2.5 Клімат Бойківщини

Клімат Бойківщини, як і всіх Укра­їнських Карпат,— помірно-континен­тальний. Водночас йому притаманні і певні локальні особливості, оскільки, як відомо, різні гірські місцевості від­значаються помітною диференціацією кліматичних режимів, залежною від висотної зональності, рельєфу, умов атмосферної циркуляції тощо.

Для Бойківщини на території Львівської області властивий помірно континентальний клімат. Середня температура січня −5 °C, липня від +18 °C у центральній частині області та до +12 °C в горах. Кількість опадів становить 750—1000 мм. [1, с.-31]

Розділ 3

Організація туристичного походу

Довідкові відомості про район походу

Львів — місто обласного підпорядкування в Україні, адміністративний центр Львівської області, національно-культурний та освітньо-науковий осередок країни, великий промисловий центр і транспортний вузол, вважається столицею Галичини та Західної України. За чисельністю населення — сьоме місто країни (станом на 1 лютого 2012 року у Львові проживало 757 795 осіб[1]).

Львів заснований королем Данилом Романовичем в середині 13 століття. Близько 1272 року місто стало столицею Галицько-Волинського князівства. В добу Середньовіччя Львів був важливим торгівельним центром. За австрійського панування місто стає осередком українського та польського національно-визвольних рухів. Після розпаду Австро-Угорщини був столицею Західноукраїнської народної республіки. До Другої світової війни належав Польщі, за Пактом Молотова — Ріббентропа анексований Радянським Союзом.

Історичний центр Львова занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. У місті знаходиться найбільша кількість пам'яток архітектури в Україні[2]. У 2009 році Львову надано звання Культурної столиці України[3]. Місто періодично посідає чільні місця в рейтингах туристичної та інвестиційної привабливості.

Стрий — місто обласного значення в Україні, центр Стрийського району Львівської області, один із найголовніших та найбільших транспортних вузлів Західної України, важливий економічний та культурний центр Львівської області. Місто розташоване в галицькому Передкарпатті, на лівому березі ріки Стрий. Населення міста — 60 154 осіб (лютий 2012)[2], площа — 16,95 км.². Місто є четвертим містом за населенням в області.

Перша згадка про місто датується 1385 роком, проте цілком очевидно, що місто є старішим, ніж офіційно вважається. Вже тоді місто згадується як центр волості. У 1431 році місто одним із перших серед українських міст отримує Магдебурзьке право. Майже всю свою історію Стрий був важливим торговим, оборонним та військовим центром. Відігравав значну роль у багатьох національно-визвольних змаганнях. Найбільше зростання Стрия відбувалося у другій половині XVII століття, сприяв розвиткові міста колишній стрийський староста, а відтак король Речі Посполитої Ян Собєський. У ті часи місто носило титул «Вільного королівського міста». Після Першого поділу Польщі відійшов до Імперії Габсбургів, пізніше Австро-Угорська імперія. З початком Першої світової війни Стрий стає місцем народження легіону «Українських січових стрільців». Під час українсько-польської війни 1919 року у Стрию був постій командування III Корпусу УГА. У 1920—1930-их pоках Стрий був одним із найактивніших осередків УВО й ОУН. В середині XIX століття місто перетворилося на значний залізничний та газовий центр, що сприяло швидкому розвитку міста. У міжвоєнній Польщі був центром повіту Львівського воєводства. За Пактом Молотова — Ріббентропа 1939 року відійшов до Радянського Союзу. Під час Холодної війни місто було важливим військовим центром Радянського союзу.

14 березня 1990 року (за СРСР) у Стрию, першому з українських міст, підняли національний символ — прапор України.

Дрого́бич — місто обласного підпорядкування в Україні, друге за населенням та економічним розвитком місто Львівської області, адміністративний центр Дрогобицького району (в який не входить). У 1939—1941 і 1944—1959 роках — центр Дрогобицької області.

