МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра машинновикористаня,

мобільної енергетики та сервісу

технологічних систем

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

для проведення практичних занять

з курсу«Діагностування електрообладнання»

(для студентів спеціальності 6.100 102 «Процеси, машини та обладнання агропромислового виробництва»)

Житомир - 2012

Методичні вказівки підготували: к.т.н., доцент Савченко В.М., к.т.н., старший викладач Міненко С.В., асистент Борак К.В.

Методичні рекомендації розглянуті та схвалені на засіданні кафедри машиновикористання, мобільної енергетики та сервісу технологічних систем від ___ __________ 2012 р., протокол №___ .

Методичні рекомендації розглянуті та схвалені на засіданні інженерно-технічного факультету від ___ __________ 2012 р., протокол №___ .

Рецензенти:

ВСТУП

Дисципліна "ДІАГНОСТУВАННЯ ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ" охоплює широке коло різних взаємопов'язаних питань з технічної діагностики машинно-тракторного парку, вивчає шляхи і методи діагностування електричних систем для створення високої працездатності машинно-тракторних агрегатів в різних умовах експлуатації. Прийнята система діагностування є комплексом взаємопов'язаних завдань, які направлені на виявлення і попередження несправностей і відмов машин, які виникають в процесі експлуатації.

При підготовці кваліфікованих спеціалістів з технічного сервісу важливе місце займає формування системи знань з розкриття сукупності тих закономірностей, їх взаємозв'язку і взаємообумовленості, які пояснюють основні явища і процеси, що відбуваються в електричних системах машин. Це складає предмет основ діагностування електрообладнання машин і обладнання.

Метою дисципліни є формування у студентів узагальненої системи знань про методи, засоби та алгоритми діагностування електрообладнання машин сільськогосподарського призначення та транспортних засобів. В результаті вивчення дисципліни студент повинен оволодіти основними положеннями діагностування технічного стану машин та механізмів, оволодіти основними характеристиками процесів, що використовуються при діагностуванні електрообладнання транспортних засобів, освоїти методи діагностування енергетичних агрегатів та транспортних засобів, оволодіти методикою побудови алгоритму діагностування вузлів та агрегатів електрообладнання складних об’єктів.

Курс "ДІАГНОСТУВАННЯ ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ" є спеціальною, фаховою, профільною науковою дисципліною, який завершує формування майбутнього інженера.

ЗМІСТ

Перевірка технічного стану акумуляторних батарей

Практична робота № 1

Тема - визначення технічних характеристик і перевірка технічного стану акумуляторних батарей.

Мета роботи - набути навичок з визначення технічних характеристик і перевірки технічного стану акумуляторних батарей.

1. Загальні відомості.

Акумулятор складається з півблоків позитивних 7 (рис. 1.1.) і негативних 9 пластин, ізольованих одна від одної сепараторами 14, які виготовлено з пористих пластмас (міпори або міпласта). Пластини відливають у вигляді решіток із свинцю з додаванням 7…8 % стибію (сурми) для механічної міцності. В решітку пластин упресовують активну масу, приготовлену на водяному розчині сірчаної кислоти з оксидів свинцю — свинцевого сурику (РЬ3О4) та свинцевого глету (РЬО) — для позитивних пластин і свинцевого порошку — для негативних. Аби збільшити ємність акумулятора й зменшити його внутрішній опір, однойменні пластини з'єднують у півблоки, що закінчуються вивідними полюсними штирями 4, 8, 12, 13.

Рис. 1.1. Будова свинцево-кислотної стартерної акумуляторної батареї зі спільною кришкою:а – загальний вигляд; б – блок пластин; 1 – бак; 2 – мастика; 3 – заливний отвір; 4, 8, 12, 13 – полюсні штирі; 5 – пробка заливного отвору; 6 – кришка; 7 – перемичка; 9, 10 – відповідно негативні й позитивні пластини; 11 – ребра; 14 – сепаратори

Півблоки з позитивними й негативними пластинами складають у блок так, що позитивні пластини розташовуються між негативними; тому останніх завжди на одну більше. Це дає змогу краще використати активну масу позитивних пластин і захищає крайні з них від короблення та руйнування.

