працівників у сільськогосподарських акціонерних товариствах і товариствах з обмеженою відповідальністю.
- •5. Особливості ліквідації сільськогосподарських акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю.
- •Тема 15.
- •Поняття соціального розвитку села.
- •Законодавче забезпечення аграрної політики в Україні.
- •Тема 16. Правовий режим земель сільськогосподарського призначення.
- •Землі сільськогосподарського призначення як об'єкт правового регулювання.
- •Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення
- •Права та обов'язки сільськогосподарських землекористувачів
- •Тема 17. Правове регулювання здійснення окремих видів сільськогосподарської діяльності.
- •Правове регулювання племінної справи у тваринництві.
- •Правове регулювання бджільництва.
- •Правове регулювання виробництва рибної продукції.
- •Правове регулювання ветеринарної медицини.
- •Правова охорона прав на сорти рослин.
- •Правове регулювання насінництва.
- •Тема 18. Правове забезпечення якості та безпечності сільськогосподарської продукції
- •1. Поняття та загальна характеристика правового забезпечення якості та безпечності сільськогосподарської продукції.
- •2. Права, обов'язки та відповідальність виробників, постачальників і продавців щодо забезпечення якості та безпечності сільськогосподарської продукції.
- •Тема 19. Договірні відносини сільськогосподарських організацій
- •Класифікація договірних зобов'язань у сільському господарстві.
- •Контрактація та інші окремі договори щодо реалізації сільськогосподарської продукції.
- •Договірні відносини у сфері насінництва.
- •Договори на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт у сфері сільського господарства.
- •Тема 20. Відповідальність за порушення аграрного законодавства
- •1. Поняття відповідальності за порушення аграрного законодавства.
- •2. Дисциплінарна та матеріальна відповідальність осіб, зайнятих у сільськогосподарському виробництві.
- •3. Майнова та адміністративна відповідальність за аграрні правопорушення.
Охорона праці та здоров'я працівників сільського господарства.
Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я людини в процесі праці.
При укладенні громадянами трудового договору чи контракту з підприємствами або оформленні членства громадянин має бути інформованим роботодавцем під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, а також його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.
Умови трудового договору не можуть містити положень, які не відповідають законодавчим та іншим нормативним актам про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я і навколишнього середовища. Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не дотримується законодавства про охорону праці чи не виконує умов трудового договору з цих питань. Усі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню від нещасних випадків і професійних захворювань.
Працівники, зайняті на роботах із важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням (молоком або рівноцінними харчовими продуктами), мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, оплату праці в підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в передбаченому законодавством порядку.
На роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також на роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими температурними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також змиваючі та знешкоджуючі засоби.
Відповідно до законодавства роботодавець зобов'язаний відшкодувати шкоду працівнику, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, у повному обсязі втрачений заробіток, а також сплатити потерпілому (членам сім'ї та утриманцям потерпілого) одноразову допомогу, а також відшкодувати моральну шкоду Відшкодування моральної шкоди провадиться в тому разі, коли небезпечні і шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, його фізичних і моральних страждань, порушення його нормальних життєвих зв'язків, а також інших негативних наслідків, які вимагають від нього додаткових зусиль по організації свого життя.
Роботодавець створює на підприємстві службу охорони праці. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб. За порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань безпеки, охорони праці винні можуть притягатись до сплати штрафу.
Типове положення про службу охорони праці затверджене наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15 листопада 2004 р. № 255. Служба охорони праці створюється на підприємствах з кількістю працюючих 50 і більше осіб. На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва (суміщення) особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають виробничий стаж роботи не менше трьох років і пройшли навчання з охорони праці.
Державне управління охороною праці в Україні здійснюють Кабінет Міністрів України; Державний комітет України по нагляду за охороною праці; Міністерство аграрної політики та інші центральні органи державної виконавчої влади; місцева державна адміністрація; місцеві ради. Державний нагляд за дотриманням законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці здійснюють: Державний комітет України з нагляду за охороною праці; Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки; органи державного пожежного нагляду Управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України; органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.
Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці здійснюють: трудові колективи через обраних ними уповноважених; професійні спілки – в особі своїх виборних органів та представників. Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємствах виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов'язкові для розгляду пропозиції про усунення виявлених порушень. Для виконання цих обов'язків роботодавець за свій рахунок організовує навчання і звільняє, в разі необхідності, уповноваженого з питань охорони праці від основної роботи на передбачений колективним договором строк із збереженням за ним середнього заробітку.
На підприємстві також може створюватись комісія з питань охорони праці, типове положення про яку затверджене наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21 березня 2007 р. № 55. Комісія є постійно діючим консультативно-дорадчим органом. Метою створення Комісії на підприємстві є забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Рішення про доцільність створення Комісії, її кількісний та персональний склад приймається трудовим колективом на загальних зборах (конференції) за поданням роботодавця і професійної спілки. Основними завданнями Комісії є: захист законних прав та інтересів працівників у галузі охорони праці; підготовка на основі аналізу стану безпеки та умов праці на виробництві рекомендацій роботодавцю та працівникам щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, практичної реалізації принципів державної політики в галузі охорони праці на підприємстві.