3. Договірні відносини у сфері насінництва.

Договори у галузі насінництва можна класифікувати наступним чином:

а) договори про виробниче співробітництво з впрошування цінних зернових культур;

б) договори про спільну діяльність (без утворення юридичної особи) з виробництва визначеної продукції рослинництва;

в) договори про спільну діяльність (з утворенням юридичної особи – кооперації) для виробництва сільськогосподарської продукції;

г) договори про сортовипробування сільськогосподарських культур;

д) договори із фермерськими господарствами на виробництво визначеної продукції на землях цих господарств при співробітництві інших підприємств (насінницьких господарств);

є) інші договори у сфері виробництва аграрної продукції.

Система договорів на реалізацію продукції насінництва обумовлена специфікою суспільних відносин, які складаються у насінництві.

По-перше, об'єктом зобов'язань за договорами є особлива продукція, що характеризується:

а) недопущенням заміни сортової чистоти і зміни посівних якостей, кондицій насіння;

б) особливими умовами збереження, транспортування;

в) проведенням необхідної хімічної обробки після її одержання й ін.

По-друге, особливість правовідносин у цій сфері виявляється у ціноутворенні на неї. Така особливість обумовлена тим, що ціни на категорії насіння зернових культур (залежно від їх видів – озима (ярова) пшениця, жито, ячмінь) встановлюються не тільки в залежності від попиту і пропозиції, часу, року, місця реалізації, а й у визначених випадках – від встановлених державою закупівельних цін.

По-третє, відносини з реалізації високопродуктивного насіння регулюються значним масивом нормативних актів, що належать до різних галузей права.

Договори, що використовуються у процесі реалізації продукції насінництва, мають як загальні ознаки, так і специфічні риси, обумовлені особливостями характеру відносин обміну, юридичним становищем сторін у договорі.

Загальними ознаками цих договорів є:

об'єкт – конкретний вид продукції насінництва;

сторони – однією із сторін договорів є суб'єкт насінництва (спеціалізоване насінницьке господарство), а іншою, як правило, сільськогосподарський товаровиробник;

мета – перехід права власності від однієї особи до іншої; задоволення взаємних майнових інтересів;

консенсуальність договорів;

оплатність договорів.

Однак зберігаються й особливості договору кожного виду, використовуваного при виробництві і реалізації продукції насінництва.

4. Договори на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт у сфері сільського господарства.

Можливість використання договірної форми (контракту) у сфері науково-технічної діяльності зумовлена тим, що результати цієї діяльності є об'єктами права власності створювачів (розробників) науково-технічної продукції, якщо інше не передбачене законом або договором. Цими об'єктами розробники можуть вільно користуватися й розпоряджатися, зокрема передавати іншим особам на договірній основі.

У гл. 62 ЦК «Виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт» розглянуті 2 види договорів, які є близькими, але мають суттєві розбіжності як у предметі договору, так і правовому регулюванні.

Договори на виконання науково-дослідних робіт	Договори на виконання дослідно-конструкторських і технологічних робіт
1. За характером результатів:
Наукові результати – нове знання, одержане в процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях наукової інформації у формі звіту, наукової праці, наукової доповіді, наукового повідомлення, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо.	Науково-прикладний результат – нове конструктивне чи технологічне рішення, експериментальний зразок, завершене випробування, розробка, яка впроваджена або може бути впроваджена в суспільну практику (у формі звіту, ескізного проекту, конструкторської або технологічної документації та ін.).
2. За метою виконаних робіт:
Метою науково-дослідних робіт є науковий результат, який може мати як позитивний (підтвердження певних гіпотез, виявлення зв'язків, закономірностей тощо), так і негативний характер (висновок про неможливість отримати певний результат, підтвердження принципового висновку про неможливість якогось явища тощо).	Під час виконання дослідно-конструктор-ських і технологічних робіт результат має бути обов'язково позитивним. Відсутність позитивного результату має розцінюватись для другої групи договорів як відсутність належного результату, тобто невиконання договірного зобов'язання.
3. За наслідками невиконання договору:
Діє правило ч. 1 ст. 899 ЦК: якщо в ході їх виконання виникла неможливість досягнення результату внаслідок обставин, що не залежать від виконавця, замовник зобов'язаний оплатити роботи, виконані до виявлення неможливості отримати передбачені договором результати.	Тут діє інше правило: якщо в ході цих робіт з'ясовується неможливість досягнення результату через обставини, що виникли не з вини виконавця, замовник зобов'язаний відшкодувати витрати виконавця.
3. За можливістю залучення субвиконавців:
Ці договори передбачають їх творчий характер, який часто ґрунтується на особистих знаннях та здібностях науковця чи творчої групи, а також на тому, що саме ця конкретна особистість (групи науковців) є вирішальним фактором укладення договору. Тому, за договором, провести науково-дослідні роботи виконавець має особисто.	У цій групі договорів особистий характер та відповідний інтерес до виконання договору не передбачається, тому виконавець має право залучати до виконання договору інших осіб (субвиконавців), що є, зокрема, бажаним в разі значного обсягу цих робіт (абз. 3 ст. 893 ЦК).

Умовами договорів на виконання зазначених видів робіт є:

• напрям (напрями) дослідження;

• сформульований відповідно до завдання замовника очікуваний кінцевий результат науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт;

• права сторін щодо використання продукції та розпорядження нею;

• умови конфіденційності;

• умови, необхідні для впровадження цієї продукції, сфери її застосування, масштаби та обсяги впровадження;

• назва кожного етапу (розділу) із зазначенням визначених у договорі результатів роботи в цілому й на кожному етапі (розділі);

• умови матеріально-технічного забезпечення науково-пошукових, дослідно-конструкторських, технологічних робіт;

• вартість науково-технічної продукції (договірна ціна на таку продукцію має встановлюватися на стадії укладення договору).