2.2. Законодавство України про охорону прав на винаходи (корисні моделі)

Законодавство України про охорону прав на винаходи (корисні моделі) базується на Конституції України і складається із Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України цього Закону, Закону України “Про державну таємницю”, інших нормативно-правових актів України, що регулюють відносини, пов’язані з охороною прав на винаходи (корисні моделі), а також відповідних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені національними актами законодавства України про винаходи (корисні моделі), то застосовуються правила міжнародного договору.

2.3. Підстави набуття прав на винахід (корисну модель)

Права на винахід (корисну модель) набуваються на підставі:

• подання в установленому цим Законом порядку заявки (міжнародної заявки) на винахід (корисну модель) за умови їх відповідності вимогам цього Закону;

• рішення суду щодо встановлення власника майнових і (або) немайнових прав на винахід (корисну модель).

Крім того, майнові права на винахід (корисну модель) можуть набуватися на підставі:

• передання цих прав відповідно до цього Закону;

• переходу цих прав внаслідок припинення юридичної особи, в порядку успадкування.

Обсяг правової охорони на винахід (корисну модель) визначається формулою винаходу (корисної моделі), тлумачення якої повинно здійснюватися в межах опису винаходу (корисної моделі) та відповідних рисунків (креслень чи інших графічних матеріалів).

Правова охорона на винахід, об’єктом якого є процес одержання продукту, поширюється також і на продукт, безпосередньо одержаний із застосуванням цього процесу.

При цьому право на винахід, об’єктом якого є процес одержання біологічного матеріалу зі специфічними характеристиками, поширюється на біологічний матеріал, безпосередньо одержаний із застосуванням цього процесу, та на будь-який інший біологічний матеріал в ідентичній або відмінній формі та з такими ж характеристиками, одержаний із застосуванням біологічного в своїй основі процесу відтворення рослин та тварин.

Правова охорона на винахід, об’єктом якого є продукт, що містить або складається з генетичної інформації, поширюється на будь-який матеріал (за винятком організму людини на різних стадіях його формування та розвитку, а також простого відкриття одного з його елементів, у тому числі послідовностей або частин послідовностей гену), в який входить цей продукт та в якому міститься генетична інформація та виконує свою функцію.

2.4. Охорона програмного продукту

Патентування "у чистому вигляді" програмного продукту в якості винаходу законодавство України не допускає, але й прямо не забороняє. В останній редакції Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" комп'ютерні програми й алгоритми, на яких вони базуються, виведені з числа об'єктів, яким не надається патентна охорона. Таким чином, відтепер у патентному законодавстві України немає підстав для відмови в патентній охороні новому процесу функціонування комп'ютера за умови відповідності зазначеного рішення умовам патентоздатності. Однак, «Правила складання та подання заявки на винахід та заявки на корисну модель», затверджені наказом Міні¬стерства освіти і науки України № 22 від 22.01.2001 р., деталізують положення Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" і визначають вимоги до документів заявки. У п. 2.5. Правил наводиться перелік об'єктів, які не визнаються винаходами, в т. ч. це і комп'ютерні програми.

Об'єкт патентної охорони комп’ютерної програми – це алгоритм, тобто принцип чи метод вирішення конкретної задачі, на основі якого створена комп'ютерна програма. Необхідність охорони саме алгоритму доводиться в статтях фахівців, які погоджуються з тим що, саме він є кістяком будь-якої програми. Програма, яка написана відповідно до заданого алгоритму і введена в комп'ютер, створює послідовність електричних сигналів керуючого характеру, що визначають процес функціонування комп'ютера. Ця послідовність електричних сигналів сприймається комп'ютером безпосередньо, що свідчить про технічний характер процесу, який відбувається, і відповідає вимозі щодо технічного характеру задачі, яку вирішує винахід. Отже, саме патентна охорона може надати можливість охорони результатів інтелектуальної діяльності людини, яка розробила алгоритм послідовної взаємодії окремих частин комп'ютера, що обмінюються сигналами, закладений у програму.

Отже, можна сподіватися, що патентна охорона може бути надана щонай-менше способам керування сигналами, втіленим в алгоритмі, який є основою конкретної комп'ютерної програми. Відтепер для патентування алгоритму та побудованої на його основі програми немає необхідності вдаватися до обходу прямої заборони патентування. Це поширює сферу охорони програми, яка патентується, бо крім власне комп’ютерів‚ програми можуть використовува-тися в сучасній електронній побутовій техніці, промислових роботах, верстатах з програмним управлінням тощо.

При розгляді подібних заявок на винаходи експертизою, згідно пункту 6.8 "Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель" доцільно вимагати від заявника включати в текст заявки вихідний код програми (або його фрагмент), в якій використовується алгоритм, що заявляється. Таким чином, заявник підтвердить можливість здійснення винаходу, а суспільство зможе ознайомитися з вихідним кодом програми.

Властива механізму патентної охорони процедура експертизи могла б сприяти розвитку програмного забезпечення (ПЗ) і підвищенню його рівня, оскільки для того, щоб запатентувати нову програму, було б потрібно забезпечити її новизну і винахідницький рівень.

Патентна охорона могла б сприяти більш реальному ціноутворенню на ПЗ: нова запатентована програма повинна коштувати дорожче, ніж програма‚ термін дії патенту якої скінчився або має скінчитися у найближчому майбут-ньому (є приклади компаній, що дотепер продають програми для операційної системи DOS за досить високими цінами, хоча вони вже давно застаріли).

До недоліків патентної системи, насамперед, варто віднести складний механізм охорони, а також довгий період проходження експертизи заявки. Однак ця перешкода в теперішній час подолана шляхом можливості патенту-вання зазначеного об'єкта як корисної моделі. Крім того, є можливість приско-реного проведення експертизи. Мінусом патентної системи також є досить висока вартість патенту і необхідність його витребування у кожній країні.

Ще одним доводом супротивників патентування є твердження про можливу монополізацію ринку ПЗ великими компаніями, що буде гальмувати процес розвитку комп'ютерних технологій. Однак, розглянувши нинішню ситуацію на цьому ринку, можна побачити, що він вже досить монополізований найбільшими американськими компаніями (Microsoft, Oracle, Corel, Adobe).

Усе ПЗ‚ що створюється цими монополістами‚ поставляється на ринок лише в об'єктному коді, а вихідні коди зберігаються ними в таємниці і не розголошуються. Саме це гальмує розвиток комп'ютерних технологій (в тому числі і в Україні). Варто нагадати, що патент, як виключне право на технічне рішення, видається лише в обмін на розкриття суспільству сутності цього технічного рішення. Публікація алгоритму та вихідного коду програми в описі до патенту і могла б бути цим розкриттям. Разом з тим обмежений термін охорони програмного продукту забезпечував би перехід комп'ютерних програм у загальне надбання через 5-7 років, що‚ безумовно сприяло б вирівнюванню технологічного рівня розвитку комп'ютерних технологій у різних країнах.