Хід роботи

У внутрішню склянку калориметра внесіть 90мл дистильованої води, визначте її температуру ТІ = _________ і внесіть розраховану кількість досліджуваної солі (у кількості 1/20 моля у випадку NaCl або 1/40 моля у випадку №2804, (NH SO t), зваженої з точністю до 0,01г. Розчин у калориметрі перемішайте і після повного розчинення солі відмітьте

температуру розчину Т2 = _________. Тепловий ефект розчинення солі

обчисліть за формулою:

Q = 20 [т • 0,2 + (90 + а) • 1] (Т₂- Т,) кал, де а - наважка досліджуваної солі; m - маса внутрішньої склянки калориметра; 0,2 - теплоємність скла, кал/г»град; Т] - початкова температура рідини; 1₂ - кінцева температура рідини;

Висновок:

Контрольні питання та практичні завдання

Завдання 1. Налийте в три колби по 25мл води. Виміряйте температуру води. Зважте на технічних вагах по 10г повареної солі, азотнокислого амонію та їдкого натру. Потім засипте ці складові частини в колби (кожну речовину в окрему колбу), їдкий натр висипати дуже обережно! Наважки речовин енергійно розмішайте у воді та відмітьте температури одержаних розчинів.

1. Як змінюється температура розчинів їдкого натру, повареної солі та азотнокислого амонію?

2. Поясніть явища, що Ви спостерігали в процесі виконання дослідів.

Завдання 2. Визначити водяний еквівалент калориметра за допомогою КС1. Для проведення розрахунків скористайтеся довідниковим показником теплоти розчинення І моль КС1 у воді: ДН — - 4450 кал/моль.

Для цього:

1. Подрібнити в ступці сіль КС1 і взяти її наважку m (близько 10г)

2. Провести всі операції калориметричного досліду

3. Визначити зміну температури для досліджуваної солі: ТІ - початкова температура розчину; Т₂ - кінцева температура розчину

4. Розрахунки провести за наступними формулами.

Тепло розчинення наважки: Q = АН • m/МксІ > де АН — теплота розчинення Імоль солі КСЛ у воді; m - наважка солі КС1;

- молекулярна маса КС1.

Водний еквівалент даного калориметра: К = Q/ (Т₂ - ТІ)

Тема 1.2.: «Фазова рівновага та вчення про розчини» Лабораторна робота № з «Визначення коефіцієнта розподілу йоду між бензолом та водою»

Мста роботи: 1. Оволодіння уміннями проведення експериментальних досліджень.

2. Експериментальним шляхом навчитися визначати коефіцієнт розподілу йоду між бензолом та водою.

Реактиви, посуд і прилади: розчини йоду в бензолі різної концентрації (0,5%; 1%; 1,5%; 2%), дистильована вода, мірний циліндр ємністю 50мл, конічні колби ємністю 100мл – 5 шт., ділильна лійка з пробкою - 5 шт., однопроцентний розчин крохмалю, піпетка, 0,05н розчин тіосульфату натрію.

Теоретичне підґрунтя

Прикладом трьохкомпонентної системи є суміш, що складається із двох практично нерозчинених рідин і третьої речовини, що розподіляється між ними.

Наприклад, якщо в систему вода - бензол додати йод і перемішати, то йод буде знаходитись і в водному, і в бензольному шарі. Однак концентрація йоду в бензолі буде значно вищою, ніж у воді. Якщо додати ще певну кількість йоду, то концентрація його в кожному шарі зміниться, але відношення концентрацій у кожному шарі збережеться постійним. Німецький фізико-хімік В.Нернст у 1891 році це положення сформулював у вигляді закону:

Відношення концентрації третього компонента в кожній з двох рідин, які не змішуються, при даній температурі є величина постійна.

де k - коефіцієнт розподілу,

С₁, С₂ – концентрації третього компонента, відповідно, у першому та другому розчиннику.

На різній розчинності однієї і тієї ж речовини в рідинах, які не змішуються, оснований метод екстракції. За цим методом до розбавленого вихідного розчину додають другий розчинник, який не змішується з розчинником вихідного розчину, але в ньому розчиняється речовина, що вилучається. Із розведеного розчину розчинена речовина частково переходить у шар другого розчинника. Другий розчинник краще додавати невеликими порціями і декілька разів. Тоді екстракція буде повнішою.