Контрольні питання та практичні завдання

1. Перелічіть основні види стійкості дисперсних систем і дайте їм характеристику.

2. Що таке поріг коагуляції"? Як його реєструють?

3. Наведіть відомі Вам особливості явища при коагуляції золів електролітами.

4. Сформулюйте правило Шульце-Гарді.

5. Який іон електроліту має коагулюючу здатність?

6. Завдання. Визначте поріг коагуляції в присутності ВМС. Проведення досліду. У дві пробірки наливають по 4,5 мл води і

по 5 мл золю гідроксиду заліза (III). В одну пробірку додають 0,5 мл 0,25% розчину желатину, в іншу - 0,5 мл води. Вміст пробірок добре перемішують струшуванням. При струшуванні в пробірку почергово підливають краплинами концентрований (0,4 моль/л) розчин K2SC>4 до початку явної коагуляції. Відмітивши об'єми розчину солі, що викликали коагуляцію, розраховують значення порогів коагуляції. Треба мати на увазі, що розчин ВМС сам по собі може бути злегка каламутним.

Тема 2.5: «Структуроутворення в дисперсних системах» Лабораторна робота № 9 «Визначення в'язкості віскозиметром»

Мета роботи: 1. Оволодіння уміннями проведення експериментальних досліджень.

2. Дослідити залежність в'язкості від концентрації розчину і температури

Обладнання

Прилади: віскозиметр, термометр, секундомір, термостат (або водяна баня)

Посуд: колби і стаканчики з реактивами

Реактиви: 10, 20, 30, 40, 50% (за масою) водні розчини гліцерину, дистильована вода

Теоретичне підґрунтя

В'язкість, або внутрішнє тертя - це властивість рідин, а також газоподібних і твердих тіл чинити опір їх течії - переміщення одного шару тіла відносно інших під дією зовнішніх сил.

Фізична причина в'язкості полягає в тому, що внаслідок безладного теплового руху окремі молекули з шару, що рухається швидше, переходять у шар, що рухається повільніше. Вони затягують за собою молекули цього шару, які в свою чергу гальмують поступальний рух молекул шару, що рухається швидше.

Якщо перемішувати паличкою воду, цукровий сироп, соняшникову олію, мед або гліцерин, то при цьому буде відчуватися опір рухові палички. Величина цього опору для різних рідин буде різною, і залежить вона від хімічної природи рідини, тобто від сил міжмолекулярної взаємодії.

В'язкість рідин залежить від температури. При підвищенні температури в'язкість зменшується, рідина стає більш рухливою, тобто її текучість збільшується.

В'язкість для розчинів значною мірою залежить від їх концентрації, причому при підвищенні концентрації в'язкість збільшується, а при пониженні - зменшується.

Прилади для вимірювання в'язкості називають віскозиметрами. У капілярних віскозиметрах в'язкість визначають за об'ємом рідини, що

витікає за певний час із верхнього резервуара через капілярну трубку. У віскозиметрі Оствальда рідина витікає з резервуара під дією власної ваги. Відносну в'язкість можна визначити за часом протікання однакових об'ємів досліджуваної і стандартної рідини через один і той же капіляр. За стандартну рідину для - водних розчинів, звичайно приймають воду.

Для розведення розчинів розраховують відносну спрощеною за формулою:

де - час протікання розчину;

- час витікання води.

Вимірювання в'язкості проводять на ряді виробництв для фізико-хімічного контролю за технологічним процесом. Величина в'язкості дає можливість визначити готовність того чи іншого продукту.