2. Системний підхід у сучасному менеджменті

Таким новим підходом, пов'язаним із кількісною школою в управлінні, постав системний підхід до менеджменту. Його виникнення пов'язують з розвитком так званої теорії загальних систем, а також з багатоплановим, комплексним підходом до вивчення предмета менеджменту.

Теорія загальних систем

Термін "теорія загальних систем" був висунутий Людвігом фон Берталанфі (1901—1972) на семінарі в Чиказькому університеті в 1937 р., хоча поширення він набув лише в повоєнний період. Відомо, що в 1926 р. південноафриканський юрист і полководець Ян-Крістіан Сматс уже висунув ідею про цілісність різноманітних форм життя і виклав своє синергетичне уявлення про всесвіт, відзначаючи, що "організм складається з частин, але є не просто сумою цих частин".

Однак Берталанфі пішов далі існуючих уявлень про закономірності в природі, житті рослин і тварин, вийшовши за межі просто фізичних явищ життя. Він поставив завдання розробити системний теоретичний каркас для опису будь-яких відносин, що існують у реальному світі. На його думку, відповідні знання (наукові дисципліни) мають схожі риси, які можна подати у вигляді "моделі загальної системи". Проте жодна з наук не охоплює всієї сукупності знань, оскільки відбиває тільки певну частину реальності. Берталанфі шукав паралелі в різних дисциплінах, із тим щоб узагальнити їх у теоретичну структуру.

Результатом його пошуків стало виявлення рис, властивих усім наукам. І такими були названі: 1) вивчення цілого, або "організму"; 2) розуміння організму як "стійкого стану" його складових частин; 3) усі частини організму (системи) "відкриті" впливу свого оточення й, у свою чергу, впливають на оточення/

Висновки Берталанфі були використані для нових розробок. Американський учений Норберт Вінер (1894— 1964) заснував науку кібернетику (від грецького "КуЬегпеїіке", що означає "рульовий" або "керманич").

Кібернетика показала, що всі системи можуть бути сформовані так, щоб контролювати себе за допомогою комунікацій, що надають інформацію і допомагають організмові пристосовуватися до свого оточення. Але якщо кібернетичні устрої в різних машинах спроможні контролювати взаємодію елементів машин, то Вінер намагався зрозуміти механізм взаємовідносин між людиною і машиною і його вплив на суспільство.

Водночас з дослідженнями Вінера набула розвитку теорія інформації, її предмет — кодування, передавання і розшифровування повідомлень, ємності каналів і математичне вивчення зв'язку.

Англо-американський економіст Кеннет Боулдінг (народ. 1910) спробував з'єднати ідеї Берталанфі, кібернетику Вінера і теорію інформації в систему, необхідну спеціалістам для створення мови, за допомогою якої вони могли б спілкуватися. За Боулдінгом, саме теорія загальних систем "спрямована на створення каркасу (структури), на який треба нанизувати певні дисципліни і предмети у відповідному порядку ". Вона утворює теоретичну і філософську основу для вивчення різних рівнів системи, виявлення її відкритості і розроблення інформаційної бази. Інакше кажучи, теорія систем є способом мислення в управлінні.