Тема 4.

Правове становище суб’єктів аграрного права

План лекції

1. Поняття і класифікація суб’єктів аграрного права.

2.Особливості правового статусу суб'єктів аграрного господарювання.

3. Загальні засади створення та ліквідації суб'єктів аграрного господарювання.

1. Поняття і класифікація суб’єктів аграрного права

Суб'єктами аграрного права є державні органи, до компетенції яких належить регулювання сільського господарства в Україні, юридичні особи всіх форм власності, громадяни (іноземні громадяни) та особи без громадянства, що господарюють на землі, а також займаються виробництвом, переробкою, реалізацією сільськогосподарської продукції та обслуговуванням сільсько-господарських товаровиробників.

Суб'єктів аграрного права можна умовно поділити на три великі групи;

1. суб'єкти організаційно-господарських повноважень у сфері управління господарською діяльністю.

2. суб'єкти аграрного господарювання:

3. фізичні особи, які господарюють на землі для задоволення особистих потреб у сільськогосподарській продукції.

Суб'єктів аграрного господарювання можна класифікувати за різними критеріями.

1. За порядком створення:

   1. юридичні особи приватного права – створюються на підставі установчих документів відповідно до ст. 87 ЦК.

   2. юридичні особи публічного права – відповідно до ст. 81 ЦК, юридичні особи публічного права створюються на підставі розпорядчих актів органів влади.

2. За спеціальною правоздатністю та функціями:

   1. засновані на приватній, державній та комунальній формах власності юридичні особи або інші підприємницькі структури, які не мають статусу юридичної особи.

   2. підприємницькі структури, діяльність яких заснована на різних формах власності та організаційно-правових формах, а правосуб'єктність і статутна діяльність спрямовані на забезпечення сучасної виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників.

   3. підприємницькі структури, правосуб’єктність і статутна діяльність яких спрямована на надання різноманітних фінансово-кредитних, страхових, комерційних, посередницьких та інших послуг для забезпечення підприємницької діяльності сільськогосподарських товаровиробників.

3. за способом утворення (заснування) та формування статутного фонду:

   1. унітарні підприємства;

   2. корпоративні підприємства.

4. за кількістю працюючих та обсягом валового доходу (ч. 7 ст. 63 ГК):

   1. малі підприємства;

   2. великі підприємства;

   3. середні підприємства.

5. за організаційно-правовою формою:

   1. сільськогосподарські підприємства;

   2. сільськогосподарські кооперативи;

   3. господарські товариства;

   4. фермерські господарства.

2. Особливості правового статусу суб'єктів аграрного господарювання.

Особливості правосуб'єктності суб'єктів аграрного господарювання:

1. Комплексність правосуб'єктності, яка полягає в тому, що суб’єкти АП є учасниками цивільних, земельних, трудових, організаційно-управлінських (адміністративних), фінансових та інших правовідносин.

2. Діяльність суб'єктів аграрного господарювання спрямована на задоволення матеріальних, духовних та інших соціальних потреб їхніх членів або учасників (акціонерів). Головна мета такої діяльності, як правило, – отримання прибутку. Звідси випливають і особливі завдання діяльності вищеназваних суб'єктів, якими є виробництво, переробка й реалізація сільськогосподарської товарної продукції (продуктів харчування та сировини).

3. Особливе державне регулювання сільського господарства, яке в сучасних умовах здійснюється переважно економічними методами. Серед них можна назвати ціноутворення, пільгове кредитування, оподаткування, страхування, державні закупівлі, державні заставні операції, економічні санкції, методи встановлення гарантованих фіксованих цін, заставних ставок, державних закупівельних цін та ін.

4. Договірні відносини між сільськогосподарськими товаровиробниками й державою у сфері реалізації сільськогосподарської продукції для державних потреб регулюються спеціальними нормативними актами та особливим видом договору – договором контрактації сільськогосподарської продукції.

5. Усі суб'єкти аграрного господарювання використовують землі сільськогосподарського призначення та інші природні ресурси. Тому їх статус формується також з урахуванням прав і обов'язків, притаманних виключно землевласникам та землекористувачам (користувачам природних ресурсів).

6. Правосуб'єктність сільськогосподарських підприємств має певні особливості в сфері трудових відносин, а виробництво сільськогосподарської продукції – сезонний характер і безпосередньо залежить від природно-кліматичних умов, в яких здійснюється господарювання.

Особливості правосуб'єктності аграрних підприємств кооперативного типу:

• недержавна форма власності;

• визначальний правовий інститут підприємств цього типу - право членства;

• джерела капіталу: членські внески, прибутки, реінвестиція всієї або частини економії;

• зобов'язання громадян, які входять до підприємства:

а) обов'язкове - особиста праця;

б) можливе - пайовий внесок;

• особиста трудова участь членів у спільній виробничій або іншій господарській діяльності в аграрному секторі;

• управління і контроль за діяльністю підприємства членами здійснюється особисто за принципом “один член - один голос”;

• виконавчий орган очолюється головою обраним із членів цього підприємства;

• керівник після звільнення залишається членом підприємства і має всі права члена;

• форма розподілу прибутків - нарахування залежно від трудової участі;

• розподіл прибутків між працівниками обов'язковий;

• наявність інституту кооперативних виплат і виплат на паї

Порівняно із сільськогосподарськими кооперативами особливість фермерських господарств полягає у таких головних ознаках:

• членство засноване виключно на родинних та/або сімейних зв'язках;

• спільна сумісна власність членів господарства на його майно (якщо інше не обумовлено в договорі між ними);

• можливість створення господарства однією особою;

• право на створення такого господарства має виключно дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, має відповідну кваліфікацію та пройшов конкурсний відбір тощо.

Особливості правосуб'єктності аграрних підприємств корпоративного типу:

• недержавна або державна форми власності;

• визначальні правові інститути - інститут засновництва/участі та інститут корпоративних прав;

• джерела капіталу: внески інвесторів, прибутки, реінвестиція всій або частини прибутку;

• зобов'язання акціонерів або учасників, які входять до підприємства:

а) обов'язкове - об'єднання учасниками (акціонерами) своїх капіталів (майнових внесків);

б) необов’язково - особиста трудова участь акціонерів (учасників) у діяльності господарського товариства;

• управління і контроль за діяльністю підприємства здійснюється за принципом «одна акція - один голос або одна частка - один голос»;

• управління і контроль може здійснюватися не тільки особисто, але й передовірятись;

• виконавчий орган очолюється будь-якою фізичною особою за контрактом;

• керівник після розірвання контракту позбавляється можливості офіційного впливу на акціонерів чи учасників;

• форма розподілу прибутків - виплата дивідендів на акції або частки;

• розподіл прибутків між працівниками не обов'язковий і можливий тільки за рішенням вищого органу управління.