2Пит. Теорії інвестування

Теорія ринкової влади Гаймера. Суть: іноземний інвестор, що вивозить капітал керується прагненням домінувати на іноземному ринку та досягти ринкової влади. Таке інвестування здійснюється з метою придушення конкуренції та завоювання ринку країни-реципієнта.

Теорія інтернаціоналізації (теорія використання переваг внутрішньокорпоративного обміну) Коузена, Ругмана і Баглі. Суть: всередині великої транснаціональної компанії між її підрозділами діє особливий внутрішній інтернаціональний зв'язок, який контролюється керівниками даних фірм. І цей особливий зв'язок дає змогу трансформувати свої особливі активи (наприклад, досвід менеджменту, маркетингу) у власні переваги шляхом мінімізації трансакційних витрат, пов’язаних із пошуком нових ринків.

Теорія життєвого циклу інвестицій Вернона. Суть: торгівельні та інвестиційні зв’язки залежать від того, на якій стадії життєвого циклу знаходиться продукція. Дана теорія пояснює прямі іноземні інвестиції загрозою втрати ринку при насиченні його певним продуктом. У результаті цього виробництво переноситься за кордон. Міжнародний цикл життя продукту: 1 – монопольне виробництво та експорт нового продукту; 2 - поява в іноземців аналогів продукту і їхнє впровадження на ринки власних країн; 3 – вихід конкурентів на ринки третіх країн і скорочення експорту із країни-піонера; 4 – імовірний вихід конкурентів на ринок країни піонера. При посиленні загрози експорту піонери часто починають виробництво за кордоном, що продовжує життєвий цикл продукції і збільшує прибуток, оскільки на стадії зростання та зрілості витрати звичайно знижуються.

В6. 1ПИТ.Теорія міжнародної вартості Джона Стюарта Мілля

1. Ціна обміну формується на основі закону попиту і пропозиції на такому рівні, що сукупність експорту кожної країни дає змогу оплатити сукупність її імпорту

2. Країни, які отримують найбільшу вигоду від зовнішньої торгівлі, - це ті країни, товари яких користуються найбільшим попитом за кордоном і які мають найменший попит на іноземні товари.

Найбільшим досягненням теорії міжнародної вартості є відкриття ціни, яка оптимізує обмін товарами і послугами між країнами і яка залежить від попиту і пропозиції.

Теорія співвідношення факторів виробництва (Теорія Хекшера-Оліна)

1. Міжнародний обмін виникає із відносного достатку або відносного дефіциту факторів виробництва (капітал, праця, земля), які знаходяться в розпорядженні різних країн.

2. Країна має тенденцію до спеціалізації на тому виробництві, для якого співвідношення факторів виробництва, якими вона володіє, є найбільш сприятливим.

3. Міжнародний обмін, згідно цієї теорії є обміном надмірних факторів на рідкісні фактори. Мобільність товарів замінює мобільність факторів виробництва.

Теорія вирівнювання цін на фактори виробництва (Теорема HOS )

У випадку однорідності факторів виробництва, ідентичності техніки, досконалої конкуренції і повної мобільності товарів міжнародний обмін вирівнює ціну факторів виробництва між країнами.

“Парадокс Леонтьєва”

Економічне зростання залежить не тільки від кількості задіяних факторів виробництва, а також від якості, ефективності їх комбінування, технічного прогресу, попиту, характеристик ринку та інших елементів залежно від країни і кон’юнктури.

ТЕОРІЯ ЕФЕКТУ МАСШТАБУ (П.КРУГМАН, К.ЛАНКАСТЕР ТА ІН.).

модель економії на масштабі або зростаючої віддачі –

• при певній технології та організації виробництва довгострокові витрати скорочуються при збільшенні обсягу виготовлення продукції, тобто виникає економія за рахунок збільшення масштабу виробництва.

• У міжнародному плані прихильники цієї моделі розглядають поняття зовнішньої економії, яка фіксує історично утверджену міжнародну спеціалізацію країн у тих чи інших галузях. При великих масштабах зовнішньої економії країна, яка з’явилася на ринку якоїсь іншої країни раніше, легше витримує конкуренцію, ніж ті, хто прийшов туди пізніше.

