Склад злочину (сукупність вказаних у Кримінальному кодексі ознак, наявність яких в певної події дозволяє вважати її злочином)

I. Об’єкт: суспільні відносини, яким спричинюється шкода.

1.Загальний: сукупність усіх суспільних відносин, яким спричинюється шкода (ст. 1 КК)

2.Родовий: частина загального об’єкту (випливає з назви розділу Особливої частини КК)

3.Безпосередній: частина родового об’єкту (випливає з назви статті, її диспозиції).

а) основний („вписується” у родовий, тобто відповідає назві розділу КК).

б) додатковий (обов’язковий чи факультативний).

Предмет: речі, явища, процеси, впливаючи на які, суб’єкт спричиняє шкоду суспільним відносинам (майно, послуги, відомості, що містять державну таємницю та ін.) Вказаний не у всіх статтях.

II. Об’єктивна сторона: (зовнішня сторона злочину).

1. Діяння (дія чи бездіяльність): єдина обов’язкова ознака об’єктивної сторони загального (абстрактного) складу злочину – вказана у кожній статті КК; решта ознак вказані не у кожної статті, тому їх називають факультативними ознаками об’єктивної сторони.

2.Наслідок: факультативна ознака загального (абстрактного) складу злочину. Якщо наслідок у статті не вказаний – такий склад називається „формальний”, якщо вказаний – „матеріальний”. Наслідком може вважатися тільки така шкода, що є у причинному зв’язку з діянням.

3. Час, місце, спосіб, засоби, обстановка вчинення злочину. Також факультативні ознаки об’єктивної сторони загального (абстрактного) складу злочину – вказані не у кожній статті.

III. Суб’єктивна сторона (внутрішня сторона злочину, ставлення особи до вчинюваного діяння та його наслідків).

1. Вина (ставлення особи до вчинюваного діяння та його наслідків, виражене у формі умислу або необережності)

а) умисел (ст.24):

прямий: особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

непрямий: особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

б) необережність (ст.25):

самовпевненість: особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення

недбалість: особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити.

В деяких складах вина може бути подвійною (змішаною, комбінованою): Щодо діяння – умисел, щодо наслідку – необережність (наприклад, ст. 134 – незаконне проведення аборту); або щодо першого наслідку – умисел, щодо другого (похідного) – необережність (наприклад, ч. 2 ст. 121 – тяжке тілесне ушкодження, що потягло смерть).

2.Мотив (спонукання, якими керується особа, коли становить перед собою певну мету)

3. Мета (уявлений результат, до якого прагне особа).

Мотив і мета вказані не у кожної статті, тому вони називаються факультативними ознаками суб’єктивної сторони загального (абстрактного) складу злочину.

IV. Суб’єкт (ст. 18) –

1.фізична (не юридична!) особа ( тобто людина)

2. осудна особа (ст. 19)

3. особа що досягла віку 16 або 14 років (ст. 22).

Суб’єкт може бути спеціальним (коли у ст. Особливої частини вказані певні ознаки щодо суб’єкту (наприклад, лікар, службова особа, особа, що зобов’язана піклуватися про потерпілого та ін.).

Ознаки ч. 1 статті Особливої частини – конститутивні. Інші частини статті (якщо вони є) містять кваліфікуючи ознаки (наприклад, повторність, проникнення, тяжкі наслідки....).

Окремі статті мають „Примітку”, окремі - частину, де вказані умови звільнення від кримінальної відповідальності (наприклад, ч. 3 ст. 369 – Давання хабара; ч. 3 ст. 263 – Незаконне поводження із зброєю та ін.). Не забувати, що звільнити від кримінальної відповідальності можна тільки того, хто вчинив злочин. Таке звільнення – аж ніяк не реабілітуюча обставина.