4. Ґендерне квотування як політична форма реалізації конституційного права рівності чоловіків і жінок

“Критична маса” представництва жінок у парламенті – визнаний світовою практикою рівень співвідношення (не менше 30 відсотків представників однієї статі). Таке співвідношення передбачає також представництво не менше 30 відсотків жінок у складі партійних та державних структур.

Ґендерні квоти – спосіб забезпечення представництва жінок у владних структурах, відповідно до якого правовим чином відводиться певна частина депутатських місць у парламенті для обрання жінок депутатами.

Ґендерні квоти взагалі можуть встановлюватися для обох статей. Але оскільки частка чоловіків у різних органах управління перевищує 90%, то позитивна дискримінація використовується переважно для встановлення ущемлених жіночих прав.

Введення ґендерних квот – явище тимчасове, засіб забезпечення рівних можливостей. З розвитком ґендерної культури жінок і чоловіків, з утвердженням їхніх рівних прав і можливостей у різних життєвих сферах потреба в ґендерних квотах об’єктивно відпаде не тільки де-юре, а й де-факто. В сучасних умовах ґендерні квоти – це вид позитивної дискримінації.

Під позитивною дискримінацією мається на увазі встановлена державою система пільг, заохочень, заборон і компенсацій, спрямованих на підвищення соціального статусу жінок.Квоти може законодавчо встановлювати держава. Тоді вони діють як державні ґендерні квоти, тобто законодавчо визначена кількість місць для статей при формуванні органів законодавчої, виконавчої або судової влад.Квоти можуть встановлювати й політичні партії, це партійні ґендерні квоти.

Партійні ґендерні квоти – схвалені певною політичною партією ґендерні принципи й підходи до формування представницьких партійних і державних органів, управлінських структур, за яких у списках кандидатів пропорційно та почергово представлені обидві статі (жінка – чоловік, жінка – чоловік і так далі за списком).

До партійного ґендерного квотування вдаються політичні партії багатьох країн світу. Такі квоти встановлюються до 50 відсотків.

Зокрема, 50%-відсоткову квоту для чоловіків і жінок у партійних списках встановили партія “Зелена альтернатива” Австрії, Соціалістична партія Бельгії, Ліберальні демократи та Робітнича партія Великої Британії, Партія лівих соціалістів Данії, Еквадорський революційний народний рух, Нова демократична партія Канади, Партія демократичного соціалізму Німеччини, Федерація зелених Італії, Революційна партія Мексики та інші.Ґендерне квотування також є політичною формою можливостей реалізувати конституційне право рівності чоловіків і жінок.

Воно спроможне:

• забезпечити долання ґендерної нерівноваги, віддаленості,дисбалансу, сприяти оновленню кадрів, складу політичної еліти країни;

• сприяти підвищенню значення в суспільстві державної соціальної політики, виробленню її стійких параметрів таіндикаторів розвитку;

• активізувати розширення рядів політичних партій додатковим членством, зацікавленим в оновленні їх діяльності;

• зміцнити принцип паритетності, співробітництва статей як у межах державних і партійних організацій, так і поміж ними.

• Упровадження квотування супроводжується й розв’язанням низки проблем, серед яких:

• питання про дефіцит жінок-практичних політиків;

• можливість виникнення “скляної стелі”;

• намагання чоловіків відібрати й допустити до влади тихжінок, з якими їм зручно працювати, які обстоюють їх інтереси й потреби, якими легко управляти, маніпулювати;

• протидія чоловіків щодо залучення жінок – політиків-професіоналів, які об’єктивно за своїми здібностями можуть загрожувати їм витісненням із займаних місць;

• протидія прийняттю рішень, в яких відбиті ґендерні проблеми;

• загострення суперечностей у політичних партіях між прихильниками й супротивниками ґендерної рівності тощо.

Практика свідчить, що завдяки квотуванню кількість жінок у законодавчих органах країни зростає. Останнім часом ґендерні квоти були застосовані в 76 країнах світу.

Світовий досвід розвинених країн світу (Швеція, Франція тощо) показав позитивні результати введення системи ґендерних квот до партійних списків (пропорційна виборча система) і пропорційної системи виборів представницьких органів державної влади.

У світовій практиці відомі приклади створення й діяльності жіночих політичних партій.

Створення жіночих політичних партій є, з одного боку, заявою жінок про свою готовність до політичної діяльності.

З іншого – виникнення жіночих партій також свідчить, що в країні загалом і в її політичній сфері зокрема наявна дискримінація за статевою ознакою, що існує ґендерна несправедливість, що такий стан справ став політичною проблемою, яку не розв’язують, зокрема, й інші політичні партії, і що потрібне політико-державне регулювання.

Жіночі політичні партії – це політичні організації з переважно жіночим (або тільки жіночим) членством, які створили жінки, щоб розширити свою участь у формуванні та діяльності державних владних структур, захистити політичні й інші права, досягти ґендерної рівності, встановити ґендерну справедливість у своїй країні та досягти розвитку ґендерної (паритетної) демократії.

Загалом жіночі партії можна охарактеризувати як явище вимушене й тимчасове.

Вони виникають тоді, коли влада або ігнорує ґендерну проблематику, або розв’язує її вкрай повільно й поверхово; коли в суспільстві переважають патріархальні традиції, а державна влада тяжіє до патріархальних форм управління,не встигаючи чи не бажаючи утвердити егалітарні форми в усіх життєвих сферах.Такі партії виникали в різні часи і в різних країнах світу. В

Україні, починаючи з 1997 р., Міністерство юстиції України зареєструвало низку політичних партій жіночого спрямування.

Серед них – партія “Жінки України”, Всеукраїнська партія “Жіночі ініціативи”, партія “Солідарність жінок України”, Всеукраїнське політичне об’єднання “Жінки за майбутнє” та інші, частина з яких вже припинила свою діяльність.

Жіночі партії стали спробою, намаганням вплинути на політичні процеси, серед яких виборчий є одним із найважливіших у розв’язанні проблеми ґендерної рівності.