Місто засноване наприкінці 11 століття. У 1340 році стало центром староства Перемишльської землі Руського воєводства Королівства Польського, згодом — Речі Посполитої Обох Народів. З 15 століття місто розвивалося, як, передовсім, ярмарковий і солеварний центр. Після Першого поділу Польщі відійшов до Імперії Габсбургів. В середині 19 століття перетворився на найбільший у Європі нафтовий центр, що сприяло швидкому розвитку міста. У міжвоєнній Польщі був центром повіту Львівського воєводства[3]. За Пактом Молотова — Ріббентропа 1939 року відійшов до Радянського Союзу.

Сьогодні місто відоме, як мала батьківщина Юрія Дрогобича, Івана Франка і Бруно Шульца. У місті діють численні нафтопереробні і солеварні підприємства.

Борисла́в — місто обласного підпорядкування Львівської області. Розташоване на півдні центральної частини Дрогобицького району, на річці Тисмениця. На сході межує з містом Трускавець, на півночі — з селом Попелі, та на заході — з селом Опака. До складу Бориславської міської ради входить також бальнеологічний курорт смт Східниця.

Стрі́лки — село в Україні, Стрийському районі Львівської області. Населення становить 1301 осіб. Орган місцевого самоврядування - Стрілківська cільська рада.

Са́мбір — місто обласного значення, районний центр Львівської області. Самбір лежить на лівому березі Дністра (через місто також протікає невелика річка Млинівка). Місто розташоване на перехрестi дорiг Львів-Ужгород і Дрогобич-Перемишль. Відстань до обласного центру Львівської області залізницею 78 км., автошляхами 76 км. Протяжність міста з південного заходу на північний схід — 10,5 км., а з північного заходу на південний схід — 4,5 км.

Площа міста становить 24 кв. км. Центр мiста (площа Ринок) розташований на висоті 305,96 м над рiвнем моря. В цілому географічне розташування Самбору є вигідним, оскільки через нього пролягали важливі дороги, що сполучали Східну та Західну Європу, Північну із Південною. Через місто Самбір проходить електрифіковані залізничні шляхи, магістральні ЛЕП і трубопроводи.

Технологічна карта маршруту

Паспорт маршруту

Вид туризму: велосипедний

Категорія складності: перша

Маршрут походу: м.Львів – м.Стрий – м.Дрогобич - м.Борислав – с.Стрілки – м.Самбір

Кількість учасників: 3

Терміни проведення: 1 - 10 травня 2012 р.

Довжина маршруту – 217 км.

Кількість днів – 10.

Організатор: туристичний клуб "Глобус"

Керівник – Леньо Х. М.

Учасники – Рабик Н.І, Тимків Т.І.

Дні	Дата	Ділянка маршруту	Відстань, км	Метео-умови
1	01.05.2012	м.Львів- м.Стрий	73,6 км	Сонячно, тепло
2	02.05.2012	м.Стрий-м.Дрогобич	29,5 км	Сонячно, потім мінлива хмарність
3	03.05.2012	м.Дрогобич- м.Борислав	69,7 км	Мінлива хмарність, іноді дощик
4	04.05.2012	м.Борислав- с.Стрілки	35,1 км	Сонячно, вдень хмарно
5	05.05.2012	С.Стрілки- м.Самбір	8,4 км	Сонячно, мінлива хмарність

Додаток

Туристичне спорядження

Туристичне спорядження поділяється на групове і особисте .Добір особистого і групового спорядження для туристського походу чи подорожі залежить від природніх умов ,регіону,тривалості походу,сезону,чисельності групи ,мети і завдань походу.

Основний принцип добору і комплектування туристського спорядження –брати з собою тильки те ,без чого не можна обійтися ,і нічого зайвого.Навіть досвідченімандрівники складають список необхідно.го спорядження і докладно його аналізують ,викреслюючи все зайве .

