2.3 Бальнеологічні ресурси Бойківщини
Води, які знаходяться нижче земної поверхні, відносяться до підземних вод. За хімічним складом, мінералізацією, вмістом специфічних компонентів та іншими ознаками серед підземних вод області виділяються - підземні води питного призначення, мінеральні води, природні розсоли, промислові води.
На Бойківщині виявлено багато родовищ і проявів лікувально-столових вод без специфічних компонентів, які за своїм хімічним складом та мінералізацією рекомендуються для лікування широкого спектру хвороб.
Поблизу Корчина на базі свердловин № 10 і № 19 мінеральної води типу «Нафтуся» розташований завод з розливу мінеральної води. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 28 грудня 1996 село відноситься до курортних. Враховуючи географічне положення, наявність значних запасів різноманітних мінеральних вод та вже діючу мережу туристичних баз і закладів відпочинку, район має значний рекреаційний потенціал.
У Турківському районі є багато різноманітних мінеральних джерел з водами типу "Нафтуся", "Боржомі", сірководневих та інших, район має великі можливості для розвитку санаторно-курортної мережі. Природним джерелам лікувальної "Нафтусі" характерне особливе поєднання розчинених органічних речовин і мікроелементів. Процентний вміст органічних речовин у водах різних відомих європейських курортів набагато менший, ніж у лікувальній "Нафтусі". Для порівняння - декілька цифр: середня густина органічних речовин у мінеральних водах Баден-Бадена - 0,6 г/л., Вісбадена - 1,2 г/л., Бад Кіссінгена - 3,1 г/л., Ціхосінека - 5,7 г/л. А середня густина органічних речовин нафтового походження "Нафтусі" - 23,1 г/л.
Східницьке родовще мінеральних вод — родовище мінеральних вод, розташоване Львівської області навколо та у смт. Східниця, що адміністративно підпорядковується Бориславській міській раді. Більшість джерел знаходяться на території Національного природного парку «Сколівські Бескиди». Тектонічна диспозиція родовища — Орівська скиба Скибової зони Українських Карпат. У Східницькому родовищі мінеральних вод налічується 38 джерел та 17 свердловин, з яких 10 джерел та 3 свердловини відкриті для відвідувачів.
2.4 Природно-заповідний фонд Бойківщини
Згідно Закону України "Про природно-заповідний фонд України" заповідними вважаються .ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторінгу навколишнього природного середовища.
Природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання із встановленням особливого режиму охорони, відтворення і використання. Він розглядається як складова частина світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.
До природно-заповідного фонду належать:
природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища;
штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва
Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення. [8, с.33]
Гордістю Сколівщини є національний природничий парк «Сколівські Бескиди», ландшафтний заказник «Бердо», державний історико-культурний заповідник «Тустань», 64 джерела мінеральних вод, що використовуються у харчовій промисловості.
Націона́льний приро́дний парк «Ско́лівські Бески́ди» — національний природний парк в Українських Карпатах. Розташований у південній частині Львівської області, в межах Сколівського і (частково) Турківського та Дрогобицького районів. Парк охоплює частини басейнів річок Стрий та Опір і займає площу 35 261 га, з яких 24 639,3 га передані парку в постійне користування.
Парк розташований в межах моноклінально-брилового низькогір'я Сколівських Бескидів і займає його північну частину. Абсолютні висоти на території парку — від 600 до 1260 м. Найвища точка — гора Парашка (1268 м). Переважають ландшафтні комплекси крутосхилого ерозійно-денудаційного лісистого низькогір'я. На території парку на річці Велика Річка розташований водоспад Гуркало, а на річці Кам'янці — Кам'янецький водоспад. На території парку розташований державний історико-культурний заповідник «Тустань», а також Східницьке родовище мінеральних вод. Пам’ятки природи поділяються на комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні.
Державних заповідників на території Бойківщини Львівської області немає, але потреба в їх організації є. Справа за науковцями-природниками, які мусять визначити відповідну територію,- обгрунтувати необхідність її заповідання і звернутися з клопотанням у відповідні державні органи.
Ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Бердо", загальною площею 1085,0га, оголошено Постановою РМ України від 02.11.1984р. № 434. Ландшафтний заказник "Бердо" створено з метою збереження унікального гірського ландшафту з цінними видами субальпійської рослинності, а також всього комплексу рослинного і тваринного світу.