Теорія технологічного розриву розроблена М. Познером

довів, що кожна індустріальна країна здатна зробити прорив у будь-якому напрямі науки, техніки, технології, у результаті якого одержані винаходи можуть бути освоєнні виробництвом. Такі процеси, що відбуваються в індустріальних країнах, не збігаються у часі, тому у тих країнах, в яких були досягнуті технологічні переваги, виникають одночасно і переваги конкурентні. Це дає можливість зазначеним країнам діставати монопольну ренту. При цьому зазначена ситуація може виникнути за однакової ресурсної забезпеченості країн - учасниць світової торгівлі.

Визначення періоду, впродовж якого країна - продуцент інновації буде найактивніше експортувати новий вид продукції, зроблено М. Познером на основі порівняння імітаційного лага з лагом попиту.

ТЕОРІЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ (М.ПОРТЕР).

на конкурентоспроможність країни в міжнародному обміні впливає поєднання таких властивостей, як:

• Факторні умови, тобто ті конкретні фактори (наприклад, кваліфікована робоча сила певного профілю або інфраструктура), які необхідні для успішної конкуренції у даній галузі.

• Умови попиту, тобто який на внутрішньому ринку попит на продукцію чи послуги, що пропонуються даною галуззю.

• Споріднені галузі та галузі, що підтримують, тобто наявність або відсутність у країні споріднених галузей чи галузей, що підтримують, конкурентоспроможних на міжнародному ринку.

Стратегія фірми, її структура та конкуренти, тобто умови у країні, які визначають те, як утворюються та управляються фірми, і характер конкуренції на внутрішньому ринку

2ПИТ. Міжнародні економічні відносини - це система відносин, які виникають між суб’єктами з різних країн (фізичними і юридичними особами) з приводу виробництва, обміну і споживання товарів, послуг та ідей на основі міжнародного поділу праці, в умовах безмежності потреб і обмеженості ресурсів.

Рівні МЕВ:

• Макрорівень МЕВ – це рівень державних і міждержавних процесів, тобто рівень, на якому суб’єктами виступають держави та міжнародні організації.

• Метарівень МЕВ – це рівень міжнародних міжгалузевих і міжрегіональних зв’язків (суб’єктами при цьому виступають галузеві відомства та регіональні управи).

• Мікрорівень МЕВ – це, відповідно, рівень зв’язків між фірмами, між фізичними особами з різних країн.

За ступенем розвитку стосунків між суб’єктами МЕВ, за ступенем тривалості дії угод і переплетеності економік

• Міжнародні економічні контакти. Найпростіші, одиничні, випадкові економічні зв’язки, що мають епізодичний характер і регулюються переважно разовими угодами. Зв’язки даного рівня більше притаманні фізичним і юридичним особам.

• Міжнародна економічна взаємодія. Добре відпрацьовані стійкі економічні зв’язки між суб’єктами МЕВ, які базуються на міжнародних економічних угодах і договорах, укладених на доволі тривалий період часу.

• Міжнародне економічне співробітництво. Міцні й тривалі зв’язки кооперативного типу, які в своїй основі мають спільні, наперед вироблені й узгоджені наміри, закріплені в довгострокових економічних договорах і угодах. Даному рівневі притаманне партнерство суб’єктів не тільки в торговельних відносинах, а й у виробничих, науково-технічних.

• Міжнародна економічна інтеграція. Вищий рівень розвитку міжнародних економічних відносин, який характеризується взаємним сплетінням економік різних країн, проведенням узгодженої державної політики як у взаємних економічних відносинах, так і у відносинах з третіми країнами.

В8. 1 ПИТ.Міжнародний поділ праці: визначення; форми

Міжнародний поділ праці:

• процеси, що пов’язані з обміном діяльності та її продуктами між державами;

• найвища ступінь розвитку суспільного територіального поділу праці між країнами, що передбачає стійку концентрацію виробництва певної продукції в окремих країнах;

• спосіб організації спільного виробництва, за якого мікроекономічні суб’єкти різних країн спеціалізуються на виготовленні певних товарів та послуг і обмінюються ними.

Форми міжнародного поділу праці:

- міжнародна спеціалізація;

- міжнародне виробниче кооперування;

- міжнародне кооперування праці;

- міжнародний поділ факторів виробництва.

Міжнародна спеціалізація

– форма поділу праці між країнами, в яких зростання концентрації однорідного виробництва відбувається на основі прогресуючої диференціації національних виробництв.