Головні вимоги до туристського спорядження – його міцність,легкість, надійність ,пристосованим до похідного укладу ,здатність створити максимально безпечні умови для подолання маршруту і збереження здоров’я учасників подорожі.

Намети.Останнім часом у продажі з'явилася велика кількість різноманітних наметів.Головним характеристикам ,яким повинні відповідати намети ,є:

-невелика вага;

-вітрозахисні властивості;

-вологозахисні властивості;

-невеликий об’єм у складиному стані;

-комплектність;

-оптимальна довжина(2 метри ) і висота (1,4-1,5метри);

-міцність матеріалу та окремих елементів намету;

За конструкцією намети умовно поділяються на такі:двоскатні ,тунельного типу,напівсфера.

На нашу думку ,найбільш комфортними є намети напівсфера.Якісною продукцією наметів відзначаються такі виробники,як:SALEWA,LOOP,HANNAN.

Для багатоденного походу важливою частиною є бівачне спорядження. Особливу увагу слід звернути увагу на посуд для приготування їжі.У поході оптимально мати три казанки на групу в яких одразу готують першу,друту страву і чай.Найкраще користуватися плоскими алюмінієвими відрами. Досвідчені туристи обов’язково беруть з собою вигнуті з міцного залізного дроту гачки та рогатки.При облаштуванні багаття дротяні рогатки забивають зверху у кілок а казанки підвішують на попетечину за допомогою гачків.

Сьогодні досить широко в туриських походах для приготування їжі використовуються пальники.За принципом дії вони поділяються на газові, бензинові та мультипаливні пальники.Кожний тип цих пальників має свої переваги та недоліки.Разом з цим до кухонного спорядження відносяться : набір кухонних ножів ,туристська сокира у чохлі ,ополоник для роздавання готової їжі,поліетиленова скатерка ,алюмінієва сковорідка,обробна дощечка з фанери,засоби для миття посуду ,сірники у водонепроникній упаковці, брезентові рукавиці.

Крім того до групового спорядження обов’язково слід віднести :медичну аптечку ,комплект ремонтного набору ,фото- та кіноапаратуру,ліхтарики, компаси,топографічні карти,мобільні телефони,GPS –вавігатор.

Особисте спорядження .Особисте спорядження як і групове для багатоденного походу слід ретельно підібрати .Туристське особисте спорядження повинно відповідати таким умовам :бути легким ,міцним, надійним ,зручним та простим у користуванні ,водонепроникним ,невеликим за габаритами.Крім того особисте спорядження повинно відповідати кліматичним умовам району подорожі та срокам її проведення.

Одяг туриста повинен бути легвим ,зручним ,відповідати погоднім умовам та порі року .Кількість одягу залежить від тривалості подорожі.У туриста завжди повинна бути запасна пара нижньої та верхньої білизни.У випадку,якщо подорож розрахована біьш як десять діб,треба взяти дві пари запосої натільної білизни.для пішого туриста зручніший за все на маршруті спортивний тренувальний костюм.Але для сирої вітряної погоди потрібна штормівка або куртка-вітрівка.

Незмінна річ у туристському поході поліетиленова накидка від дощу .Вона повинна захистити туриста від несприятливих погодніх умов .Туристам взимку потрібно взяти з собою теплий шерстяний светр ,просторі брюки з цупкої тканини ,шертяну шапочку .

В теплу пору року бажані шорти ,купальний костюм ,футболки з коротким рукавом ,панама від сонця .

Найбільш зручне взуття –це туристські черевики типу ”вібрам”.Черевики потрібно вибирати на розмір більші ,щоб в них вкласти додаткову устілку, надіти надіти дві шкарпетки прості ,шерстяні або вовняні.

Для багатоденного походу потрібно мати змінне взуття .В якості запасного взуття можуть бути кросівки .Використання кедів допустимо в тому випадку, коли вони взяті на розмір більші звичайного взуття .В період весняного бездоріжжя та осінніх дощів туристи беруть з собою резинові чоботи .

