
- •Догляд за хворим у ранній післяопераційний період
- •Догляд за післяопераційною раною
- •Догляд за серцево-судинною системою
- •Послідовність дій медсестри при блюванні (рис. 3.4)
- •Техніка проведення проносної клізми
- •Харчування хворих у післяопераційний період
- •Ентеральне харчування
- •Парентеральне харчування
- •Догляд за шкірою і слизовими оболонками
- •Техніка підмивання хворого (рис. 3 8)
- •Профілактика пролежнів:
- •Догляд за органами дихання
- •Оксигенотерапія
- •Догляд за сечовидільною системою
Оксигенотерапія
У післяопераційний період важким хворим часто доводиться проводити оксигенотерапію. Її можна здійснити шляхом централізованої подачі кисню, за допомогою кисневої подушки або кисневого балона.
При централізованій подачі кисню кисневі балони містяться в спеціальній кімнаті і через систему металевих трубок кисень надходить на дозиметри, де він зволожується і через носовий катетер (рис. 3.10) або носову канюлю подається хворому.
Техніка введення носового катетера
1 Одягніть гумові рукавички. 2. Прокип'ятіть катетер і змастіть його стерильним вазеліном.
3 Введіть катетер у нижній носовий хід і далі в глотку - на глибину 15 см Кінчик введеного катетера повинно бути видно при огляді зіва.
4 Зовнішню частину катетера зафіксуйте за допомогою лейко-пластиру на щоці, щоб він не опустився в стравохід.
5 Відкрийте кран дозиметра і подавайте кисень із Швидкістю 2-3 л/хв, контролюючи швидкість за шкалою.
Техніка введення носової канюлі
1. Одягніть гумові рукавички.
2. Вставте кінці канюлі в ніздрі пацієнта.
3. За допомогою еластичної пов'язки (фіксатора) для голови зафіксуйте канюлю так, щоб вона не викликала у пацієнта відчуття незручності.
4. Закріпіть носову канюлю до джерела зволоженого кисню з потрібною концентрацією і швидкістю його подачі.
5. Забезпечте достатню рухомість кисневих трубок і прикріпіть їх до одягу.
6. Перевіряйте стан канюлі через кожні 8 год, спостерігайте за тим, щоб зволожувальна ємність була постійно повною.
7. Періодично оглядайте слизову носа І вушні раковини пацієнта для виявлення можливих подразнень шкіри.
У невеликих лікарнях, де немає централізованої подачі кисню, його можна подавати безпосередньо з кисневого балона, що міститься в палаті Кисень вибухонебезпечний, і тому при роботі з балонами потрібно дотримувати правил техніки безпеки:
1 Балон повинен бути встановлений у металеве гніздо і закріплений ременями або ланцюгом.
2. Балон повинен знаходитися не ближче 1 м від опалювальної системи.
3. Балон повинен бути захищений від прямого сонячного проміння.
4. Не можна допускати потрапляння масла на штуцер балона.
5. Випускати газ із балона (наприклад, у кисневу подушку) можна тільки через редуктор, на якому встановлений манометр, що дозволяє контролювати тиск кисню на виході.
6. Забороняється використовувати балони і редуктори, в яких закінчився термін експлуатації.
7. Забороняється змащувати руки жирним кремом при роботі з кисневим балоном.
Безпосередньо із балона кисень подається до хворого через апарат Боброва, де він зволожується. Для катетеризації носового ходу використовують катетери № 8-12 в яких робиться декілька допоміжних отворів
Оксигенація за допомогою кисневої подушки. Киснева подушка - це прогумований мішок, який має в комплекті гумову трубку з краном і мундштук. Вона вміщує від 25 до 75 л кисню, яким її заповнюють із кисневого балона Перед початком оксигенації мундштук обмотують 2-3 шарами вологої марлі, для зволоження кисню застосовують натрію гідрокарбонат або медичний спирт Потім мундштук щільно притискають до рота хворого і відкривають кран, за допомогою якого орієнтовно регулюють надходження кисню Вдих проводиться через мундштук ротом, а видих - носом Коли кількість кисню в подушці значно зменшиться, для збільшення його надходження необхідно натискати на подушку вільною рукою Після використання мундштук двічі протирають 3 % розчином перекису водню або 70° етиловим спиртом Цей спосіб оксигенації вважають найменш доцільним через великі втрати кисню, а також через неможливість точно і рівномірно його дозувати