Тема 8. Вчення про буття

Матерія є причиною усіх причин,

не будучи сама обумовлена ніякою причиною.

Ф. Бекон.

План викладу і засвоєння матеріалу:

1. Сутність онтології

2. Філософський зміст поняття "світ"

3. Буття та його форми

4. Матеріальне та ідеальне

5. Поняття матерії

6. Види матерії

7. Структурні рівні матерії

8. Рух - спосіб існування матерії

9. Основні форми руху матерії

10. Простір і час як форми існування матерії

1. Сутність онтології

Онтологія - це вчення про буття, розділ філософії, в якому з'ясовуються фундаментальні проблеми існування, розвитку сутнісного, найважливішого. Поняття "онтологія" не має однозначного тлумачення у філософії. І це не випадково. Воно складне, змістовне, багатогранне. Існує принаймні три значення цього поняття:

По-перше, під онтологією розуміють ту частину філософії, яка з'ясовує основні, фундаментальні принципи буття, першоначала всього сутнісного. Саме поняття "онтологія" у перекладі з грецької мови означає вчення про суще, сутнісне, найважливіше (онто - суще, сутнісне, логія - вчення). Це вчення про світ, про першооснови буття, про субстанцію, матерію, простір, час, рух, причинність тощо.

По-друге, у марксистській філософії поняття "онтологія" вживається для з'ясування сутності явищ, що існують незалежно від людини, її свідомості (світ, матерія, рух, розвиток, його об'єктивні закони і т.д.).

По-третє, у західній філософії у поняття "онтологія" теж включають найзагальніші принципи буття, але вони розглядаються на рівні надчуттєвої, надраціональної інтуїції. Це так звана "трансцендентальна онтологія" Гуссерля, "критична онтологія" Гартмана, "фундаментальна онтологія" Хайдеггера тощо. Тобто найзагальніші принципи буття у такому розумінні з'ясовуються лише інтуїтивно, а не в процесі практичної, пізнавальної діяльності людини, взаємодії суб'єкта й об'єкта.

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що зміст поняття "онтологія" становлять основи, витоки, першоначала всього існуючого, найбільш загальні принципи буття світу, людини, суспільства. У понятті "онтологія" знаходить відображення та особливість цих основ, витоків та першоначал, що вони існують об'єктивно, тобто незалежно від людини і її свідомості. Все це становить сутність такого поняття, як "онтологія".

8.2. Філософський зміст поняття "світ"

Найважливішими, основоположними у філософії є поняття: "світ", "буття", "матеріальне", "ідеальне", "матерія", "рух", "простір", "час", "розвиток" та інші.

Фундаментальним, визначальним для будь-якої філософії є поняття "світ". Поняття "світ" - складне і багатоманітне. Згадаймо: предмет філософії, як ми вже знаємо, це відношення "людина-світ" - відношення людини (суб'єкта) до об'єкта - до того, що є для неї об'єктивним, незалежним від її свідомості. Це - природа, матерія, закони її розвитку тощо.

У нашому вжитку є поняття: "світ людини "—це внутрішній світ її існування (почуття, переконання, воля, віра, розум, ціннісні орієнтації і т. д.); "світ людського буття "- це зовнішній світ людини, її соціальне оточення: суспільно-економічні відносини, культурне середовище; "світ речей" - це речі, які ми маємо як наслідок предметної діяльності людини; "світ ідей", як у Платона, котрі нібито визначають "світ речей"; "символічний світ "- умовний світ символів, знаків математики, логіки, фізики, кібернетики тощо; "мегасвіт", "макросвіт", "мікросвіт" - ними позначаються рівні матеріальної дійсності (мегасвіт - матеріальні об'єкти надвеликих розмірів - галактика, планетні системи. Макросвіт - світ, в якому існує людина. Мікросвіт - матеріальні об'єкти, розміри яких не перевищують розмірів атомів, елементарних частинок); "потойбічний світ" - нереальний, вигаданий - "сакральний світ " (від лат. sасrum - священний, той, що стосується релігійного культу).

Далі. У філософії розрізняють також поняття "загальна картина світу", "наукова картина світу ", "світоглядна картина світу ", "світовідношення ", "світосприйняття ", "світовідчуття ", "світоспоглядання ", "світорозуміння ", "світогляд ". Ці поняття перебувають у зв'язку та єдності, однак між ними є і відмінності.

Поняття "загальна картина світу" означає синтез знань людей про природу і суспільство; "наукова картина світу" - це синтез природничих знань про світ, його походження, еволюцію; "світовідношення" - це спосіб самовизначення людини, її особистісного ставлення до світу; "світогляд ", "світоглядна картина світу ", а також такі світоглядні поняття, як "світовідчуття", "світосприйняття ", та інші - це форми самосвідомості людини, через які вона сприймає, відчуває, усвідомлює, освоює, оцінює зовнішній світ і світ свого буття.

Вживаються у філософії і більш загальні поняття світу такі, як "матеріальний світ", "духовний світ", "об'єктивний світ", "суб'єктивний світ" тощо. Тобто маємо різноманітні визначення, підходи, відтінки поняття "світ", яке є багатогранним і багатоаспектним.

Філософське розуміння світу є найбільш узагальненим, тому у такому розумінні поняття "світ " включає в себе все те, що охоплене (відображене) свідомістю людини як предметно-діяльної істоти. Світ - це єдність об'єктивної і суб'єктивної предметності. В цьому сенсі поняття "світ" виступає як універсальна предметність щодо якої людина визначається як суб'єкт, що створює свій власний світ - світ людини. Це означає, що:

"світ" є ціле, а людина - його частина;

"світ" є визначальним, а людина визначається ним;

"світ" існував до появи людини, остання ж виникає в результаті його еволюції;

"світ людини" грунтується на основі універсальної предметності, у якій виявляються її сутнісні сили як унікальної істоти, котра створює власний світ.

Важливою проблемою філософського усвідомлення світу є проблема його єдності. З давніх-давен філософи опікувались цією проблемою. Наприклад, уже відомий нам Геракліт вважав, що єдиним началом світу є вогонь: "світ єдиний із всього, не створений ніким із богів і ніким із людей, а був, є і буде вічно живим вогнем, що закономірно запалюється і закономірно згасає". Платон, як відомо, єдність світу вбачав в ідеальному началі ("світ ідей"). Гегель таким началом вважав, абсолютний дух, абсолютну ідею, абсолютний розум. Релігійна концепція єдності світу виходить з того, що його створив бог. Це-моністичні підходи до проблеми єдності світу (від грец. моно - єдиний, один). Є плюралістичний підхід до. проблеми єдності світу, коли в основі цього уявляють кілька начал (наприклад, воду, вогонь, повітря, землю тощо), і дуалістичний, коли визнають за рівноправні два начала - матеріальне й ідеальне (такою є, наприклад, філософська концепція Р.Декарта).

Однак єдність світу у філософському розумінні - не в ідеальному началі (оскільки ідеальне є продуктом мислення, свідомості людини, остання ж виникає внаслідок еволюції світу, який вже існував) і не в окремих, конкретних речах, і не в тому, що людина здатна мислити про світ як про щось єдине, а в його матеріальності, і це доведено сучасною наукою.