При виборі наплічників (рюкзаків) слід надати перевагу тим ,які виготовлені із міцної і цупкої тканини ,надійно прикріплені плечові ремені та невелику вагу .

Із великої кількості різновидів наплічників найбільш досконалим є антомічний.Він забезпечує добре прилягання по всій поверхні спини .Такі наплічники мають зручні зовнішні кишені ,бокові стяжки ,що дозволяють носити габаритні речі ,тубус,який служить для збільшення корисного об’єму, клапан ,що містить додатковий простір для речей .

При воборі наплічника треба знати ,що для юнаків він буде оптимальним з об'ємом 80-100 літрів ,а для дівчат 60-75 літрів.

Залежно від сезону та умов туристського походу підбираються спальні мішки.Вони бувають двох типів-так звані ”кокони” і “ковдри”.Останні мають суцільний замок – блискавку збоку і внизу.Спальні мішки розраховані на різні температурні режими.До особистого спорядження також включаємо : килимок(карімат) ,туалетний набір ,металеві – миску ,ложку ,кружку,аптечка, документи .

Нарешті все спорядження групове та особисте пакується у наплічник .[4,с.110-113].

Харчування в поході

Харчування виконує найважливішу функцію організму людини ,забезпечує енергією процеси життєдіяльності .Оновлення клітин і тканин також відбувається завдяки надходженню в організм з їжею пластичних речовин – білків ,жирів ,вуглеводів і мінеральних солей .Їжа є також джерелом утворення ферментів ,гормонів та інших регуляторів обміну речовин в організмі. Правильно організоване харчування є одним з основних чинників ,що визначають здоров’я людини,опірність організму несприятливим впливам навколишнього середовища.

Основним джерелом енергії є вуглеводи ,які дають 70-75 відсотків необхідної енергії.Білки і жири використовуються для пластичних процесів ,завдяки яким відбувється формування нових клітин ,утворення травних соків й інших речовин,необхідних для повноцінного обміну.Участь білків та жирів в енергеничному балансі організму складає 25-30 відсотків.

Найважливішим принципом збалансування є визначення правильного і обгрунтованого співвідношення основних харчових і біологічно активних речовин. Співвідношення білків,жирів і вуглеводів за ваговими характеристиками рекомендовано 1:1,2:4,6, тобто на 1г білка повинно припадати 1,2г жирів і 4,6г вуглеводів .

Як правило, у походах дотримуються триразового харчування .Сніданок слід готувати калорійним ,але не важким .Під час походу з зупинкою на короткий привал туристи одержують заздалегідь приготовлені бутерброди.Обід має бути з трьох страв .Вечерю готують з таким розрахунком ,щоб до того,як лягти спати, туристи не проголодалися.

Забезпечення продуктами необхідно розраховувати виходячи із середньої норми продуктів на людину в день .При цьому слід враховувати можливість поповнення їх запасів у поході .Так ,набір продуктів для походу в малонаселеному районі буде іншим ,ніж під час подорожі на території з високою густотою населення .

Продукти	У натуральному вигляді	У сухому вигляді	Енергетична цінність. Ккал
Хлібобулочні вироби	300	150	660
Печиво	50	50	200
Крупи й макаронні вироби	120	120	400
Картопля	200	50	180
Супові консерванти	60	60	180
Цукор	120	120	380
М’ясопродукти	150	100	350
Молоко	70	50	120
Жири	160	120	800
Інші продукти(овочі ,сіль,чай, кава,сухофрукти,кисіль,какао, риба).	440	300	330
Всього	1670	1100	3700

Висновок

На основі проведених досліджень, можемо зробити висновки, що етнографічний район Бойківщина вирізняється багатством туристсько-рекреаційних ресурсів, що дає потужні можливості для розвитку тут туризму.

