4. Органи управління в державних сільськогосподарських підприємствах.

Загальні принципи управління держаним сільськогосподарським підприємством закріплені в Господарському кодексі України.

Керівництво підприємством здійснюється відповідно до його статуту, який затверджується органами державного управління сільським господарством. При цьому має бути поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і принципів самоврядування трудового колективу.

Власник здійснює свої права шляхом затвердження статуту державного підприємства і призначення його керівника. Керівником укладається контракт, в якому визначаються права, строки найму, обов'язки і відповідальність, умови виплати заробітної плати і т. ін.

Керівник несе повну відповідальність за стан справ на підприємстві, самостійно вирішує всі питання його діяльності. Законодавчо закріпленим є правило про те, що власник майна (держава) не має права втручатися в оперативну діяльність керівника підприємства.

Підприємство самостійно визначає структуру управління і встановлює штати. Керівник підприємства звільняє з посади своїх заступників, керівників і фахівців апарату управління і структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділів, відділень, дільниць, ферм тощо).

Керівник підприємства укладає з трудовим колективом колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та економічні відносини трудового колективу і адміністрації підприємства. Сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання колективного договору.

Повноваження трудового колективу реалізується загальними зборами або конференцією та їх виборним органом – радою трудового колективу.

РОЗДІЛ ІІІ

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН В

АГРОПРОМИСЛОВОМУ КОМПЛЕКСІ

Тема 6. Правове регулювання переходу до ринкових відносин в апк.

План лекції

1. Загальні питання ринкових перетворень на селі.

2. Правове регулювання приватизації в АПК

3. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності в аграрному секторі.

4. Правове регулювання ринку зерна.

5. Правове регулювання ринку цукру.

6. Правове регулювання ринку алкоголю й тютюну.

1. Загальні питання ринкових перетворень на селі.

Ринкові реформи в Україні на селі поділяються на такі етапи:

І. Деклараційний етап (1990-1994 рр.):

1. проголошення на офіційному рівні курсу на ринкові перетворення;

2. формування багатоукладної ринкової економіки;

3. забезпечення приватної власності на засоби виробництва і на земельні ділянки;

4. приймаються законодавчі акти, які регулюють порядок зайняття підприємницькою діяльністю, встановлюють основні засади приватизації майна і землі, закріплюють право приватної власності, вільного ціноутворення.

II. Інфраструктурний етап (1995-1998 рр.): зусилля держави спрямовані на поступовий перехід до ринкових важелів управління сільським господарством і формування інфраструктури аграрного ринку.

Початком його можна вважати 18 січня 1995 р. – дату прийняття Указу Президента України № 63/95 "Про заходи щодо реформування аграрних відносин", згідно з яким, селянам надали право самостійно розпоряджатися вирощеною сільськогосподарською продукцією, реалізуючи її за договорами через біржі, торгові та контрактові доми, заготівельні та посередницькі організації. У цей час створюються аграрні біржі, торгові доми, поступово формується аграрна ринкова інфраструктура, відпрацьовуються механізми вільного ціноутворення на сільськогосподарську продукцію і кредитування сільськогосподарських товаровиробників.

III. Концептуальний етап (1998-1999 рр.): у цей час опрацьовуються концепції аграрної реформи. Його початком можна вважати 29 квітня 1998 р., коли Указом Президента України затверджені Основні напрями розвитку агропромислового комплексу України на 1998-2000 роки. Власне цей документ і був однією з перших комплексних концепцій аграрної реформи й розвитку аграрного ринку. У цей час продовжує формуватися інфраструктура аграрного ринку, але вже на концептуальних засадах; запроваджується фіксований сільськогосподарський податок, який істотно зменшив податковий тягар на селян; закладаються основи диференційованого розвитку аграрного ринку.

IV. Радикальний етап (1999-2000 рр.): пов'язується з прийняттям реформаторського Указу Президента України від 3 грудня 1999 р. № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки". Радикальність реформ полягала в тому, що протягом короткого періоду колективні сільськогосподарські підприємства були реформовані і на їх базі створені приватні сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства, агрогосподарські товариства, сільськогосподарські кооперативи та інші суб'єкти аграрного права, засновані на приватній власності. Земельна частка (пай) відтепер стала цілком новою правовою категорією, новим об'єктом прав, який можна було здати в оренду, укласти інші господарські договори щодо неї.

V. Закріплюючий етап (2001-2002 рр.): для того, щоб закріпити позитивні результати аграрної реформи, вживаються заходи щодо її моніторингу і подальшого формування інфраструктури аграрного ринку. В цей час приймається Закон України від 18 січня 2001 р. "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років". Він передбачає формування механізму заставних закупок сільськогосподарської продукції (тобто можливості селян одразу продати продукцію державі та отримати кошти, а згодом, у разі її подорожчання на ринку, продати її іншому покупцеві, повернувши державі кошти й відшкодувавши витрати на її зберігання). Передбачається податкове стимулювання сільськогосподарського виробництва, пільгове кредитування та страхування, розвиток лізингу й фондового ринку. Важливою складовою аграрної реформи стає запровадження системи сільськогосподарських дорадчих служб. Приймаються укази Президента України від 8 серпня 2002 р. № 694/2002 "Про заходи щодо прискорення розвитку аграрного ринку" і від 8 серпня 2002 р. № 695/2002 "Про заходи щодо розвитку іпотечного ринку в Україні".

VI. Комплексний етап (2003 – 2004 р.р.). пов'язаний з Комплексною програмою розвитку аграрного ринку України на 2003-2004 роки, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2003 р. № 271. Програма має комплексний характер і передбачає: формування інфраструктури аграрного ринку; розвиток сільськогосподарських дорадчих служб для забезпечення ринкової просвіти селян; забезпечення застосування високих інноваційних технологій у сільському господарстві; розвиток аграрної науки; виставкової та маркетингової діяльності та розв'язання цілої низки інших проблем. Ця програма дійсно має комплексний характер, оскільки грунтується на визначеній концепції аграрного ринку і охоплює різні аспекти його формування.

VIІ. Стратегічний етап (з 2004 р. і до сьогодні). Пов'язаний з прийняттям ряду нормативно-правових актів, спрямованих на закріплення принципу пріоритетності розвитку агропромислового комплексу та соціального розвитку села, а саме:

Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24 червня 2004 року;

Закону України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» від 18 жовтня 2005 року;

Указу Президента України «Про заходи щодо розвитку аграрного ринку» від 30 серпня 2004 року;

Положення про Аграрний фонд, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 2005 р. N 543;

Статуту Аграрної біржі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2005 р. N 1285.

Законом України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» закріплено, що державна аграрна політика спрямована на досягнення таких стратегічних цілей:

• гарантування продовольчої безпеки держави;

• перетворення аграрного сектору на високоефективний, конкурентоспроможний на внутрішньому та зовнішньому ринках сектор економіки держави;

• збереження селянства як носія української ідентичності, культури і духовності нації;

• комплексний розвиток сільських територій та розв’язання соціальних проблем на селі.