Сепаратори встановлюють між пластинами так, щоб їхній ребристий бік був повернутий до поверхні позитивних пластин, забезпечуючи тим самим краще надходження до них електроліту. Зверху пластини покривають перфорованим пластмасовим запобіжним щитком.

Складений акумулятор поміщають у відділення бака й закривають кришкою, що має два отвори для виходу полюсних штирів, а також отвір 3 для заливання електроліту, який закривається різьбовою пробкою 5. У пробці є вентиляційний отвір, що сполучає внутрішню порожнину акумулятора з атмосферою. Зазори між кришками та стінками бака заповнюють бітумною мастикою 2. Акумулятори з'єднують між собою свинцевими перемичками 7. Полюсні штирі 4, 13 крайніх акумуляторів (плюсовий та мінусовий) призначаються для вмикання батареї в коло електрообладнання автомобіля.

В акумулятори заливають електроліт, що складається з хімічно чистої сірчаної кислоти (H₂SO₄) і дистильованої води.

Акумуляторні батареї (джерело електроенергії на автомобілях) періодично оглядають, тримають у чистоті й зарядженому стані. Забруднення поверхні батареї призводить до підвищеного саморозрядження. Наявність окислів або бруду на затискачах значно погіршує запускання двигуна стартером через значне падіння напруги у з'єднаннях.

Якщо батарея часто і тривалий час знаходиться у розрядженому або напіврозрядженому стані, то виникає сульфатація пластин, зниження ємності й збільшення внутрішнього опору батареї.

При вимірюванні рівня електроліту всі заміри починають з першого акумулятора. Першим вважається той акумулятор, вивідна клема якого має знак «+». Рівень електроліту повинен бути на 10…15 мм вище пластин. Зниження рівня електроліту під час експлуатації звичайно відбувається за рахунок випаровування води, тому для поповнення електроліту необхідно доливати в акумуляторну батарею дистильовану воду.

Основним параметром електроліту є його густина. Густина електроліту перевіряють при темпереатурі +25 °С. Якщо температура відрізняється від вказаної вносять поправку до показників ареометра у відповідності з табл.1.1.

Таблиця 1.1.

Поправки для приведення густини електроліту до температури +25 ˚С.

Температура електроліту, ˚С	Поправка до показника ареометра (денсиметра), г/см3.
-55…-41	-0,05
-40…-26	-0,04
-25…-11	-0,03
-10…+4	-0,02
+5…+19	-0,01
+20…+30	0,00
+31…+45	+0,01
+46…+60	+0,02

Для вимірювання густини електроліту використовують прибори – денсиметр (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Прилад для вимірювання густини електроліту: 1- ареометр (денсиметр), 2 – гумова груша, 3 – скляна піпетка, 4 – резинова пробка з наконечником
	Рис. 1.3. Вимірювання густини електроліту.

Перед використання необхідно перевірити чистоту денсиметра, і при необхідності ретельно його протерти. За допомогою гумової груши необхідно набрати в скляний циліндр електроліт з елементу (рис. 1.3). Денсиметр спливає, при цьому щільність електроліту буде відповідати тому діленню шкали ареометра, біля якого знаходиться рівень рідини.

Ємність АКБ можна також оцінити за допомогою навантажувальної вилки (рис. 1.4).

Рис. 1.4. Навантажувальна вилка.	Рис. 1.5. Перевірка стану акумуляторної батареї навантажувальною вилкою.

Для зручності використання навантажувальної вилки шкала вольтметра поділена на цвітні зони: зелена – акумулятор в хорошому стані, жовта – акумулятор потребує зарядки, червона – акумулятор потребує ремонту.