Тема: теоретичні основи фізичного виховання студентів

Мета: розглянути теоретичне підґрунтя фізичного виховання у вищому навчальному закладі

Завдання:

1. Поняття, мета фізичного виховання студентів.

2. Структура й особливості змісту діючої базової програми з фізичного виховання.

3. Система оцінки знань, умінь і навичок студентів з дисципліни "Фізичне виховання".

4. Специфічні особливості роботи викладача фізичного виховання ВНЗ

1. Поняття, мета фізичного виховання студентів

Фізична культура — важлива частина загальної і професійної культури особистості сучасного фахівця, що забезпечує фундамент його фі­зичного, духовного добробуту та успіхи у виробничій діяльності. Вона є якісною, динамічною характеристикою рівня розвитку і реалізації можли­востей людини, яка забезпечує біологічний потенціал її життєдіяльності, не­обхідний для гармонійного розвитку, прояву соціальної активності, творчої праці. Все це обумовлює соціальне замовлення на оволодіння особистою фізичною культурою на всіх етапах формування фахівців. Як навчальна дис­ципліна, обов'язкова для усіх спеціальностей, вона служить цілям зміцнен­ня здоров'я, фізичного, інтелектуального й духовного вдосконалення сту­дентської молоді, є характеристикою її загальної професійної культури. Особливого значення набуває оволодіння фізичною культурою у вищих за­кладах освіти, де формуються основи професійної підготовки.

В основу навчально-виховного процесу закладено системний характер освіти, виховання і професійної підготовки майбутніх фахівців, у яких про­являється цілісність формування світогляду, трудового, фізичного, мораль­ного, естетичного та інших видів виховання. Це пов'язано з формуванням здорового способу життя студентської молоді, що передбачає оптимізацію режиму праці та відпочинку студентів, організацію їхньої рухової активнос­ті, проведення гігієнічних і загартовуючих заходів, профілактику шкідливих звичок і психофізичну регуляцію організму. Свої функції, які розвивають і формують особистість, фізична культура найповніше реалізує через систему фізичного виховання.

Фізичне виховання студентів — складова частина вищої гуманітарної освіти, що сприяє формуванню особистості майбутнього фахівця у процесі становлення його професійної компетенції

Його зміст передбачає цілеспрямовану дію на фізіологічні системи орга­нізму, вдосконалення психофізичних, моральних і вольових якостей, на мен­тальну й емоційну сфери життя студентів. У зв'язку з отриманням статусу гуманітарної складової вищої освіти соціокультурна значущість фізичного ви­ховання суттєво зросла. Зміцнення гуманістичних основ фізичного вихован­ня студентів пов'язане з формуванням науково обгрунтованого позитивного соціокультурного образу гармонійно розвиненої людини і передбачає у зв'яз­ку з цим корекцію цілей, принципів, ціннісних орієнтирів та педагогічних завдань, сприяючи формуванню молодіжної моди на здоров'я й фізичне вдосконалення. Державна політика в галузі вищої освіти визначає соціальне замовлення на майбутнього спеціаліста та ступінь його фізичної готовності. Стратегічний зміст і особливості фізичного виховання студентів визначено в Законі України "Про фізичну культуру і спорт" (1993), "Про освіту" (зі змі­нами й доповненнями 1998 р.), "Про вищу освіту" (2002 р.).

Мета фізичного виховання у вищих навчальних закладах — сприяти під­готовці гармонійно розвинених висококваліфікованих фахівців.

Для досягнення мети фізичного виховання у ВНЗ передбачається вирішення таких

завдань:

• всебічний розвиток фізичних здатностей і на цьому підфунті зміцнення здоров'я та забезпечення високої розумової і фізичної працездатності;

• оволодіння спеціальними знаннями, формування потреби систематичних занять фізичними вправами з використанням різних раціональних форм;

• досягнення загальної фізичної підготовленості в обсязі вимог і норм, які відпові­дають обов'язковій програмі навчальних закладів;

• забезпечення необхідної фізичної підготовленості відповідно до вимог обраного фаху;

• знання основ організації і методики впровадження найефективніших видів рухової активності;

• знання основ методики оздоровлення та фізичного вдосконалення традиційними й нетрадиційними засобами та методами фізичної культури;