Міжнародне виробниче кооперування

– включення країни в міжнародний поділ праці в рамках “вертикальної моделі міжнародного поділу праці”, тобто за умови збереження автономності виробничого процесу в національних кордонах.

Міжнародне кооперування праці

– стійкий обмін (базується на міжнародному поділі праці) між країнами продуктами, які виробляються ними з найбільшою економічною активністю.

Міжнародний поділ факторів виробництва

– концентрація окремих факторів виробництва, що склалася історично і є передумовою до виробництва ними певних товарів, які економічно більш ефективні, ніж в інших країнах.

У другій половині ХХ століття вивіз капіталу за межі національних кордонів спричинив інтернаціоналізацію економіки, набравши форм:

• інтеграції національних господарств у регіональні комплекси з міждержавним регулюванням;

• транснаціоналізації або виходу виробничої та комерційної діяльності компаній за національні кордони.

Міжнародний поділ праці базується:

- на предметній спеціалізації;

- спеціалізації на виробництві продуктів певного роду;

- спеціалізації на виробництві готових виробів;

- спеціалізації на виробництві деталей та вузлів;

- технологічній спеціалізації.

2 ПИТ.. Основні показники міжнародної торгівлі.

1. Показники обсягу міжнародної торгівлі: експорт, імпорт, зовнішньоторговельний оборот, генеральна торгівля, спеціальна торгівля та фізичний обсяг міжнародної торгівлі.

1.3. Зовнішньоторговельний оборот - сума вартісних обсягів експорту та імпорту країни за певний період часу (місяць, квартал, рік).

Зовнішньоторговельний оборот показує обсяг експорту та імпорту в цілому:

ЗТО = Е + І

1.6. Фізичний обсяг зовнішньої торгівлі - це величина експорту або імпорту товарів в незмінних цінах одного періоду для отримання інформації відносно руху товарної маси без впливу коливання цін.

2. Показники результативності містять:

2.1. Сальдо зовнішньоторговельного балансу - різниця між грошовими надходженнями (експортом) та витратами (імпортом). Сальдо зовнішньоторговельного балансу розраховується:

СТБ=Е-І

де СТБ - сальдо торгового балансу, Е - експорт товарів і послуг, І - імпорт товарів і послуг.

2.2. Коефіцієнт імпортної залежності - відношення обсягів імпорту товару до обсягів його споживання у країні:

2.3. Індекс чистої торгівлі - показує по кожному з товарів рівень перевищення експорту над імпортом (при позитивному значенні індексу) або рівень перевищення імпорту над експортом (при негативному значенні):

2.4. Індекс “Умови торгівлі”

3.3. Індекс диверсифікації експорту - це індекс відхилення товарної структури експорту країни від структури світового експорту.

4. Показники інтенсивності міжнародної торгівлі включають: зовнішньоторговельний оборот на душу населення,

обсяг експорту та імпорту на душу населення,

експортну та імпортну квоти,

квоту зовнішньоторговельного обороту, інтенсивності та рівня внутрішньо­галузевого обміну.

4.1. Зовнішньоторговий оборот на душу населення показує, який обсяг зовнішньої торгівлі у абсолютному значенні припадає на душу населення країни.

4.2. Експорт на душу населення показує, який обсяг експорту в абсолютному значенні припадає на душу населення країни, розраховується як співвідношення обсягу експорту до загального населення.

4.3. Імпорт на душу населения показує, який обсяг імпорту в абсолютному значенні припадає на душу населення країни. Визначається як співвідношення обсягу імпорту до загального населення.

4.4. Експортна квота - це об'ємна частка експорту у валовому внутрішньому продукті (ВВП) країни, виражена у відсотках.

4.5. Імпортна квота -

4.6. Квота зовнішньоекономічного обороту - це об'ємна частка зовнішньоторговельного обороту

у ВВП країни, виражена у відсотках:

4.7. Інтенсивність внутрішньогалузевого обміну -

5. До показників ефективності міжнародної торгівлі відносять макроекономічні та мікроекономічні розрахункові показники. Кожному рівню оцінки відповідає свій тип економічних інтересів та свій критерій ефективності.

5.1. Під економічною ефективністю зовнішньої торгівлі на макрорівні розуміють ступінь економії національної праці, яка досягається шляхом участі країни у міжнародному розподілі праці. Застосування цих показників обмежується можливістю їх використання для торгівельної політики держав.

5.2. Під економічною ефективністю на мікрорівні