За сучасним адміністративно-територіальним поділом Бойківщина охоплює південно-західну частину Рожнятівського і майже весь Долинський (за винятком його північної окраїни) райони Івано-Франківської області, Сколівський, Турківський, південну частину Стрийського, Дрогобицького, Самбірського та більшу частину Старосамбірського районів Львівської області, північну частину Міжгірського і Великоберезнянського та весь Воловецький райони Закарпатської області. Вона займає територію близько 8 тис. кв.км.

Бойківщина у межах Львівської області володіє всіма складовими туристсько-рекреаціних ресурсів. Важливим орографічним компонен­том є багата річкова система бойків­ської частини Карпат. Русла рік, рі­чок і численних потоків пролягають уздовж і впоперек гірських хребтів. Протікає ряд таких річок, найбільшими з яких є Дністер, Опір, Стрий, Сян. Виявлено багато родовищ і проявів лікувально-столових вод без специфічних компонентів, які за своїм хімічним складом та мінералізацією рекомендуються для лікування широкого спектру хвороб. Відомі свердловин мінеральної води типу «Нафтуся» та «Боржомі». Природно-заповідний фонд Бойківщини у межах Львівської області охороняється як національне надбання із встановленням особливого режиму охорони, відтворення і використання, розглядається як складова частина світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.

Наявність ресурсів сприяє розвитку туристичної галузі в регіоні. На території Бойківщини у межах Львівської області є всі можливості для розвитку таких видів туризму: спортивний, релігійний, водний, екологічний, сільський. На жаль, недостатньо розвинений діловий туризм, поганий стан молодіжного туризму, та й ті види, які мають біль-менш стійкі показники розвитку, немають підтримки з боку держави, а також фінансування.

Проте, розвиток галузі гальмують недостатня підтримка з боку держави, зокрема, недосконалість законодавчої системи в галузі туризму, недостатнє фінансування, результатом чого є часто незадовільний стан туристичної інфраструктури та ін.

Отже, Бойківщина – багатий самобутній край, де можливо, і потрібно розвивати туристичну галузь, яка має всі перспекти стати пріоритетною галуззю розвитку краю.

Список використаної літератури

1. Бойківщина :іст.-етнографічне дослідження.-К.:Наук.думка,1983.- 303с

2. Гори Гоцульщини.Путівник ,який об’єднує.Анджей Вельоха.Центральний осередок гірського туризму ПТТК.:Краків .-2006.224с

3. Івано-Франківщинатуристична.Бойківщина.Гуцульщина.Опілля.Покуття. Головн.упр.туризму і культури ОДА- Івано-Франківськ ,2007 – 33с.

4. Краєзнавство і туризм:навчальний посібник. Друге видання /Т.З.Маланюк.:Івано-Франківськ,2010.- 200с.

5. Прикарпаття: спадщина віків: Пам'ятки природи, історії, культури, етнографії / ред. М. Кугутяк ; ПНУ ім. В. Стефаника. - Л. : Манускрипт-Львів, 2006. - 567с

6. Рожнятівщина край Бойківський ,чарівний. – Рожнятів , 2001.-96с

7. Статистичний збірник „Івано-Франківщина, Україна, Світ за 2005 рік, Головне управління статистики в Івано-Франківській області, 2006. -613 с.

Інтернет джерела

1. http://ukrainaincognita.com/ivano-frankivska-oblast/nadvirnyanskyi-raion/nadvirna/pryrodnyi-zapovidnyk-gorgany

2. http://frtt.if.gov.ua/Ukr/turizm/strateg_do_2015

3. http://osvita.ua/vnz/reports/geograf/23331

4. http://www.br.com.ua/referats/Geografiya/127344-3.html

5. http://ww2.gov.if.ua/rojnyatynska/ua/1143.htm?1541959486=aa41f348aa29cd28647bf637448c7860]