5. Модель "Мак-Кінсі 7с"
У 1980-ті роки однією з найпопулярніших теорій у межах системного підходу стала концепція "7С". Вона розроблена двома парами дослідників, які співробітничали з консультаційною фірмою "Мак-Кінсі", тому іноді в літературі її називають моделлю "Мак-Кінсі 7С". Першу пару склали Томас Пітере і Роберт Уотерман — автори відомої книги "У пошуках ефективного управління" і другу пару — Річард Паскаль і Ентоні Атос, автори не менш відомої праці "Мистецтво японського управління: посібник для американських управляючих".
Дослідження зазначених спеціалістів в галузі управління привели їх до висновку, що ефективна організація формується на базі семи взаємозалежних складових, зміна кожної з яких потребує відповідної зміни решти шести. Оскільки англійською мовою назва всіх цих складових починається на "S", ця концепція (модель) дістала назву "7С".
Її ключовими складовими є:
1) стратегія - плани і напрями дії, які визначають розподіл ресурсів, а також фіксують зобов'язання здійснити певні дії у часі для досягнення поставлених цілей;
2) структура - внутрішня композиція організації, що відбиває її розчленовування на підрозділи, ієрархічну субординацію цих підрозділів у поділі влади між собою;
3) системи - процедури і рутинні процеси, що відбуваються в організації;
4) штат - важливі групи кадрів, що існують в організації, охарактеризовані за віком, статтю, освітою тощо;
5) стиль - спосіб, яким керівники управляють організацією; сюди ж належить організаційна структура;
6) сума навичок - відмітні можливості ключових фігур в організації;
7) спільні цінності - зміст і утримання основних напрямів діяльності, які організація доводить до своїх членів.
Відповідно до даної концепції, тільки ті організації можуть ефективно функціонувати і розвиватися, в яких менеджери здатні забезпечувати гармонійний стан системи, що складається з зазначених семи компонентів.
Взаємозв'язок основних чинників розвитку показано на схемі (рис. 1):
Значення моделі "Мак-Кінсі 7С":
Модель демонструє важливість для планування не тільки розроблення фінансових показників, а й урахування якості роботи і кваліфікації працівників, тобто навичок, а також людських відносин і особистих потреб учасників організації, виражених у поняттях "спільні цінності" і "культура організації"".
2. Модель визначає послідовність внутрішніх дій організації після прийняття певної стратегії:
а) планування двох основних внутрішніх чинників організації—необхідних навичок і культури, що відповідають обраній стратегії;
б) установлення вторинних від навичок і культури елементів: структури, системи, штату (працівників), стилю.
3) Значення моделі "Мак-Кінсі 7С" полягає насамперед у тому, що планування тут розуміють не тільки як процес створення формальних схем і сукупності кількісних показників, а й як установлення зв'язку і згоди між працівниками, погодження їхніх інтересів, урахування всіх аспектів діяльності людини на підприємстві.
На жаль, методика і моделі системного аналізу, у тому числі і модель "Мак-Кінсі 7С", не завжди забезпечували досягнення бажаних цілей.
Більше того, в умовах сучасної науково-технічної революції внутрішнє середовище організації на противагу попередньому порівняно плавному, розміреному і цілком визначеному перебігу подій увесь час стрімко змінюється, причому найчастіше різко і найнесподіванішим чином.
У цих умовах теорія загальних систем з її абстрактним пошуком паралелей у різних дисциплінах з метою інтеграції знань (теорії) і практики не сприяла досягненню результатів як менеджерами, так і вченими. І одні і другі вимагали конкретних ідей. Менеджери для того, щоб перетворити їх у результати, учені - щоб їх виокремити і вивчити. Теорія загальних систем і заснований на ній системний підхід такої конкретності не давали.