Основними завданнями Заказника є:
- збереження цінного природного гірського ландшафту на макросхилах хребта Бердо, а також фрагментів природних ялинників на гребені хребта, майже повністю відсутніх у Стрийсько-Сянській Верховині;
- охорона букових пралісів, що майже не зазнали антропогенного впливу як еталони корінних лісів;
- збереження видів рослин, занесених до Червоної Книги України: цибулі ведмежої, лунарії оживаючої, шафрану Гейфеля, білоцвіту весняного, підсніжника білосніжного, а також рідкісних рослинних угруповань;
- збереження всього комплексу тваринного світу, де зустрічаються види тварин, занесені до Червоної книги України: кіт лісовий, рись, саламандра плямиста, тритон карпатський, а також інші рідкісні види: бурий ведмідь, олень благородний, дикий кабан;
- підтримка загального екологічного балансу в регіоні.
На території заказника знаходяться вікові букові праліси, вільхово-букове криволісся на верхній межі лісу з полонинами, різними типами лісу з участю бука, смереки, ялиці. В трав'яному вкритті наявна значна кількість рослин, занесених у Червону книгу України.
Регіона́льний ландша́фтний парк «Верхньодністро́вські Бески́ди» — об'єкт природно-заповідного фонду України, розташований у південно-східній частині Львівської області, біля кордону з Польщею. Парк перебуває у однойменній частині гірського масиву Східні Бескиди. Створений з метою збереження у верхів'ї басейну Дністра природних територіальних комплексів, цінних у науково-природничому, рекреаційному й туристичному напрямках. Дирекція ландшафтного парку перебуває у місті Старий Самбір, на вулиці Дрогобицькій, 2.
Площа природоохоронної території — 8356 га. Створений 8 жовтня 1997. Рельєф місцевості гірський, парк розташований у межах висот 600—1022 метрів над рівнем моря. Територія пролягає Магурським (730 м), Оровим (762 м), Магуро-Лімнянським (1022 м) хребтами. Їхня протяжність складає біля 10 кілометрів. Гребені хребтів хвилясті, крутизна схилів 15—25˚. Найбільшої висоти сягає гора Магура-Лімнянська — 1022 м. над рівнем моря.
Хребти поміж собою розділені поздовжніми долинами річок Лінинка, Мшанка, Тисовиця. Переважаючі ґрунти — дерново-підзолисті та гірсько-підзолисті.
Панівними типами рослинності в ландшафтному парку є листяні, хвойно-листяні ліси та післялісові луки. Завдяки «дощовій тіні» у верхів'ї басейну Дністра існують сприятливі екологічні умови для росту ялиці, яка формує змішані з буком, а іноді й чисті деревостани. У районі ландшафтного парку традиційно розвивалося гірське тваринництво. Через нестачу кормової бази букові ліси часто трансформувалися у післялісові луки та пасовища. У місцях припинення випасу луки заростають березою, ялівцем звичайним, вербою козячою та іншими піонерськими видами. Загалом тутешня флора налічує приблизно 600 видів судинних рослин. У лісах природного походження трапляються такі рідкісні види, занесені до Червоної книги України, як лілія лісова, беладонна звичайна, цибуля ведмежа, плаун колючий.
У лісах парку поширені характерні для Верхньодністровських Бескидів види тварин: гадюка звичайна, мідянка, саламандра плямиста. З рідкісних птахів поширені підорлик малий, пугач, лелеки білий та зрідка чорний. Серед великих ссавців у ландшафтному парку трапляються олень благородний та козуля європейська. Зрідка — вовк і куниця лісова.
У Трускавці відомо близько 19 санаторіїв і 20 пансіонатів, які можуть одночасно оздоровлювати до 15 тисяч осіб. А фахівці стверджують, що ці курорти розраховані на 340 тисяч осіб щорічно. Для прикладу: в 1990—1995 роках у цьому курортному містечку відпочивало 412—414 тисяч осіб. Нині ж ця цифра зменшилася до 165—180 тисяч. Вартість путівок у санаторії Трускавця різноманітна; скажімо, ціна найдешевшої сягає від 260 гривень, а от найдорожча обійдеться в 2,5 тисячі гривень.
Крім санаторіїв та пансіонатів місто-курорт Трускавець має 2 бювети мінеральних вод, 2 курортні поліклініки, 2 бальнеозокеритолікарні. Функціонують також міські лікарня та поліклініка. Працює ряд науководослідних лабораторій, зокрема: лабораторія експериментальної бальнеології Інституту фізіології ім. О. Богомольця НАН України, кафедра реабілітації та нетрадиційної медицини Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, курортний науковий реабілітаційний центр «Карпати Чорнобилю», реабілітаційний центр хворих на ДЦП «Еліта».