• систематичне фізичне тренування з оздоровчим або спортивним спрямуванням;

• освоєння організаційних умінь і навичок для проведення самостійних форм за­нять фізичною культурою

Мета фізкультурної освіти — задовольнити об'єктивну потребу сту­дентів у засвоєнні систем спеціальних знань, набутті професійно значу­щих умінь і навичок. Відповідно до ст. 30 "Кадрове забезпечення фізич­ної культури і спорту" Закону України "Про фізичну культуру і спорт" вести педагогічну, навчально-тренувальну й оздоровчу роботу у сфері фі­зичної культури і спорту мають право громадяни винятково із спеціаль­ною освітою або підготовкою та за наявності диплома, посвідчення (сер­тифікату), котрі видані акредитованими навчальними закладами. До обов'язків тих, хто працює у сфері студентської фізичної культури, вхо­дить проведення заходів із формування потреб студентів у здоровому спо­собі життя та самовдосконаленні. Гуманістична спрямованість педагогіч­ного процесу передбачає цілеспрямовану інтеграцію біологічних і соціальних потреб, інтелектуальних і моральних аспектів під час реаліза­ції генетично обумовлених природних завдатків кожного студента протя­гом його навчання у вищому навчальному закладі.

Таким чином, створюються об'єктивні передумови для подолання од­нобічності й фрагментарності підготовки фахівців у вищому навчальному закладі, надання педагогічному процесу комплексного, цілісного характеру. Об'єктивний критерій ефективності цього концептуального підходу — сут­тєве скорочення термінів соціально-психологічної адаптації студентів до навчання у ВНЗ, підвищення їх соціальної активності, навчально-пізнавальної продуктивності та духовності.

Студентський спорт являє собою узагальнену категорію діяльності студентів у формі змагання і підготовки до нього з метою досягнення високих результатів у обраній спортивній спеціалізації

Це вимагає від студента прояву максимальних психофізичних кондицій, мобілізації його резервних можливостей.

Заняття спортом є формою самовираження та самоствердження студен­та, визначаючи його спосіб життя, загальнокультурні й соціально значущі пріоритети. На перший план у спорті висувається прагнення до успіху, за­охочується прагнення особистості до реалізації своїх можливостей у межах певного спортивного сценарію. Результатом спільної навчальної і спортив­ної діяльності студентів повинні стати правильно сформовані соціально зна­чущі якості: соціальна активність, самостійність, впевненість у своїх силах, а також честолюбство.

У сфері активного дозвілля реалізуються біологічні, соціальні та духовні потреби студентів у руховій активності, здоровому способі життя, отриманні задоволен­ня від занять різними формами фізичної культури

На вибір студентами форми активного дозвілля значно впливають різ­ні культурні і соціальні фактори, що енергійно взаємодіють з біологічними потребами особистості.

Трикомпонентна структура фізичного виховання студентів (власне фі­зичне виховання, студентський спорт і активне дозвілля) визначає специфі­ку виділення диференційованих цілей і педагогічних завдань кожного її структурного блоку. Основна мета фізичного виховання студентів — сфор­мувати гармонійно розвинену, високодуховну і високоморальну особистість, кваліфікованого фахівця, котрий оволодів стійкими знаннями і навичками у сфері фізичної культури.

Макроструктурний підхід до аналізу фізичної культури студентів, її ці­лей і функцій відбиває її поліфункціональний характер. У сучасному сус­пільстві фізична культура студентів набуває статусу субкультури, суть якої полягає у виконанні біологічної, інформаційної, естетичної, комунікатив­ної, гедоністичної, компенсаторної та ряду інших, притаманних тільки фі­зичній культурі, функцій. Разом із цим вона виконує неспецифічні функції соціального інституту, що допомагає майбутньому фахівцю добре орієнту­ватися в умовах ринкової кон'юнктури. З цією метою засоби фізичної куль­тури використовуються для виховання у студентів прагнення до лідерства, успіху, готовності приймати управлінські рішення. Заняття з фізичного ви­ховання студентів будуються таким чином, щоб забезпечити максимальний професійно-прикладний ефект, виховуючи підприємливість, оригі­нальність мислення, наполегливість, честолюбство, інтуїцію, здатність іти на ризик.